Номер справи 289/41/25
Номер провадження 1-кс/289/224/25
17.09.2025 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , вивчивши заяву ОСОБА_2 про відвід судді Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_3 у справі №289/41/25,
17.09.2025 від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшла заява про відвід судді ОСОБА_3 у справі №289/41/25 з посиланням на те, що 24.07.2025 заявник вже звертався до суду із заявою про відвід судді ОСОБА_5 , повторно заявляє відвід судді та просить розглянути звернення та надати аргументовану відповідь.
Вивчивши матеріали заяви, суддя приходить до наступного висновку.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК).
Перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст.ст.75,76 КПК України, а порядок вирішення питання про відвід врегульований ст. 81 КПК України.
Оцінюючи заяву обвинуваченого ОСОБА_2 вважаю, що подання подібних заяв про відвід судді є зловживанням своїми процесуальними правами, які реалізуються в протиріччі зі своїм призначенням, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1ст. 75 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного.
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості.
Водночас, необхідно зазначити, що сумнів у неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.
Зважаючи на викладене, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
У даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_2 вже заявляв відвід судді ОСОБА_3 , ухвалою від 10.09.2025 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено в зв'язку із її необґрунтованістю, водночас 17.09.2025 до суду повторно надходить заява ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 без належного мотивування, отже наявні ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
ЄСПЛ також оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (ч. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети. Так, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подавав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).
Кримінальним процесуальним законом передбачено процесуальний механізм реагування на зловживання правом на відвід, який полягає в тому, що у випадках, коли повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК).
За таких обставин, вбачаючи ознаки зловживання правом на відвід, суд приходить до висновку, що заява обвинуваченого ОСОБА_2 про відвід судді Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_3 у справі №289/41/25 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 75-76, 80, 81, 334, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 про відвід судді Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_3 у справі №289/41/25 - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6