П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7747/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1) при перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2025;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів встановлених пунктом 1 Постанови № 1, з урахуванням раніше проведених виплат.
Також в позовній заяві ставилося питання про стягнення з ГУ ПФУ в Херсонській області понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Далі позивач пояснює, що територіальний орган Пенсійного фонду здійснив перерахунок пенсії, однак виплата перерахованої з 01.03.2025 пенсії здійснена із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1.
Позивач вважає застосування понижуючих коефіцієнтів до розміру його пенсії протиправним та наголошує на тому, що такі дії ГУ ПФУ в Херсонській області призводять до порушення його конституційного права на належний соціальний захист, передбаченого Законом № 2262-XII.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1 при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови № 1, з урахуванням раніше проведених виплат.
Суд стягнув з ГУ ПФУ в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмір 969,96 грн.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Херсонській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Так, апелянт не погоджується із зобов'язанням суду першої інстанції здійснити перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував приписи статті 46 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059-ІХ) та прийняту на його підставі постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, якою визначені розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.
На думку апелянта суд першої інстанції не врахував, що Постанова № 1, розроблена та затверджена Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат та є обов'язковою для виконання органами Пенсійного фонду України
Апелянт вважає, що перерахунок та виплата пенсії здійснюються відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстави для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області та задоволення заявленого позову відсутні.
Окрім цього, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області заявляє клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №320/2229/25 щодо визнання нечинним та протиправним пункту 1 Постанови №1 в частині застосування до пенсій призначених згідно Закону №2262-ХІІ відповідних коефіцієнтів.
Апелянт вважає, що розгляд справи №320/2229/25 має фундаментальне значення, оскільки, як вважає апелянт, за результатами розгляду даного спору буде постановлено подальший механізм обчислення пенсії з 01.01.2025.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Зокрема, позивач наголошує на тому, що застосування понижуючих коефіцієнтів звужують зміст та обсяг його прав.
Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Херсонській області та з 06.03.2015 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Згідно розрахунку пенсії за вислугу років, після проведення ГУ ПФУ в Херсонській області перерахунку пенсії ОСОБА_1 основний розмір пенсії становив 69045,12 грн, однак з урахуванням застосування відповідачем понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, розмір пенсії склав 33347,71 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та мотивуючи висновок про протиправність застосування передбачених Постановою №1 понижуючих коефіцієнтів, суд виходив з того, що скасування чи зміна обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.
Суд указав, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів №2262-ХІІ та №1058-VII, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Отже, суд дійшов висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її розміру та застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
По-перше, стосовно заявленого в апеляційній скарзі клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №320/2229/25, колегія суддів зазначає таке.
В обґрунтування клопотання територіальний орган Пенсійного фонду зазначає, що на розгляді Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/2229/25, предметом якої є визнання нечинним та протиправним абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а тому рішення у справі № 320/2229/25 матиме значення для розгляду даної справи №400/1122/25.
Так, положення статті 236 КАС України, яка врегульовує питання зупинення провадження у справі, розмежовують підстави, за яких суд має право зупинити провадження у справі, а також, із настанням яких суд зобов'язаний вчинити таку процесуальну дію.
Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження в справі: обов'язкове і факультативне. Обов'язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов'язковими є підстави, передбачені нормами частини 1 статті 236 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Отже, зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що за наявності іншої пов'язаної справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, суд за відсутності об'єктивної неможливості розгляду судової справи зобов'язаний зупинити провадження у своїй справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Оцінюючи доводи заявленого клопотання ГУ ПФУ в Херсонській області про зупинення провадження, колегія суддів враховує, що відповідно до частини 2 статті 265 КАС України щодо правил втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині), такий втрачає чинність лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення у справі №320/2229/25 взагалі не може вплинути на спірні правовідносини, які виникли у цій справі та мають місце до набрання чинності рішенням.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання ГУ ПФУ в Херсонській області про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №320/2229/25 не підлягає задоволенню.
Переходячи до оцінки доводів апеляційної скарги, в якій апелянт наголошує на тому, що застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1 є правомірним, оскільки прямо передбачене чинним законодавством, колегія суддів керується наступним.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у період дії в Україні воєнного стану не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Так, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі і вище - Закон №2262-ХІІ) є спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі.
Згідно преамбули вказаного Закону, останній визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
19.11.2024 прийнятий Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX (далі і вище - Закон №4059-ІХ).
Приписи статті 46 Закону №4059-ІХ визначають, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону №4059-ІХ Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 №1 (далі і вище - Постанова №1).
Пункт 1 Постанови №1 визначає, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Відповідно до пункту 2 Постанови №1 у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Отже, відповідно до положень статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови №1 запроваджене тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ понижуючих коефіцієнтів.
Наведене свідчить про те, що вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлене Законом №2262-ХІІ, що в свою чергу суперечить приписам вже згаданої вище норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
З цього приводу колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів №2262-ХІІ та №1058, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що з 01.01.2025 територіальний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів, встановлених Постановою №1.
При цьому, слід зазначити, що такий перерахунок не пов'язаний із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2025 з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії є протиправними.
Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію за вислугу років без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Доводи ж апеляційної скарги щодо правомірності застосування при перерахунку пенсії позивача коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1 колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених вище висновків суду щодо протиправності дій ГУ ПФУ в Херсонській області у спірних правовідносинах.
Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко