17 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11473/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (суддя Калашник Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0774215-2409-0827-UA23060070000082704 від 17.10.2024, №0774216-2409-0827-UA23060070000082704 від 17.10.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано, що оскільки загальна площа квартир позивача складає 122,25 кв. м. на нього не розповсюджується пільга, визначена Запорізькою міською радою, а лише пільга у вигляді 60 кв. м., визначених ст. 266 ПК України. Також зазначено, що листом від 11.08.2021 №5849/0/20-21 Державної регулятивної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону № 1160.
Також зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та завищеними.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником квартир за адресою:
АДРЕСА_1 , загальна площа 69,87 кв.м.;
АДРЕСА_2 , загальна площа 52,38 кв.м.;
Сумарна загальна площа належних позивачу квартир становить 122,25 кв.м.
17.10.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0774215-2409-0827-UA23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік на загальну суму 2383,72 грн. щодо неруховомо майна за адресою: АДРЕСА_1 .
17.10.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0774216-2409-0827-UA23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік на загальну суму 1787,03 грн. щодо неруховомо майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
-різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.
Приписами пп. «б» п.266.1.2 ст. 266 ПК України, визначено платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу на праві приватної власності належать квартири, сумарна загальна площа яких становить 122,25 кв.м.
Відповідачем при розрахунку податку податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування - 60 кв.м., а не 120 кв.м.
Згідно Положення про податок на майно до позивача має бути застосована пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м.
Суд першої інстанції вірно врахував, що Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки загальна площа належних позивачці квартир становить 122,25 кв.м., що перевищує 120 кв.м., позивач зобов'язаний сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розрахунку за 2,25 кв.м. (122,25-120).
Судом вірно було зазначено щодо неможливості підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, що визнається протиправним і скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, а також давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Матеріали справи містять: договір про надання правової допомоги №25-10 від 25.10.2024; додаток до Договору - Перелік та вартість послуг із зазначенням витраченого адвокатом часу та вартості гонорару за відповідну послугу; акт надання послуг від 05.12.2024.
Відповідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг, адвокатом Сєдовим М.В. надані позивачці послуги щодо: консультації щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, 1 година, 500грн.; складання позовної заяви, 3 години, 1500грн.; підготовка до подачі до канцелярії суду позовної заяви, 1 година, 500грн.
Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що , зважаючи на предмет спору, витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. є співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував вимоги статей 139, 142 КАС України при вирішенні питання розподілу витрат на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 17 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш