17 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26553/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (суддя Конєва С.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позов задоволено.
Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» щодо не порушення клопотання про видачу ОСОБА_1 посвідчення та вручення нагрудного знака «Почесний донор України» перед Департаментом охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації за його заявою від 06.06.2024р.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» (49069, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 17, код ЄДРПОУ 01985434) порушити перед Департаментом охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації клопотання про видачу та вручення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) посвідчення та нагрудного знака «Почесний донор України».
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, суд не врахував, що позивач відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» не набув статусу «Почесний донор України».
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 26.07.2016р. по 22.03.2024р. здійснював добровільне безоплатне донорство крові та компонентів крові відповідно до Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», що підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_2 , виданого Вільногірським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 20.02.2008р. та відомостями, які містяться у обліковій картці донора - позивача.
Станом на 22.03.2024р. відповідачем було зареєстровано здачу позивачем крові та її компонентів, а саме: 30 донацій крові та 3 донації плазми крові, що підтверджується змістом копії облікової картки донора (позивача).
06.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив у зв'язку з тим, що згідно ч.4 ст.21 згаданого Закону, його донація крові у сукупності становила 63 донацій крові із розрахунку: 30 донацій крові х 2 донацій плазми =60 донацій плазми, до яких слід додати 3 донації плазми, тому просив порушити перед керівником Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації клопотання про видачу йому посвідчення та нагрудного знаку «Почесний донор України».
У відповідь на зазначену заяву, Комунальне підприємство листом від 25.06.2024р. за №728 повідомило позивача про те, що згідно записів в обліковій карті донора (позивача) зареєстровано 30 донацій крові та 3 донації плазми крові. Наведений можливий обрахунок донацій крові, а саме: 30 донацій крові та 3 донації плазми крові, заготовлених методом аферезу еквівалентні 31,5 донаціям крові (30+(3:2)=31,5), зазначено, що при обрахунку донацій позивача Комунальне підприємство керувалося роз'ясненням Спеціалізованої Державної Установи «Український центр трансплант-координації» від 22.12.2021р. №СЛ-2112/0348 «Щодо здійснення обрахунків при прийнятті рішення про надання статусу «Почесний донор України», який координує діяльність суб'єктів системи крові, зазначено, що для отримання відповідного статусу позивачеві необхідно доздати 9 донацій крові або 17 донацій плазми крові методом аферезу максимально допустимими дозами.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не порушенні перед Департаментом охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації клопотання про видачу та вручення йому посвідчення та нагрудного знаку «Почесний донор України» за його заявою від 06.06.2024р., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність бездіяльності не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Почесний донор України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 листопада 2021 року №1266, посвідчення є документом, що підтверджує статус Почесного донора України, і надає право донорам користуватися пільгами, встановленими Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» ( далі - Закон).
Клопотання про видачу посвідчення та нагрудного знака «Почесний донор України» порушують суб'єкти системи крові перед закладами охорони здоров'я, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також перед структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних та м. Києва держадміністрацій - пункт 3 Порядку №1266.
У відповідності до вимог пункту 7 Порядку №1266 встановлено, що рішення про видачу посвідчення і вручення нагрудного знака «Почесний донор України» приймають: керівники закладів охорони здоров'я/державних установ, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; керівники структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних та м. Києва держадміністрацій.
Частиною 2 статті 21 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» передбачено, що донори, які безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 40 максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 60 максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або 40 максимально допустимим дозам клітин крові, заготовлених методом аферезу (еритроцити, тромбоцити, лейкоцити), незалежно від часу здійснення таких донацій, набувають статусу Почесного донора України. Таким особам видається посвідчення і вручається нагрудний знак «Почесний донор України» в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зразки нагрудного знака «Почесний донор України» і посвідчення до нього затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі здійснення одним донором донації крові і компонентів крові (змішане донорство) одна донація крові прирівнюється до двох донацій плазми крові та однієї донації компонентів крові, заготовлених методом аферезу - частина 4 ст.21 наведеного Закону.
Суд першої інстанції вірно встановив, що наведеними приписами Держава делегувала повноваження відповідачеві як суб'єкту системи крові порушувати клопотання перед Департаментами охорони здоров'я обласних адміністрацій у питаннях видачі посвідчення та вручення нагрудного знака «Почесний донор України», а відповідно, зазначене свідчить про те, що відповідач у даних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.
Донори набувають статусу «Почесного донора України» та їм видається відповідне посвідчення і вручається нагрудний знак «Почесний донор України» у разі донації крові в сумарній кількості 40 максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 60 максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або 40 максимально допустимим дозам клітин крові, заготовлених методом аферезу (еритроцити, тромбоцити, лейкоцити), незалежно від часу здійснення таких донацій.
Частина 4 ст.21 згаданого Закону визначає, що у разі здійснення одним донором донації крові і компонентів крові (змішане донорство), то обрахунок одної донації крові повинен прирівнюватися до двох донацій плазми крові та однієї донації компонентів крові, заготовлених методом афенезу, тобто, за наступною формулою, а саме:
- 1 донація крові =2 донацій плазми крові;
- 1 донація крові = 1 донації компонентів крові, заготовлених методом афенезу.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було здійснено змішане донорство, зокрема, у період з 26.07.2016р. по 22.03.2024р. зареєстровано 30 донацій крові та 3 донації плазми крові, що підтверджено відомостями, які містяться у обліковій картці донора (позивача) та підтверджено відповідачем і у відзиві на позов (а.с.36,42).
Вірними є висновки суду першої інстанії, що обрахунок донацій крові при змішаному донорстві позивача має виглядати наступним чином: 30 донацій крові та 3 донації плазми крові еквівалентні 63 донаціям крові - (30 х 2) + 3, що відповідає обрахунку, наведеному у ч.4 ст.21 наведеного Закону.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на отримання статусу Почесного донора України, а відповідно, і на видачу йому посвідчення та вручення нагрудного знака «Почесний донор України» у відповідності до вимог ч.2, ч.4 ст.21 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові».
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Суд вірно зазначив, що є помилковими доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, з приводу того, що 30 донацій крові та 3 донації плазми крові, заготовлених методом аферезу еквівалентні 31,5 донаціям крові (30+(3:2)=31,5), згідно обрахунку за прикладом наведеним у роз'ясненні Спеціалізованої Державної Установи «Український центр транплант-координації» у листі від 22.12.2021р. №СЛ-2112/0348 «Щодо здійснення обрахунків при прийнятті рішення про надання статусу «Почесний донор України».
Наведений відповідачем обрахунок донацій крові та донацій плазми крові не відповідає та суперечить приписам ч.4 ст.21 згаданого вище Закону, за якою встановлено такий розрахунок, а саме: 1 донація крові = 2 донацій плазми крові; 1 донація крові = 1 донації компонентів крові, заготовлених методом афенезу.
Обрахунок, який наведений у згаданому листі від 22.12.2021р. №СЛ-2112/0348 є необгрунтованим, не вмотивованим, тому проведений всупереч положенням ч.4 ст.21 Закону, при цьому, слід зазначити, що листи-роз'яснення, не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише інформаційний та рекомендаційний характер, не містять норм права, а відповідно, не мають жодної юридичної сили, тому застосування відповідачем при проведенні обрахунку донацій крові позивача роз'яснення у наведеному листі є незаконним, оскільки підлягають застосуванню норми ч.4 ст.21 Закону, які мають вищу юридичну силу.
Суд також вірно зазначив, що зміст Положення про Спеціалізовану Державну Установу «Український центр транплант-координації», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.05.2023 №919 свідчить, що вказаній Установі повноваження з приводу надання будь-яких роз'яснень суб'єктам системи крові, не надавались.
Також суд вірно встановив, що підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача порушити перед Департаментом охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації клопотання про видачу посвідчення та вручення позивачеві нагрудного знака «Почесний донор України», виходячи з того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача у наведеній частині позову, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із повноважень адміністративного суду, визначених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 17 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш