П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8565/25
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» замість переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ОСОБА_2 відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 70% від суми його заробітку;
- зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_1 з 30.10.2024 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», у розмірі 70% від суми його заробітку.
Також у позовній заяві ставилося питання про стягнення з ГУ ПФУ в Херсонській області на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області отримувала пенсію за віком, призначену на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Далі позивач пояснює, що вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до положень Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»(далі - Закон № 3723-ХІІ ), до якої надала пакет необхідних документів.
Як указує позивачка, ГУ ПФУ в Одеській області була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-IV.
Позивачка вважає такі дії територіального органу Пенсійного фонду протиправними та такими що порушують, гарантоване положеннями статті 46 Конституції України, право на соціальний захист, зокрема, право на отримання пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 70% від суми його заробітку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 1058-IV, замість переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми його заробітку.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області перевести ОСОБА_1 з 30.10.2024 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми його заробітку.
Суд стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Херсонській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Так, апелянт не погоджується із зобов'язанням суду першої інстанції здійснити переведення позивачки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до положень статті 37 Закону №3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми його заробітку.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на час виходу померлого годувальника, ОСОБА_2 у відставку 01.01.2007, був чинним Закон України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), частиною 4 статті 43 якого визначено, що суддя, який вийшов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому, що померлий ОСОБА_2 не був отримувачем пенсії держслужбовця та не мав права на такий вид пенсії, з огляду на відсутність періодів роботи на посадах державної служби.
Отже, як вважає апелянт, оскільки ОСОБА_2 скористався правом на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді згідно положень Закону № 2862-ХІІ відсутні підстави для призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ та визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області.
Позивачка ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої апеляційної скарги.
Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Херсонській області та з 28.12.2010 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
З 30.08.2018 позивачка, на підставі її заяви, переведена на пенсію за віком, відповідно до положень Закону № 1058-IV.
Чоловік позивачки, ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області з 01.01.2007 як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого складав 64371,65 грн, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Херсонській області № 684 від 10.09.2024 (а.с.15).
30.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, померлого чоловіка ОСОБА_2 .
У зв'язку з поданою заявою ГУ ПФУ в Херсонській області ОСОБА_1 з 30.10.2024 призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 1058-IV в розмірі 3841,54 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо позбавлення її права на отримання пенсії у належному розмірі, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, та у постанові від 22.05.2022 у справі № 409/2218/17, в яких сформульована позиція, щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 70 % від заробітної плати судді.
За таких підстав, суд визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-IV, замість переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми його заробітку.
Досліджуючи вимоги зобов'язального характеру, суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, згідно яких розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі: 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, або 50 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону № 1058-IV.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивачка виявила бажання отримувати пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону № 3723-XII, то належним способом захисту прав позивачки суд визнав зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області перевести ОСОБА_1 з 30.10.2024 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми його заробітку.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано положеннями Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі і вище - Закон № 1058-IV).
Згідно статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 9 Закону № 1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Вказаний перелік видів пенсійних виплат є вичерпним.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 37 Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі:
- на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 % пенсії за віком померлого годувальника;
- на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто у даному випадку питання призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника врегульовані нормами статті 37 Закону №1058-IV.
Слід зазначити, що питання пенсійного забезпечення членів сім'ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не врегульовані ані Законом України «Про статус суддів», ані Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з цим, вирішуючи питання щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції, що позивачка має право на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про державну службу» , колегія суддів керується наступним.
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-VIII (далі і вище - Закон №3723-VIII).
У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Проте, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України № 889-VІІІ від 10.12.2015 «Про державну службу» (далі і вище - Закон № 889-VІІІ).
У зв'язку з набранням чинності Законом № 889-VІІІ, з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Так, відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 у справі № 676/6166/17 виснував позицію, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону№ 3723-XII, проте за наступної умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 14 статті 37 Закону № 3723-XII право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Таким чином слід констатувати, що утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Досліджуючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги про відсутність у позивачки права на переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а, в якій суд висловив свою позицію стосовно позовних вимог щодо права утриманців судді, який перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку зі втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723 -ХІІ.
Так, Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Також Верховний Суд виснував, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Окрім цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір обґрунтовано врахував висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 стосовно того, що частину 1 статті 37 Закону № 1058-IV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII , визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі:
- 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII,
- 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону № 1058-ІV.
Повертаючись до матеріалів справи, слід зазначити, що чоловік позивачки ОСОБА_2 мав право на одержання пенсії державного службовця відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII.
Даний факт апелянт заперечує, посилаючись на те, що останній не мав достатнього періоду роботи на посадах державної служби.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 43 Закону України №2862-ХІІ від 15.12.1992 «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ), який був чинний на час виходу у відставку чоловіка позивачки, ОСОБА_2 , кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України N 19-V від 21.07.2006 «Про звільнення суддів» суддя Комсомольського районного суду міста Херсона ОСОБА_2 звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Також колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII, чинного на час виникнення спірних правовідносин, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах судді.
Таким чином, колегія суддів наведені апелянтом аргументи вважає безпідставними, з огляду на те, що право на відставку у судді виникає за умови стажу на посаді судді не менше 20 років, а також з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII такий стаж має враховуватися до стажу державної служби.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка, як непрацездатна дружина судді у відставці (стаж, якого підлягає зарахуванню до державної служби), перебуваючи на його утриманні, після його смерті має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, а тому наявні правові підстави для переведення її з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної на підставі Закону № 1058-ІV, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону № 3723-XII.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонської області щодо не переведення позивачки на пенсію по втраті годувальника згідно Закону № 1058-ІV.
Також колегія суддів, з урахуванням наведених вище норм права та висновків Верховного Суду, приходить до висновку, що з метою захисту порушеного права слід зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_3 на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 3723-XII у розмірі 70% пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, аргументуючи свою позицію в мотивувальній частині судового рішення, посилаючись на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 вказав, що відсоткове значення розміру пенсії в разі втрати годувальника має визначатися не від суми заробітку такого годувальника, а від розміру його пенсії, на яку годувальник (суддя у відставці) мав право.
Водночас у резолютивній частині судового рішення суд помилково зазначив, що ОСОБА_1 з 30.10.2024 має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми його заробітку, як просила остання у позовній заяві.
Суд першої інстанції не звернув на це увагу та помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що суд першої інстанції у резолютивній частині помилково визначив ОСОБА_1 розмір пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру 70% від суми його заробітку, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення в цій частині слід змінити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід вважати законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.
За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів вважає, що судове рішення слід змінити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», замість переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ОСОБА_2 , відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу», у розмірі 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перевести ОСОБА_1 з 30.10.2024 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ОСОБА_2 , відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу», у розмірі 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.(дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.)».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко