П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11966/24
Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши у змішаній (паперовій та електронній) формі в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 400/11966/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати що позивач, як представник дискримінуємої групи - громадян України, євреїв та не євреїв, асоційованих з ними, виїхавших на ПМП в Ізраїль, знаходиться в ситуації прямої дискримінації, по відношенню до інших пенсіонерів, щодо виключення його з кола осіб яким Відповідач зобов'язаний проводити індексацію, масові перерахунки та встановлювати доплати та надбавки до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а дії відповідача що призвели до цієї дискримінації, та бездіяльність відповідача щодо недотримання принципу недискримінації у своїй діяльності - протиправними;
- зобов'язати відповідача негайно припинити дискримінацію - включити позивача до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, масові перерахунки та доплати та надбавки до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- нарахувати та виплатити позивачу майнову шкоду в сумі 564 636,87 грн. та моральну шкоду в сумі 100,000 (сто тисяч гривень) грн.;
- здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2018 року відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент виконання судового рішення, та здійснити виплату різниці з вирахуванням виплаченої майнової та моральної шкоди та сплачених сум відповідачем, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення по справі позивачу поновлено виплату пенсії з 01.09.2018, однак відповідач протиправно визначив позивачу розмір пенсі станом на 01.09.2018, без урахування автоматичних перерахунків пенсії та надбавок, встановивши позначку у пенсійній справі "не підлягають МП . призн. за ріш. суду в тверд. розмірі.".
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду зобов'язань на Головне управління не покладалося щодо перерахунку пенсій позивача відповідно до постанов КМУ, тому встановлена 317 особливість «не підлягають масовим перерахункам, призначено за рішенням суду в твердому розмірі».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 16.05.2025 у справі № 400/11966/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнив частково.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести розрахунок та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018, відповідно до вимог ст. 27, 28, ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови КМУ від 20.02.2019 № 124, № 251 від 01.04.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного розміру пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогами законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2018 Миколаївський окружний адміністративний суд по справі № 814/288/18 ухвалив: «Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєві Миколаївської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, та здійснити її перерахунок з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходу.».
26.01.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням по справі №400/9498/21 ухвалив: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо переведення з 01.11.2020 пенсії ОСОБА_1 на поштове відділення НОМЕР_1 за місцем проживання/перебування, зазначеним в матеріалах пенсійної справи.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.04.2021 року № 1170402 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк».».
Листом від 18.06.2024 №9838-8761/ Ш-02/8-1400/24 відповідач повідомив позивача, що на виконання Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 814/288/18 позивачу поновлено виплату пенсії за віком з 07.10.2009. Однак, оскільки рішенням суду не зобов'язано Головне управління проведення подальших перерахунків, тому з 01.09.2018, з дати набрання законної сили рішення суду, пенсію призначено в твердому розмірі 2849,72 грн.
Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було подано жодних доказів, які б надавали право Пенсійному фонду визначити пенсію позивача в твердому розмірі, що унеможливлює перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем щодо спірного періоду дохід у вигляді пенсії з урахуванням вимог ст. 27, 28, 42 Закону № 1058 і постанов КМУ № 251 від 01.04.2020 та № 124 від 20.02.2019 нарахований не був і не виплачувався. Відповідно, за відсутності нарахованого доходу, компенсація такого доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати проводитися не могла.
Також, щодо доводів позивача про вчинення щодо нього дискримінаційних дій суд вказав, що позивачем не доведено в чому саме полягають дискримінаційні дії відповідача стосовно нього та не наведено доказів, які б підтверджували вказані обставини.
Щодо позовних вимог про стягнення майнової шкоди суд першої інстанції зазначив, що останні обґрунтовано дискримінаційними діями відповідача стосовно позивача.
Враховуючи те, що у задоволенні позову про визнання щодо позивача дискримінаційних дій відмовлено, суд першої інстанції виснував, що позов в частині стягнення майнової шкоди задоволенню не підлягає.
В канві наведеного суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність моральної шкоди саме за нездійснення перерахунку пенсії та завданням їй моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірним, в контексті доводів апеляційної скарги є питання щодо права позивача на виплату пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Вирішуючи спірне питання, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004.
Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Закону № 1058, розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Положеннями частини 2 статті 42 Закону № 1058, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Приписами частин 1, 2 статті 28 Закону № 1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Разом з тим, постановою Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 214 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 124).
Відповідно до пункту 1 Порядку, цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
01.04.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", п . 2 якої встановлено, що:
1) у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11;
2) у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
3) перерахунок пенсій, передбачений цим пунктом, проводиться з 1 травня 2020 року.
Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що при поновленні пенсії позивача з 01.09.2018 відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд.розм.», що призвело до порушення прав позивача на належний розрахунок пенсії, позаяк Закон №1058 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України, про що правильно виснував суд першої інстанцію.
Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідачем в ході розгляду справи не обґрунтовано право визначити пенсію позивача в твердому розмірі, що унеможливлює перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог чинного законодавства.
За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційних скарг, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 400/11966/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик