Справа № 703/4351/25
2/703/1570/25
17 вересня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
В інтересах позивача ОСОБА_1 до Смілянського міськрайонного суду звернувся його представник адвокат Гудзь О.С. із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2020 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Позивач стверджує, що на даний час у нього змінився матеріальний стан, оскільки 14 жовтня 2024 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, йому протипоказана важка фізична праці, ступінь втрати працездатності 75 %. Також вказує, що він проживає разом з мамою, яка є пенсіонером та потребує постановки на облік громадян для отримання окремого житла, оскільки власного не має. Відтак просить врахувати, що після постановлення судом рішення про стягнення аліментів у нього значно погіршилося здоров'я, відтак змінився його матеріальний стан, в зв'язку з чим, просив зменшити розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 з 1/4 частини його доходу на 1/6 частину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 травня 2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 липня 2019 року і до повноліття дитини.
Як встановлено судом, 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, йому протипоказана важка фізична праця, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 440533. Дані обставини також підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 2024 року.
Відповідно до акта перевірки житлових умов від 10 червня 2025 року, ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно даного акта ОСОБА_1 потребує постановки на облік громадян для отримання окремого житла, оскільки власного житла не має.
Мати позивача ОСОБА_5 є пенсіонером та має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №424881.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 52 Конституції України передбачає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ст.11 Закону України "Про охорону дитинства", предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного із батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 вказав на те, що після постановлення рішення про стягнення аліментів, у нього значно погіршився стан здоров'я, внаслідок його поранення під час захисту Батьківщини, він стан непрацездатним та має ІІ групу інвалідності, в зв'язку з чим його матеріальний стан також значно погіршився, що є підставою для зменшення розміру присуджених судовим рішенням аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із сторін, є самостійними підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Під зміною матеріального положення сторін розуміється як покращення, так і погіршення майнового положення платника або одержувача аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки до предмета доказування відносяться обставини, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів вже після їх присудження судовим рішенням, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано настання у платника аліментів таких змін після 2020 року, суд приходить до висновку, що вказані зміни в своєму сукупному розмірі вплинули на здатність позивача сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини на дочку ОСОБА_4 .
Суд вважає, що зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини у даному конкретному випадку, є розумним та не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом щодо захисту прав дитини з урахування потреб позивача, а також інших осіб, що перебувають на його утриманні.
За правилами ст. 191 СК України зменшення розміру аліментів відбувається з моменту набрання рішенням суду законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 247,259,263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити повністю.
Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2020 року у справі №703/2932/19, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий: Ю. В. Крива