П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7503/25
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство "Нико" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство "Нико" про встановлення обмеження у праві виїзду за межі України, -
Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з додатковою відповідністю “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» Самофалова Сергія Васильовича, до погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТДВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» вчасно не було сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання та відповідно до розрахунку податкового боргу, Відповідач1 має податковий борг у сумі 1249425,63 гривень. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником ТДВ “Миколаївське виробничо торгівельне взуттєве підприємство “Нико» є ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання згідно з даними ДРФО - АДРЕСА_1 . Дата призначення (набуття повноважень) 27.12.2011р. З Інтегрованої картки платника (далі - ІКП) за ТДВ “Миколаївське виробничо торгівельне взуттєве підприємство “Нико» рахується податковий борг у сумі 1 249 425,63 грн. Зазначений податковий борг утворився в результаті несплати у встановлений Податковим кодексом України строк податкових зобов'язань, самостійно визначених платником шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій. ТДВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» вчасно не сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання та згідно з розрахунком податкової заборгованості платник має податковий борг у сумі 1 249 425,63 грн. орендна плата (розрахунок податкового боргу додається до позовної заяви). Відповідно до положень ПК України Позивачем здійснено ряд заходів спрямованих на стягнення податкового боргу. Відповідно до ст. 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 16.04.2024 року № 0008506-1302-1429 та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ТДВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико». Податкова вимога була вручена 03.05.2024 року, що підтверджується корінцем про повернення поштового відправлення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство "Нико" Самофалова Сергія Васильовича задоволено повністю.
Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з додатковою відповідністю “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» - ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу в розмірі 1249425,63 гривень, або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 ПК України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство "Нико", подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що станом на момент розгляду судової справи представника відповідача, сума боргу за податковою вимогою від 16.04.2024 р. фактично становила 883934,58 грн., чого згідно вимог п.87.13 ст.87 ПКУ не достатньо для звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи. Також вказує, що згідно вимог п.87.13 ст.87 ПКУ У разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» зареєстровано юридичною особою 09.09.1993.
Основним видом діяльності товариства є виробництво взуття.
З 27.12.2011 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТДВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» є Самофалов Сергій Васильович.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків у ТДВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» станом на 15 квітня 2024 року рахується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 1323614,77 гривень.
16.04.2024 Головним управлінням ДПС в Миколаївській області на адресу ТДВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико» направлено Податкову вимогу №0008506-1302-1429, яку товариство отримало 03.05.2024.
Станом на час звернення позивача до суду з позовної заявою, товариство податковий борг не сплачено.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Самофалов Сергій Васильович є керівником юридичної особи ТДВ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико», яке не сплачує податковий борг в розмірі більше 1 мільйона гривень протягом більше ніж 240 днів з моменту вручення податкової вимоги, а тому заява контролюючого органу підлягає задоволенню.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Відповідно до п.87.13 ст.87 ПК України, у разі несплати «протягом» 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Згідно ч.1 ст.289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для звернення податкового органу із заявою про тимчасове обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є : наявність податкового боргу в юридичної особи або постійного представництва нерезидента, у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; несплата податкового боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Згідно ч.1, абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Встановивши вищезазначені обставини, колегія суддів ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 запропоновано Головному управління ДПС у Миколаївській області у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду, із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову до суду.
22.08.2025 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області подано додаткові пояснення у справі, у яких відповідач зазначив, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
Надаючи оцінку таким доводам податкового органу, з урахуванням обставин справи та норм законодавства, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи наявність у платника податкового боргу, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу, яка була 03.05.2024 вручена уповноваженій особі Товариства.
Як зазначено вище, ч.1 ст.289-2 КАС України встановлено строк у 240 календарних днів на погашення платником податків податкового боргу з дня вручення йому податкової вимоги та розмір такого боргу більше 1 мільйона гривень.
Отже, саме з цієї дати у відповідача було 240 днів на погашення податкового боргу, як наслідок, перебіг 240-денного строку необхідно відліковувати саме з 03.05.2024. При цьому такий строк на добровільне погашення податкового боргу закінчився 28.12.2024.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з даним позовом контролюючий орган звернувся лише 16.07.2025, тобто з пропуском законодавчо визначеного трьох місячного строку звернення до суду.
За змістом п.7 ч.1 ст.283 КАС України, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента - боржника у праві виїзду за межі України.
Вказані положення КАС України передбачають право податкового органу звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, яке кореспондує з приписами п.87.13 ст.87 ПК України. При цьому конкретизовані особливості, за якими здійснюється судове провадження у таких справах, визначені статтею ст.289- 2 КАС України.
Статтею 283 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів, зокрема частиною другою визначено, що заява податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частина друга статті 283 КАС України є спеціальною нормою порівняно зі ст.122 цього Кодексу.
Водночас, норма ст.2892 КАС України, як і норма п.7 ч.1 ст.283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена п.87.13 ст.87 ПК України.
Проте, ст.87 ПК України не визначено із заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Норми ст.2892 КАС України не встановлюють інших строків звернення до суду, ніж ті, які передбачені ч.2 ст.283 КАС України, визначаючи необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги як необхідний запобіжник, які дозволяє уникнути передчасному зверненню до суду податкового органу з позовом про обмеження виїзду керівника платника податків - боржника до спливу строку, коли платник податків має можливість самостійно сплатити податковий борг.
Отже, у спірних правовідносинах заява або позовна заява має бути подана виключно з підстав, визначених п.87.13 ст.87 ПК України, та в разі її подання - з дотриманням вимог ч.2 ст.283 КАС України, тобто у строк не більше 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Таким чином, незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява чи заява) така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч.2 ст.283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Частиною п'ятою статті 283 КАС України визначено, що відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Статтею 2892 КАС України встановлено ще коротші терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), ніж положеннями ст.283 КАС України (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).
При цьому, розгляд заяви в порядку ст.2892 КАС України також є терміновим та не може перевищувати 48 годин.
Застосування до даної категорії заяв тримісячного строку звернення до суду, як вказав суд першої інстанції, фактично нівелює віднесення законодавцем даної категорії справ до таких, які потребують термінового розгляду.
Таким чином, висновки суду першої інстанції зроблені з невірним застосуванням ст.289-2 КАС України.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла висновку, що строк звернення до суду слід відліковувати від дати вручення податкової вимоги, при наявності боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, отже в спірних відносинах позивачем не дотримано умови, передбачені статтею 289-2 КАС України для звернення з цією позовною заявою.
Колегія суддів наголошує, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою позивачем не надано та судом не встановлено.
Беручи до уваги те, що податковим органом пропущено як визначений ч. 2 ст. 283 КАС України строк, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (в цьому випадку як самостійно вказує податковий орган, після спливу 240 днів з дня вручення податкової вимоги) так і встановлений тримісячний строк, визначений у статті 122 КАС України, та в поданому, на виконання ухвали клопотанні відсутні доводи на спростування вказаного висновку, колегія суддів вважає, що контролюючим органом у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали суду про надання пояснень щодо поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду, у зв'язку з чим ця заява підлягає поверненню заявнику.
Колегія суддів також наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципомvigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, суд першої інстанції не повно дослідив позовні вимоги та обставини справи, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 309, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство "Нико" - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство "Нико" про встановлення обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 16 вересня 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова