17 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10061/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року (суддя Сіпака А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року позов задоволено.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , винесене 30.08.2024 начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітаном ОСОБА_2 .
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що в спірному рішенні міститься посилання на Закон України «Про прикордонний контроль», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Укази Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022», Постанови КМУ №57 та зазначено, що громадянину України ОСОБА_3 відмовлено у виїзді з України, з причин відсутності документів, шо підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану.
Станом на час виникнення спірних у цій справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишання території України обмежувалось законодавством.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 разом з особою з інвалідністю ОСОБА_4 , якого він супроводжував, мали намір перетнути кордон України в прикордонному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Позивачем для виїзду за межі України надано: паспорти для виїзду за кордон; пенсійне посвідчення ОСОБА_4 ; довідку до акту огляду МСЕК ОСОБА_4 , електронний війьково-обліковий документ позивача.
Рішенням начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » капітаном ОСОБА_2 від 30.08.2024 було відмовлено в перетинанні державного кордону України. Причинами відмови у перетині державного кордону України є відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, та постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
За висновками суду першої інстанції, відповідачем в рішенні про відмову позивачу в перетині кордону України від 30.08.2024 не зазначено жодної законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України, як і не зазначено документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, які громадянин України не зміг надати на паспортний контроль, відсутня правова оцінка поданим позивачем документам на підтвердження підстави для виїзду за кордон.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про прикордонний контроль» під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, затверджена наказом МВС України від 05.06.2023 № 457. У рішенні зазначається причина відмови іноземцю, особі без громадянства або громадянину України в перетинанні державного кордону України із зазначенням підстав та строків тимчасового обмеження громадянина України у праві на виїзд з України або рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю, особі без громадянства в разі наявності в базах даних Державної прикордонної служби України відомостей про таке обмеження.
Обґрунтовуючи відмову в перетинанні державного кордону, відповідач у спірному рішенні від 30.08.2024 зазначив, що позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України з причини відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями) (а.с.12).
Вказане рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Спірне рішення не визначає, які документи позивач повинен був надати і не надав на паспортний контроль для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон, у зв'язку з чим було відмовлено в перетинанні державного кордону.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення посадової особи відповідача від 30.08.2024 не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що протиправно втручається на можливість реалізації конституційного права позивача вільно залишати територію України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 380/11916/22, які відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 17 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш