П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 484/3655/25
Категорія:113080000 Головуючий в 1 інстанції: Медведєва Н.А.
Місце ухвалення: м. Первомайськ
Дата складання повного тексту:04.08.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
- визнання незаконною та скасування постанови №629 від 25 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн;
- стягнення з відповідача судових витрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що підставою винесення постанови про накладення адміністративного стягнення було неуточнення облікових даних протягом 60 днів, починаючи з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно, однак, позивач вважає, що відповідачем не доведено згідно матеріалів адміністративного правопорушення, що він ухилився, а тому у нього був відсутній умисел на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що законодавством передбачений обов'язок громадян України, котрі перебувають на території України та які знаходяться на військовому обліку, уточнити свої персональні (облікові) дані в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року. Граничний термін для звіряння персональних даних з обліковими даними сплинув 16 липня 2024 року. У зв'язку з невиконанням обов'язку щодо уточнення своїх персональних даних протягом 60 днів, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, за правилами встановленими ст. 286 КАС України.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами.
Обов'язок уточнювати дані протягом 60 днів поширюється лише на громадян, які перебувають на військовому обліку. Апелянт на момент складання протоколу не перебував на обліку, отже, не був суб'єктом правопорушення.
Додатково апелянт, посилаючись на примітку до ст. 210 КУпАП, зазначає, що відповідач мав доступ до всіх реєстрів, та не вказав які відомості не міг отримати з відповідних реєстрів. Цей факт вказує про те, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини скоєння правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
13 червня 2025 року уповноваженим на складання протоколів солдатом складений протокол про адміністративне правопорушення №457 відносно позивача за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв. 24 червня 2025 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.
19 червня 2025 року до відповідача надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яке відбудеться о 14 год. 00 хв. 24.06.2025 у зв'язку з перебування у м. Миколаєві на обстеженні.
25 червня 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №629, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп., якою встановлено, що 13 червня 2025 року о 13:25 під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 , працівниками поліції був доставлений громадянин ОСОБА_1 . Під час проведення звірки облікових даних виявлено, що позивач не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні данні, та не прибував до РТЦК та СП за місцем проживання без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги ч.10, ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Копію постанови №629 від 25 червня 2025 року отримана позивачем особисто, що підтверджується його підписом.
До матеріалів справи долучено витяг з військо-облікового документу "Резерв+" з якого вбачається, що позивач уточнив свої облікові дані 14 червня 2025 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.
Оскільки позивач будучи громадянином України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, був саме знятий, а не виключений з військового обліку, тому був зобов'язаний у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно) уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження.
Примітка до ст. 210-1 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77, 286 КАС України, ст.ст. 9, 210-1, 247, 280, 287 КУпАП, ст.ст. 33, 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ст. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", п.п. 1, 23 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП України встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.3 ст.210 -1 КУпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП, є порушення вимоги ч. 1, ч. 3. ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII (далі - Закон №3543-XII ) від 21 жовтня 1993 року.
Відповідачем зазначено, що останнім днем, в який позивач повинен був уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти є 16 липня 2024 року. Поважних причин не уточнення у встановлений законом строк персональних даних позивач не вказав, тобто, у будь-який із передбачених законом способів, у встановлений законом строк 60 днів, в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно, безпідставно не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні данні, чим порушив вимоги чинного законодавства.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом №3543-XII.
Відповідно до абз.5 ч.1 ст. 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і на даний час.
Законом України №2105-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до ч.3 ст. 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону №3543-XII).
Таким чином, відповідно до абз.7 ч.3 ст. 22 Закону №3543-XII всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Слід зазначити, що згідно пояснювальної записки до проекту Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, проект Закону розроблено з метою законодавчого удосконалення процедур проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, а також окремих питань проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України.
Завданням законопроекту є, зокрема, уточнення питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою в описі вчиненого позивачем порушення вказано посилання на неуточнення позивачем протягом встановленого строку своїх персональних даних (адреси проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), інші персональні дані).
В оскаржуваній постанові відповідач вказував на те, що під час дії особливого періоду, воєнного стану та мобілізації, своїми діями позивач порушив вимоги ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Судом встановлено, що позивач у встановлені Законом №3633-ІХ строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно доказів на спростування вказаного не надав, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції.
Отже, апелянт, проігнорував виконання обов'язку, покладеного на нього згідно з вищезазначених правових норм, жодним з визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, чим порушив Правила військового обліку.
За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на примітку до ст. 210 КУпАП з огляду на те, що чинним законодавством обов'язок щодо уточнення персональних даних у визначений строк покладено саме на позивача, і вказані дії могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є апелянт.
До того ж, інформаційно-комунікаційні системи, реєстри, бази даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, не містять всіх персональних даних, які необхідно було оновити до 16 липня 2024 року.
Доводи апелянта, що на момент складання протоколу, він не перебував на військовому обліку, отже, не був суб'єктом правопорушення колегія суддів відхиляє і зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач знятий з військового обліку відповідно наказу МО України від 20 грудня 2017 року №684.
Наказ Міністерства оборони №684, яким був затверджений Перелік випадків, за яких громадянин України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони №509 від 25 липня 2024 року.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року №3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист". Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як "обмежено придатний до військової служби" та "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час".
Пунктом 2 Розділу II. "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач будучи громадянином України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, був саме знятий, а не виключений з військового обліку, тому був зобов'язаний у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно) уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження.
Інших доводів в спростування правомірності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить .
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до положень ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Частиною 3 ст. 272 КАС України визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених ст.ст. 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.