Справа № 358/978/25 Провадження № 2/358/655/25
17 вересня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно (житловий будинок) в порядку набувальної давності, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,1 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., підсобною площею 15,6 кв.м., та господарськими будівлями та спорудами: убиральня, сарай літня-кухня, огорожа.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 13 березня 1979 року їй було надано в безстрокове користування земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку на право особистої власності в АДРЕСА_1 загальною площею 600 кв.м. згідно плану земельної ділянки, що підтверджується копією договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою під будівництво індивідуального житлового будинку на право особистої власності по реєстром №432, зареєстрований в реєстрі за №3386 та копією будівельного паспорта на земельну ділянку під будівництво власного житлового будинку. На вищезазначеній земельній ділянці нею було побудовано житловий будинок загальною площею 72,1 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., підсобною площею 15,6 кв.м., та господарськими будівлями та спорудами: убиральня, сарай, літня-кухня, огорожа.
Синові позивачки, відповідачу ОСОБА_2 належала приватна квартира АДРЕСА_2 . З метою продажу даної квартири, позивачка, ОСОБА_1 звернулася із заявою до Богуславської міської ради для отримання дозволу на продаж вищезазначеної квартири, оскільки син позивачка на той час був неповнолітнім.
Відповідно до виписки з рішення виконкому міської Ради народних депутатів №83 від 15.05.1996 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на продаж приватизованої квартири АДРЕСА_2 , яка належала сину позивачці ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , при умові забезпечення житлом в будинку АДРЕСА_1 , який належав на праві особистої власності ОСОБА_1 .
В зв'язку з цим позивачка подарувала своєму синові ОСОБА_2 7/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_1 .
В 2006 році син позивачки, ОСОБА_2 , поїхав за кордон на роботу.
В 2007 році повернувшись повідомив, що хоче залишитися проживати там, тому 07 липня 2007 року був знятий з реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією будинкової книги.
З того моменту, ОСОБА_2 не проживав за вище зазначеною адресою, не користувався житловим будинком та прилеглою до будинку земельною ділянкою.
Згідно копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку з 07 липня 2007 року відповідач був знятий з реєстрації місця проживання, в результаті чого позивачка проживаючи одиноко, відразу почала користуватися частиною житлового будинку, яка належала ОСОБА_2 . За всі капітальні, поточні ремонти та комунальні послуги здійснювала оплату виключно за власні кошти, тому станом час звернення з позовом до суду, вона відкрито й безперешкодно користується житловим будинком, та залишається єдиним добросовісним володільцем і користувачем вказаного житла.
На підставі цього вважає, що визнання за нею права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,1 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., підсобною площею 15,6 кв.м., та господарськими будівлями та спорудами: убиральня, сарай літня-кухня, огорожа, не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Оскільки на даний час немає правовстановлюючого документу на її ім'я на весь житловий будинок, вона змушена звернутись до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на вище зазначений житловий будинок за набувальною давністю.
Посилаючись на положення ст. 328 ч.1, ст. 344 ЦК України позивачка просить задовольнити її вимоги.
Представник позивачки ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі та без участі позивачки, а також зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 до суду заяву, в якій позов визнає та просить розглянути справу без його участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові докази надані позивачкою, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З копії договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою під будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 13 березня 1979 року, зареєстрований в реєстрі Білоцерківського МБТІ за №3386, та копії будівельного паспорта на земельну ділянку під будівництво власного житлового будинку, вбачається що 13 березня 1979 року ОСОБА_1 було надано в безстрокове користування земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності в АДРЕСА_1 загальною площею 600 кв.м. згідно плану земельної діяльності.
З копії виписки з рішення виконкому Богуславської міської Ради народних депутатів №83 від 15.05.1996 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на продаж приватизованої квартири АДРЕСА_2 , яка належала її сину ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , при умові забезпечення житлом в будинку АДРЕСА_1 , який належав на праві особистої власності ОСОБА_1 .
Згідно даних технічного паспорта на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_3 частки вказаного даного будинку належить на праві власності ОСОБА_1 , інші 7/20 частки належать ОСОБА_2 . Також даний будинок має наступні технічні характеристики: 1983 року забудови, загальною площею 72,10 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., підсобною площею 15,6 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: убиральня, сарай літня-кухня, огорожа.
Згідно копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку з 07 липня 2007 року відповідач був знятий з реєстрації місця проживання.
Задовольняючи вимоги позивачки, суд керується наступними положеннями чинного законодавства, які регулюють виниклі правовідносини.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіє майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Позивачка надала суду достатні та допустимі докази, якими підтверджується факт добросовісного і відкритого користування нерухомим майном на протязі більше 10 років, отже визнання права власності за позивачкою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 142 ч.1, 200, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 16, 328 ч. 1, 344 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,1 кв. м., житловою площею 56,5 кв. м., підсобною площею 15,6 кв.м., та господарськими будівлями та спорудами: убиральня, сарай літня-кухня, огорожа.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов