Справа № 697/1717/25
Провадження № 2/697/891/2025
(ЗАОЧНЕ)
16 вересня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Деревенського І.І.,
за участю: секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ковдій Ірина Сергіївна до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє адвокат Ковдій Ірина Сергіївна (далі - адвокат Ковдій І.С., представник позивача) засобами поштового зв'язку звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 697/1014/14-ц від 16.09.2014 відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на її користь на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.04.2014 року і до його повноліття. Разом з тим, відповідно до рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2011шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Представник позивача, зазначає, що відповідач рішення виконував частково, в результаті чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка починаючи з 24.05.2014 становить 4 757 575, 462 грн. Просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 140 414 грн. 01 коп.
Згідно з розрахунком державного виконавця Канівського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № АСВП 58539409 станом на квітнь 2025 року складає 140414,01 грн..
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Згідно із статтею 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Згідно із роз'ясненнями викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
В постанові від 25.04.2018 по справі №572/1762/15-ц та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року Верховний Суд зазначає, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
В даному випадку сума пені становить більше ніж заборгованість по сплаті аліментів, тому до стягнення підлягає 140 414.01 грн..
У зв'язку з вищезазначеним позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25.05.2014 по 25.04.2025 у розмірі 140414,01 грн..
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 18.08.2025, яке було відкладено на 16.09.2025 у зв'язку із неявкою відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Ковдій І.С..
Представник позивача - адвокат Ковдій І.С. у судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу відповідача судової кореспонденції, яка повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.32-33, 36-37), що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с. 35). Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не подано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2011 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.05.2009 у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, актовий запис №83 - розірвано. Рішення суду набрало законної сили 26.05.2011 (а.с.123).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.10.2009, вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).
З дублікату виконавчого листа №697/1014/14-ц виданого 07.09.2018, вбачається, що з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого (ІПН НОМЕР_2 ) стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , - аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.04.2014 і до його повноліття (а.с.14).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58539409 від 05.03.2019, винесеної державним виконавцем Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Комендант Л.С., вбачається, що на підставі виконавчого листа №697/1014/14-ц виданого 07.09.2018, було відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.04.2014 (а.с.15-16).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданого державним виконавцем Анастасією Федоренко, відповідач ОСОБА_2 станом на 01.04.2025 має заборгованість по сплаті аліментів в межах виконавчого провадження №58539409 у розмірі 140414,01 грн. (а.с.17-19).
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен мас право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є природним обов'язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-111, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі спору - судом (ч. 3 ст. 195 СК України).
Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, позивач має право щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилась через неналежне виконання відповідачем, свого обов'язку на утримання дитини.
У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.
Правило про стягнення неустойки (нені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було викопане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення непі.
Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першою дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки непі - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені па заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов'язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач знав про судове рішення про стягнення аліментів, але аліменти сплачував частково, тому заборгованість із аліментів виникла з вини відповідача як особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів, які не були сплачені);
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);
Q2 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року, справа №572/1762/15-ц).
Згідно розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, здійсненого позивачем з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, розмір неустойки (пені) за виконавчим документом складає 4757575,46 грн. (а.с.20-22).
Враховуючи, що сума заборгованості відповідача по аліментам на утримання дитини складає 4757575,46 грн., то з урахуванням вимог ст. 196 СК України, підлягає стягненню пеня за несплату аліментів на утримання дитини в розмірі 100% заборгованості за період з 25.05.2014 по 25.04.2025, що становить 140414,01 грн., в межах позовних вимог.
Доданий позивачем до позову розрахунок заборгованості вимогам закону відповідає, тому суд визнає його, як належний доказ по справі та покладає його в основу судового рішення, оскільки він не викликає сумніву у суду та не спростований відповідачем по справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, підлягають задоволенню.
На підставіст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1404,14 грн., так як позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 195, 196 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ковдій Ірина Сергіївна до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 25.05.2014 по 25.04.2025 у розмірі 140414,01 грн. (сто сорок тисяч чотириста чотирнадцять гривень 01 копійку).
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1404,14 грн (одна тисяча чотириста чотири гривні 14 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий І . І . Деревенський