"17" вересня 2025 р. Справа № 363/5385/25
17 вересня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., вивчивши матеріали заяви скарги ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконними дій державного виконавця та незаконність відкриття виконавчого провадження, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області зі скаргою на Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить визнати дії державного виконавця незаконними та вчинити певні дії.
Відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, судова справа № 363/5385/25 (номер провадження 4-с/363/16/25) була передана в провадження судді Рудюку О.Д.
Вивчивши зміст поданої скарги з доданими до неї документами, приходжу наступного.
Відповідно до заявлених вимог ОСОБА_1 просить суд, а саме: визнати дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) незаконними, зобов'язати надати йому копії матеріалів провадження та перевірити законність постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 посилається на незаконність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 627 від 13.06.2024 року та на бездіяльність державного виконавця Вишгородського відділу ДВС, який 01.08.2024 року відкрив виконавче провадження на її підставі без належного повідомлення його як боржника.
Статтею 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Убачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні відкритого за постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, ураховуючи наступне.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З наданих суду доказів вбачається, що постанова у ВП № 756677641, яке здійснює Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі примусового виконання постанови № 627 виданої 13.006.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за вчинення адміністративного правопорушення у розмірі 25 500грн., з урахуванням положень статті 308 КУпАП, тобто не в межах ухваленого в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України рішення. Вказане зумовлює не можливість прийняття такої скарги до провадження місцевим загальним судом, оскільки заявлені вимоги слід розглядати у порядку адміністративного судочинства.
За вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Згідно положень п.п. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Наведене у сукупності свідчить про те, що вимоги позивача підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки публічно-правовий спір виник між позивачем та суб'єктом владних повноважень, відтак суддя доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки за суб'єктним складом та предметом вимог даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 353, 354, 447-1 Цивільного процесуального кодексу України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за скарги ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконними дій державного виконавця та незаконність відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Суддя О.Д. Рудюк