Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/98/25
Провадження № 2/542/211/25
16 вересня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області
в складі:
головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,
за участю: секретаря судового засідання Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, суд -
Позивач ОСОБА_1 16.01.2025 року звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, посилалась на наступні обставини: він є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно: житловий будинок з господарськими побудовами та земельну ділянку загальною площею 0,27 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_2 .
Зазначає, що за життя його матір'ю заповіт складений не був, він належить до спадкоємців першої черги і є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 .
При зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав позивачу було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, оскільки він не подав заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , як спадкоємець згідно закону та роз'яснено право звернення до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2019 року по справі №542/176/18 його заява про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволена.
В подальшому при зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав позивачу було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливості встановлення складу спадкового майна.
Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими побудовами та приватизовану земельну ділянку загальною площею 0,27 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 21.01.2025 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 13.02.2025 року (а.с.31).
Ухвалою суду від 06.02.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.40-41).
Ухвалами суду від 11.02.2025 року, від 18.02.2025 року, від 19.03.2025 року, від 08.04.2025 року, від 01.09.2025 року, від 15.09.2025 року задоволено заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гавриленка Т.А. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.51, 60, 107, 163, 220, 235).
Ухвалами суду від 13.02.2025 року, від 02.04.2025 року, від 28.04.2025, від 17.07.2025 року, 03.09.2025 року витребувано докази (а.с.55, 155, 178, 198, 222).
22.05.2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2025 року (а.с.189).
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи (а.с.45-46, 72-73, 100-101, 168-169, 203-204, 231-232).
Від представника позивача, адвоката Гавриленка Т.А. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, вказавши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с. 236).
Представник відповідача Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с.34, 57, 95, 158, 181, 191, 200, 230), надавши заяву про розгляд справи у відсутності їх представника (а.с. 237).
Представник третьої особи Новосанжарської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 33, 61, 96-97, 159, 164, 182, 195, 229), надавши заяву про розгляд справи без участі їх представника (а.с.184, 194).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.14), батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.15), померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно зі статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_3 заповіту не залишила.
Згідно зі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті . У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч.3 ст.1268 ЦПК України спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з повідомленням в.о. завідувача Новосанжарської ДНК від 21.02.2025 року (а.с.69) та постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.06.2019 року (а.с.67 на звороті) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 заведена спадкова справа №137/2019, подана заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1 .
Так, з матеріалів спадкової справи №137/2019 (а.с. 25-228) вбачається, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернувся позивач ОСОБА_1 . Місцем проживання ОСОБА_3 зазначено с.Старі Санжари
Заяви від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили.
Також матеріали справи не містять даних про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 , який не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, та в період з лютого 2017 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно акту про визнання факту проживання від 20.02.2025 року (а.с.86) фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Отже, спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є: її син ОСОБА_1 , позивач у справі, який прийняв спадщину відповідно до положень ст.1269 ЦК України.
ОСОБА_2 згідно із повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.66), помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з повідомленням в.о. завідувача Новосанжарської ДНК від 03.04.2025 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась (а.с.214, 216).
Так, позивач звернувся до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.
05.06.2019 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М.В. прийнято постанову, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно у зв'язку з чим неможливо встановити склад спадкового майна (а.с. 67 на звороті).
Як вбачається з даних, що містяться у довідці виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області №25 від 13.03.2025 (а.с.132) за відомостями погосподарського обліку (книга №1С 2006-2010 р.р., номер об'єкта погосподарського обліку 19 виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради, за померлою ОСОБА_3 рахується будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Документ на право власності ОСОБА_3 відсутній.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16,22) право власності на буд. АДРЕСА_4 та на земельну ділянку АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Враховуючи, що право власності на спірний будинок було набуте спадкодавцем на законних підставах, оскільки підтверджується відомостями погосподарського обліку (книга №1С 2006-2010 роки, номер об'єкта погосподарського обліку 19), а момент виникнення права власності на нього не пов'язане з його державною реєстрацією, а отже таке право увійшло до складу спадщини після його смерті.
Відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на вказане нерухоме майно не позбавляє спадкоємця права на спадкування нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Крім того, за життя ОСОБА_3 мала на праві власності: земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення якої для обслуговування жилого будинку, що розташована на території с.Старі Санжари Старосанжарської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №048734, виданим Старосанжарською сільською радою 14.05.1997 року (а.с.24).
Таким чином, за життя ОСОБА_3 дійсно належала земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована в с.Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської області, що є спадковим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути визнання права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповіднодо ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Таким чином, враховуючи, що позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документів та реєстрації права власності, права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення якої для обслуговування жилого будинку, що розташована на території с.Старі Санжари, Полтавського району Полтавської області, як за спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
На підставі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення якої для обслуговування жилого будинку, що розташована на території с.Старі Санжари, Полтавського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;
представник позивача: адвокат Гавриленко Тарас Анатолійович, адреса робочого місця адвоката: вул.Раїси Кириченко, 40, м.Гребінка, Лубенського району, Полтавської області;
відповідач: Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Центральна, 23, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області;
третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: пл.Перемоги, 11, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області.
Повний текст рішення складений 16 вересня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва