П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26493/21
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Дата і місце ухвалення 09.01.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі 420/26493/21, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009 р. по 25.12.2017 р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати розмір та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.10.2009 р. по 25.12.2017 р. з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року набрало законної сили 31.05.2023 року.
20.11.2023 року ОСОБА_1 подала заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №420/26493/21. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/26493/21. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі №420/26493/21.
27.05.2024 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій посилаючись на невиконання відповідачем судового рішення станом на 26.05.2024 року, просила накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф за неподання звіту; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі № 420/26493/21.10.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало до суду першої інстанції звіт про виконання судового рішення у справі №420/26493/21.
10.06.2024 року до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі №420/26493/21.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на керівника Головного управління ПФУ в Одеській області штрафу за неподання звіту про виконання судового рішення.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/26493/21.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі №420/26493/21.
1912.2024 року, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало звіт про виконання рішення суду у справі №420/26493/21.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання судового рішення у справі №420/26493/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт зазначила, що згідно довідки про доходи від 10.01.2025 року розмір її пенсії з жовтня 2009 року по листопад 2017 року не змінюється та складає 544 грн. Згідно довідки-перерахунок (Дата-час розрахунку 15.07.2024) в графі особливості зазначено: "не підлягають масовому перерахунку", "призначено за рішенням суду в твердому розмірі" 07.10.2009 по 25.12.2017. Рішення суду не містить зобов'язань виплачувати пенсію в "твердому розмірі". Як встановлено судом, розмір пенсійної виплати з 07.10.2009 склав 544,00 грн. В свою чергу розмір пенсії з 07.10.2009 по 25.12.2017 року не змінюється та дорівнює 544 грн.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що рішення суду в частині здійснення перерахунку розміру не здійснюється.
Апелянт зазначила, що відповідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому, як зазначає апелянт, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Апелянт також вказує на те, що П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 420/6567/23 зазначив, що колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судове рішення у справі № 540/7677/21 щодо поновлення виплати позивачу пенсії з 01.02.2021 року не містить зобов'язання щодо проведення подальших перерахунків пенсії позивача, а тому, виплата пенсії позивачу здійснюється на рівні розміру січня 2021 року. ГУПФУ має здійснювати виплату позивачу пенсії з урахуванням всіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, та не може не здійснювати перерахунок пенсії позивача, якщо це передбачено чинним пенсійним законодавствам для спірної категорії пенсіонерів, посилаючись на відсутність для цього вказівки у рішенні суду про поновлення виплати пенсії. Такі дії пенсійного органу не засновані на жодній нормі чинного законодавства.
Отже, як зазначає апелянт, навіть за відсутності в судовому рішенні зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії ПФУ зобов'язаний здійснити перерахунок розміру пенсії в порядку, передбаченому Законом та нездійснення такого перерахунку є невиконанням рішення суду.
В апеляційній скарзі зазначено, що в даному випадку судове рішення містить зобов'язання перерахувати розмір пенсії що виключає повторне звернення до суду з тим же предметом.
На думку позивача, приймаючи звіт суд фактично позбавив позивача можливості отримувати пенсію в передбаченому Законом розмірі на рівні з іншими громадянами України.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року; відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті звіту від 09.12.2024 року про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі № 420/26493/21; накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі № 420/26493/21 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати новий звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі №420/26493/21.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 1291 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя; невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення.
Статтею 382 КАС України передбачені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Так, відповідно до ст. 382 КАС України (в редакції до 21.11.2024 року), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3822 КАС України (в редакції Закону України № 4094-IX від 21.11.2024 року), суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно статті 3823 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень (ч. 10 ст. 3823 КАС України).
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (ч. 11 ст. 3823 КАС України).
У поданому на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року звіті про виконання судового рішення у справі № 420/26493/21, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилалось на те, що на виконання рішення суду розпорядженням Головного управління від 15.07.2024 року №155250028958 поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з компенсацією втрати частини доходів. Розмір пенсійної виплати з 07.10.2009 року склав 544,00 грн. Сума доплати за період з 07.10.2009 року по 25.12.2017 року склала 53645,42 грн. та нарахована додатковою відомістю в серпні 2024 року на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ “Ощадбанк», дата виплати - 24 число. Також зазначено, що в серпні 2024 року додатковою відомістю на вказаний вище рахунок нараховано компенсацію втрати частини доходів в сумі 133961,56 грн., дата виплати - 22 число.
З урахуванням вищевикладеного відповідач вважав, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі №420/26493/21 Головним управлінням виконано в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Приймаючи поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини свідчать про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі 420/26493/21.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки з наданих відповідачем доказів вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі 420/26493/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії з 07.10.2009 року з компенсацією втрати частини доходів та здійснено розрахунок розміру пенсійної виплати з 07.10.2009 року та суми доплати за період з 07.10.2009 року по 25.12.2017 року, який підлягав виплаті позивачу та склав 53645,42 грн., а також розрахунок компенсації втрати частини доходів, яка склала 133 961,56 грн.
Також відповідачем надані докази виплати ОСОБА_1 24.08.2024 року пенсії за період з 07.10.2009 року по 25.12.2017 року в сумі 53645,42 грн., а також 22.08.2024 року суми компенсації втрати частини доходів за вказаний період в сумі 133 961,56 грн. на банківський рахунок позивачки.
В свою чергу, заперечуючи факт виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі 420/26493/21, позивачка посилалась на те, що відповідачем не здійснено перерахунок пенсії, оскільки відповідно довідки-перерахунок (дата час розрахунку 15.07.20254 року) в графі "особливості" зазначено "не підлягають масовому перерахунку", "призначено за рішенням суду в твердому розмірі".
Тобто позивач фактично не згоден із числовим розміром (в грошовому визначенні) пенсійної виплати, розрахованої відповідачем після поновлення її виплати, зокрема, встановлення її у твердому розмірі 544 грн, незастосуванням автоматичних масових перерахунків пенсії.
Однак, як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 року у справі №420/26493/21, предметом розгляду було право позивача на виплату пенсії за віком за період з 07.10.2009 року по 25.12.2017 року, тобто загальний обов'язок здійснити виплату пенсії.
Так, за наслідком розгляду справи №420/26493/21, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 07.10.2009, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №25-рп/2009, яким визнано неконституційними пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії за віком, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону №1058-ІV. Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Також суд зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим, а відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Водночас, оскаржуючи ухвалу про прийняття звіту про виконання судового рішення, позивач не погоджується із розрахованим органом Пенсійного фонду України розміром пенсії, що не було предметом розгляду у справі № 420/26493/21, а отже такі обставини не можуть встановлюватися та досліджуватися судом на стадії виконання судового рішення, оскільки є новими позовними вимогами.
Таким чином позивач висловлює незгоду із діями ГУ ПФУ, вчиненими на виконання рішення суду у справі №420/26493/21, але за результатами вчинення таких дій між сторонами у справі виникли спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані, тобто нові спірні правовідносини, вирішення яких не охоплюється виконанням рішення у справі №420/26493/21.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається апелянт, свідчать про існування нового спору, який може бути вирішено судом в окремому судовому провадженні.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 420/24590/24.
В свою чергу, у разі незгоди із незастосуванням при обрахунку пенсії позивача масових перерахунків, або незастосуванням окремих постанов Кабінету Міністрів України, так само як у разі незгоди із розрахунком розміру пенсії без врахування наведених обставин, позивач не позбавлений права оскаржити дії/бездіяльність пенсійного органу до суду із відповідним мотивуванням.
Враховуючи все вищезазначене колегія суддів вважає, що в даному випадку у суду першої інстанції були відсутні підстави для неприйняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання судового рішення у справі №420/26493/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а тому ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко