17 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/569/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року
у справі №280/569/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0563349-2410-0825-UA23060070000082704 ГУ ДПС у Запорізькій області щодо нарахованого податкового зобов'язання за 2023 рік: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власником об'єктів житлової нерухомості, на суму 5 658,29грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, немає з огляду на те, позивачу на праві власності належить житловий будинок, загальна площа якого не перевищує 250 кв.м.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 р. у справі № 280/569/25 адміністративний позов задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до Положення про податок на майно, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: -будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів. З огляду на те, що будинок належній позивачці загальною площею є 179 кв.м. отже, підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що при прийнятті рішень з питань місцевих податків та зборів органи місцевого самоврядування мають керуватись правилами, які визначено ПК України. Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної пп. 266.4.1 п.266. ст. 266 ПК України.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачці - ОСОБА_1 на праві приватної власності належать:
житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею - 178,90 кв.м.;
житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею - 48,4 кв.м.
ГУ ДПС у Запорізькій області винесене податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0563349-2410-0825-UA23060070000082704, яким позивачці визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 5658,29 грн, адреса місцезнаходження об'єкта житлової нерухомості: АДРЕСА_1 .
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №1529/6/99-00-06-01-02-06 від 17.01.2025 залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи прийняте ГУ ПДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України).
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.6.1 п.266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп. 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
При цьому за приписами п.30.9 ст.30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України).
До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, в тому числі, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 ПК України).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм права, слід зазначити, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості.
При цьому, розмір такого податку хоча і визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, проте не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В даному випадку спір виник з приводу застосування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради № 5, внесені зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 5, від 26.02.2016 за № 30, від 25.08.2016 за № 50, від 21.12.2016 за № 49, від 26.04.2017 за № 51, від 27.05.2020 за № 49.
Відповідно до пп. 2.4.1 п. 2.4 Положення №5 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів (до абзацу «а» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 120 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 60 кв. метрів»);
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; (до абзацу «б» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 250 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 120 кв. метрів»);
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. (до абзацу «в» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 370 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 180 кв. метрів»).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно абз.1 пп. 2.4.2 п. 2.4 цього Положення №5 міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Абзацом 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення №5 з урахуванням змін, внесених рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 №5, від 26.02.2016 №30, від 21.12.2016 №49, встановлено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (47,23 грн - за 2020 рік), за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Станом на час розгляду цієї справи рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 не скасоване, а відтак - є діючим актом і повинне застосовуватись до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, тому контролюючий орган повинен був враховувати у своїй діяльності зазначене рішення Запорізької міської ради.
Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема від 06.12.2022 у справі № 2140/1892/18; від 27.06.2023 у справі № 804/15401/15.
Відтак, враховуючи рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки загальна площа належних позивачці об'єктів нерухомого майна (житлових будинків) не перевищує 250 кв.м, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що для такого об'єкту житлової нерухомості у 2023 році ставка податку дорівнює нулю.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що в даному випадку зміст рішення Запорізької міської ради в редакції на час виникнення спірних правовідносин не дає підстав стверджувати, що зазначена в затвердженому цим рішенням Положенні №5 база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України.
На думку суду апеляційної інстанції, встановлення Положенням №5 міською радою нульової ставки податку до таких об'єктів житлової нерухомості не суперечить положенням пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не вважає, що рішення міської ради суперечить положенням Податкового кодексу України, що спростовує позицією відповідача про неможливість застосування цього рішення органу місцевого самоврядування у спірних відносинах.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №280/569/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров