17 вересня 2025 року справа №200/1730/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року (повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року) у справі № 200/1730/25 (суддя в І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Управління), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 28.02.2025 № 057350059200 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з 20.02.2025;
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи періоди: за Списком робіт, затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 розділ 1, період роботи з 16.01.2002 по 18.08.2002, з 16.11.2005 по 04.12.2006, з 19.01.2007 по 04.06.2007, з 06.07.2007 по 18.03.2014, з 24.03.2014 по 23.04.2015, з 11.09.2015 по 06.11.2015, з 17.01.2016 по 09.02.2016, з 13.04.2016 по 11.05.2016, з 17.05.2016 по 25.01.2021, з 26.01.2021 по 25.02.2022, з 02.12.2022 по 07.01.2023, з 23.05.2023 по 28.05.2023, з 25.11.2023 по 03.12.2023, з 18.08.2024 по 31.08.2024, з 17.01.2025 по 01.02.2025, з 15.02.2025 по 20.02.2025;
- зобов'язати Управління зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи періоди роботи на провідних посадах, передбачених ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016, з 26.02.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 22.05.2023, з 29.05.2023 по 24.11.2023, з 04.12.2023 по 17.08.2024, з 01.09.2024 по 16.01.2025, з 02.02.2025 по 15.02.2025 року із розрахунку 1 день військової служби за три, у відповідності до ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 розділу 2 Положення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.02.2025 він звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням від 28.02.2025 № 057350059200 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.3 ст. 114 Закону №1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років, зазначивши, що стаж роботи за Постановою № 202 (25 років) складає 7 років 2 місяці 20 днів та до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи, які відносяться до підземних робіт.
Сторона позивача вважає, що рішення відповідача від 28.02.2025 № 057350059200 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки стаж роботи позивача з повним підземним робочим днем під землею, який підлягає врахуванню згідно Постанови КМУ № 202, складає більше 25 років, що підтверджено належними документами.
За обчисленням сторони позивача, пільговий підземний стаж позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії складає 26 років 1 місяць 29 днів, з яких за Списком № 202 - 15 років 7 місяців 20 днів, та військова служба у кратному обчисленні 1 місяць за 3 - 10 років 6 місяців 9 днів, що є достатнім для призначення пенсії згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 28.02.2025 № 057350059200 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з 20.02.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком робіт, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202, періоди роботи з 16.01.2002 по 18.08.2002, з 16.11.2005 по 04.12.2006, з 19.01.2007 по 04.06.2007, з 06.07.2007 по 18.03.2014, з 24.03.2014 по 23.04.2015, з 11.09.2015 по 06.11.2015, з 17.01.2016 по 09.02.2016, з 13.04.2016 по 11.05.2016, з 17.05.2016 по 30.09.2017, з 01.05.2020 по 15.05.2020, з 15.06.2020 по 12.07.2020, з 02.12.2022 по 07.01.2023, з 23.05.2023 по 28.05.2023, з 25.11.2023 по 03.12.2023, з 18.08.2024 по 31.08.2024, з 17.01.2025 по 01.02.2025, з 15.02.2025 по 20.02.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком робіт, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 періоди роботи з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016, з 26.02.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 22.05.2023, з 29.05.2023 по 24.11.2023, з 04.12.2023 по 17.08.2024, з 01.09.2024 по 16.01.2025, з 02.02.2025 по 15.02.2025 із розрахунку 1 місяць військової служби за три, у відповідності до ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2.3 розділу 2 Положення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 20.02.2025, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача та наданих ним документів, відповідачем установлено, що вік позивача на час звернення становить 43 роки 3 місяці 17 днів. Страховий стаж складає 36 років 3 місяці 21 день, пільговий стаж відповідно до Постанови № 202 складає 7 років 2 місяці 20 днів, пільговий стаж за списком № 1 складає 15 років 1 місяць 11 днів. До страхового стажу та пільгового відповідачем зараховано всі періоди роботи.
Щодо зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди робіт за списком, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 розділ І, з 16.01.2002 по 18.08.2002, з 16.11.2005 по 04.12.2006, з 19.01.2007 по 04.06.2007, з 06.07.2007 по 18.03.2014, з 24.03.2014 по 23.04.2015, з 11.09.2015 по 06.11.2015, з 17.01.2016 по 09.02.2016, з 13.04.2016 по 11.05.2016, з 17.05.2016 по 25.01.2021, з 26.01.2021 по 25.02.2022, з 02.12.2022 по 07.01.2023, з 23.05.2023 по 28.05.2023, з 25.11.2023 по 03.12.2023, з 18.08.2024 по 31.08.2024, з 17.01.2025 по 01.02.2025, з 15.02.2025 по 20.02.2025 відповідач зазначив, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача за періоди роботи з 16.01.2002 по 18.08.2002, з 16.11.2005 по 04.12.2006, з 19.01.2007 по 04.06.2007, з 06.07.2007 по 18.03.2014, з 24.03.2014 по 23.04.2015, з 11.09.2015 по 06.11.2015, з 17.01.2016 по 09.02.2016, з 13.04.2016 по 11.05.2016, з 17.05.2016 по 30.09.2017 відсутні відомості про спецстаж за кодом підставою для обліку стажу працівників, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.
Періоди роботи з 01.10.2017 по 30.04.2020, з 15.05.2020 по 14.06.2020, з 13.07.2020 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 25.02.2022 зараховано до пільгового стажу відповідно до Постанови № 202.
Спірні періоди з 24.03.2014 по 23.04.2015, з 11.09.2015 по 06.11.2015, з 17.01.2016 по 09.02.2016, з 13.04.2016 по 11.05.2016, з 17.05.2016 по 31.12.2016 в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача відповідно до довідки ОК-5 взагалі як спеціальний стаж не обліковуються.
Частково вказані періоди, зокрема, з 19.03.2014 по 30.09.2014, з 01.01.2015 по 02.01.2015, з 01.04.2015 по 03.04.2015, з 11.09.2015 по 06.11.2015, з 17.01.2016 по 09.02.2016, з 13.04.2016 по 31.12.2016 зараховано до страхового стажу, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу в наявності відомості про сплату страхових внесків за ці періоди.
Періоди роботи з 02.12.2022 по 07.01.2023, з 23.05.2023 по 28.05.2023, з 25.11.2023 по 03.12.2023, з 18.08.2024 по 31.08.2024, з 17.01.2025 по 01.02.2025, з 15.02.2025 по 31.01.2025 зараховано до страхового стажу як військова служба в особливий період.
За період з 01.02.2025 по 20.02.2025 відомості про заробіток для нарахування пенсії в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні.
Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації, відповідач зазначив, що пунктом 6 Порядку № 637 передбачено, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Позивачем надано довідку № 24 від 04.01.2015, видану військовою частиною НОМЕР_1 , про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за періоди з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016; довідку № 751 від 19.02.2025, видану військовою частиною НОМЕР_2 про перебування на військовій службі за мобілізацією з 26.02.2022 по 19.02.2025 - дата видачі довідки; довідку № 713 від 15.02.2025, видану військовою частиною НОМЕР_2 , про участь в захисті держави проти збройної агресії російської федерації за період з 26.02.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 22.05.2023, з 29.05.2023 по 24.11.2023, з 04.12.2023 по 17.08.2024, з 01.09.2024 по 16.01.2024, з 02.02.2025 по 15.02.2025 - дата видачі довідки.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач підтверджує обставини неналежними доказами, а саме довідками № 24 та № 713, виданими військовими частинами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , замість довідок, наданих територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, тому відсутні правові підстави для зарахування періодів військової служби в особливий період, а саме з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016, з 26.02.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 22.05.2023, з 29.05.2023 по 24.11.2023, з 04.12.2023 по 17.08.2024, з 01.09.2024 по 16.01.2025, з 02.02.2025 по 15.02.2025 із розрахунку один місяць служби за три місяці.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії №057350009200 від 28.02.2025, страховий стаж особи становить 36 років 3 місяця 21 день, пільговий стаж становить згідно Постанови № 202 (25 років) - 7 років 2 місяця 20 днів, пільговий стаж за Списком № 1 складає 15 років 1 місяць 11 днів, до страхового стажу та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи, на дату звернення працює, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_5 (дата заповнення 16.07.200), згідно записів якої:
- № 1-2, позивач працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті з 16.07.2002 по 18.08.2002 в ДВАТ "ШАХТА "БІЛИЦЬКА" ДХК «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ»;
Отже, підстав для задоволення позову з 16 СІЧНЯ (а не ЛИПНЯ) 2002 року, не існує, тому суд першої інстанції допустився помилки.
- №№ 5-6, позивач з 16.11.2005 по 04.12.2006 працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті в ВП "ШАХТА "БІЛИЦЬКА" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ";
- №№ 7-8, позивач з 19.01.2007 по 04.06.2007 працював заступником механіка ділянки з повним підземним робочим днем в шахті в ДП "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА";
- №№ 9-15, позивач з 06.07.2007 по 18.03.2014 працював механіком ділянки підземним, в.о. заступника начальника ділянки підземним, заступником начальника ділянки підземним, механіком підземної дільниці з повним робочим днем в шахті в ВСП "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ДОБРОПІЛЬСЬКЕ" ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ";
- №№ 16-19, позивач з 24.03.2014 по 11.05.2016 працював електрослюсарем підземним, майстром гірничим з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі «Гірничномонтажне налагоджувальне управління № 2 ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит»;
- №№ 20-22, позивач з 17.05.2016 по 25.01.2021 працював електрослюсарем підземним, майстром гірничим з повним робочим днем в шахті в ФІЛІЇ "ДОБРОПІЛЬСЬКЕ ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВО" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ";
- № 23, позивач з 26.01.2021 по теперішній час працює електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті в ДП "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК".
Відповідно до ВІДОМОСТЕЙ ПРО ТРУДОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ З РЕЄСТРУ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ № НОМЕР_6 , період з 25.02.2015 по 12.04.2016 обліковано як військову службу у Збройних Силах України, з 26.02.2022 по теперішній час - початок військової служби.
Відомості щодо військової служби також підтверджено даними військового квитка НОМЕР_7 .
Згідно довідки відповідача Форма РС-право, до пільгового стажу позивача за Списком № 1 зараховано періоди роботи: з 16.11.2005 по 04.12.2006, 19.01.2007 по 13.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 18.03.2014, з 01.01.2017 по 30.09.2017, за Списком № 1 та ст. 14 Пост. 202 зараховано періоди з 01.10.2017 по 30.04.2020, з 15.05.2020 по 14.06.2020, з 13.07.2020 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 25.02.2022. Періоди з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, 10.02.2016 по 12.04.2016, з 25.02.2022 по 31.01.2025 - обліковані як військова служба в особливий період.
Період роботи з 16.07.2002 по 18.08.2002 до страхового та пільгового стажу не зараховано, не зважаючи на те, що за вказаний період позивачу нараховано заробітну плату та утримано страхові внески, про що свідчать відомості Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), періоди роботи позивача з 2005 року по 2025 рік (січень) частково обліковано за ознаками коду спецстажу ЗПЗ013А1 та ЗПЗ014А4, квітень 2020 року обліковано за кодом КЗП084В1 (врахований як пільговий за Постановою КМУ № 202).
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок №454):
- під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;
- під кодом ЗПЗ014А1 обліковується спеціальний стаж працівників, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років;
- під кодом КЗП084В1 обліковуються простої: у порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства, установи, організації з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. До загального стажу роботи враховується весь період перебування у таких відпустках. До стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, зараховується лише місячний термін цієї відпустки в календарному році.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2025 № 24 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач дійсно в період з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2025 № 751, позивач дійсно перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 з 26 лютого 2022 року по теперішній час.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 15.02.2025 № 713, позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресію російської федерації проти України у період з 26.02.2022 по 01.12.2022, 08.01.2023 по 22.05.2023, 29.05.2023 по 24.11.2023, 04.12.2023 по 17.08.2024, 01.09.2024 по 16.01.2024, 02.02.2025 по теперішній час приймав участь в захисті держави проти збройної агресії російської федерації. Довідка видана для подання до Пенсійного фонду України.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини щодо не зарахування до пільгового стажу за Постановою № 202 спірних періодів роботи з 16.11.2005 по 04.12.2006, 19.01.2007 по 13.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 18.03.2004, з 01.01.2017 по 30.09.2017, а також періодів військової служби з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016, з 26.02.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 22.05.2023, з 29.05.2023 по 24.11.2023, з 04.12.2023 по 17.08.2024, з 01.09.2024 по 16.01.2025, з 02.02.2025 по 15.02.2025 із розрахунку один місяць служби за три місяці до пільгового стажу за Постановою №202 підтверджено відповідачем та відповідними доказами, тому ці обставини не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками №№ 1 та 2, Постановою № 202, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 по справі №311/2865/13-а.
Надаючи правову оцінку правомірності незарахування відповідачем періодів роботи з 16.11.2005 по 04.12.2006, 19.01.2007 по 13.11.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 18.03.2004, з 01.01.2017 по 30.09.2017, з 16.07.2002 по 18.08.2002 до пільгового стажу позивача за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (періоди з 01.10.2017 по 30.04.2020, з 15.05.2020 по 14.06.2020, з 13.07.2020 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 25.02.2022 зараховані як за Списком № 1 так і за Постановою КМУ №202), суд зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжки, позивач з 16.07.2002 по 18.08.2002, з 16.11.2005 по 04.12.2006, з 19.01.2007 по 04.06.2007, з 06.07.2007 по 18.03.2014, з 24.03.2014 року по 11.05.2016, з 17.05.2016 року по 25.01.2021, з 26.01.2021 по теперішній час працював за підземними професіями із видобутку вугілля протягом повного робочого дня під землею.
Поряд з цим, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), періоди роботи позивача з 2005 року по 2025 рік (січень) частково обліковано за ознаками коду спецстажу ЗПЗ013А1 та ЗПЗ014А4, квітень 2020 року обліковано за кодом КЗП084В1 (врахований як пільговий за Постановою КМУ № 202).
Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено професії всіх робітників, що зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а)
Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1.1а).
До Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202, віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Відтак, пільговий стаж за Списком № 1 за кваліфікуючими ознаками відповідає пільговому стажу за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202, а тому стаж за Списком №1 має бути врахований як стаж за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 в випадку призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, і навпаки стаж за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 має бути врахований при призначенні пенсії за Списком № 1, згідно ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, як 1:1, за винятком провідних професій, для яких визначено інше співвідношення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставне незарахування періодів роботи позивача за Списком № 1 до періодів роботи за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 для призначення пенсії позивачу на підставі ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.
Відносно позиції відповідача, що окремі спірні періоди не підлягають зарахуванню до пільгового стажу, оскільки вони в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача як спеціальний стаж не обліковуються, суд зазначає, що відсутність відомостей щодо коду спецстажу не є визначальною ознакою пільгового характеру стажу, оскільки внесення цих відомостей покладено на роботодавця, відповідальність за похибки якого не можна перекладати на позивача, а отже, висновок про пільговий характер роботи має ґрунтуватись на сукупності доказів, наданих особою, у тому числі трудовою книжкою та іншими.
Згідно ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесені: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII) визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України №2 від 26.03.93 «Про деякі питання застосування окремих статей Закону України «Про пенсійне забезпечення», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за №33, час перебування на військовій службі підлягає зарахуванню як до загального стажу, так і стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, якщо на момент призову на військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги.
Відтак, періоди військової служби позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 для призначення пенсії позивачу на підставі ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.
Ураховуючи викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що певні періоди роботи та військової служби позивача з 16.07.2002 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202.
Період з 16.01.2002 по 15.07.2002 помилково зарахований до стажу, про що зазначено вище.
Щодо періоду з 24.03.2014 по 23.04.2015.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, […], які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […].
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […], - для осіб, зазначених у п. 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 ст. 11 цього Закону; […].
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені у ст. 14 цього Закону, […].
Аналіз наведених вище норм Закону № 1058 зумовлює такі висновки:
- громадяни України, які працюють на підприємствах, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами;
- для цієї категорії застрахованих осіб страхувальником є роботодавці;
- платниками страхових внесків до солідарної системи за цю категорію застрахованих осіб є страхувальники.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає ст. 24 Закону № 1058.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
Аналіз наведених вище норм Закону № 1788, Порядку № 637 зумовлює такі висновки:
- основним документом, що підтверджує трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, є трудова книжка;
- у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж за період до 01 січня 2004 року встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами тощо;
- з 01 січня 2004 року страховий стаж як період, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески, обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Також необхідно зазначити, що системний аналіз норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.
Періоди роботи, за які підприємство - страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Подібні висновки наведені Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та інших.
Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески, свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року, запису в трудовій книжці для цього не достатньо.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Отже, з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, при цьому, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, відповідно до страхового стажу зараховується пропорційна кількість днів місяця.
Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) в період жовтня по грудень 2014 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати позивачу, тому цей період не підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи.
За січень 2015 року сума заробітку для нарахування пенсії склала 85,40 грн.
Відповідно до п. 4.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 ( z0064-04 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, розмір мінімального страхового внеску для застрахованих осіб з числа найманих працівників у 2004 році становив 34% мінімального розміру заробітної плати (1218 грн).
Розрахунковий розмір сплачених страхових внесків становить 29,04 грн: 85,40 грн х 34% = 29,036 грн.
Розмір мінімального страхового внеску складає 414,12 грн: 1218 грн. х 34% = 414,12 грн.
Таким чином, до страхового стажу відповідачем правомірно зараховано 2 дні: 29,04 грн х 31 дні : 414,12 грн = 2,17.
В той же час, згідно військового квитка, позивач проходив військову службу за мобілізацією з 25.02.2015 (по 12.04.2016), тому з цієї дати період його сужбби повинен бути зарахований до пільгового стажу за Списком 1 та Постановою № 202.
Отже, періоди з 01.10.2014 по 31.12.2014, з 03.01.2015 по 24.02.2015 правильно не враховані відповідачем до страхового стажу.
Крім того, Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) не містять нарахування за лютий 2025 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню по 31.01.2025.
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 періодів військової служби з 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016, з 26.02.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 22.05.2023, з 29.05.2023 по 24.11.2023, з 04.12.2023 по 17.08.2024, з 01.09.2024 по 16.01.2025, з 02.02.2025 по 15.02.2025 із розрахунку один місяць служби за три місяці.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий суд зазначив наступне.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530), передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, брала участь в антитерористичній операції, інші періоди, зазначені в підпункті “а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами) зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Згідно п/п «а» п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиці висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17, від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а, від 18.10.2022 у справі № 340/395/17, від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19.
Враховуючи викладене, у кратному обчисленні 1 місяць за 3 місяці підлягають врахуванню періоди військової служби позивача 24.04.2015 по 10.09.2015, з 07.11.2015 по 16.01.2016, з 10.02.2016 по 12.04.2016, з 26.02.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 22.05.2023, з 29.05.2023 по 24.11.2023, з 04.12.2023 по 17.08.2024, з 01.09.2024 по 16.01.2025, з 02.02.2025 по 15.02.2025.
Проте, з такими висновками окружного суду не може погодитися судова колегія апеляційного суду.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393), пунктом 3 якого становлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Варто зауважити, що пункт 3 Порядку № 393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 № 119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
З урахуванням того, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії (25.02.2025) пункт 3 Порядку № 393 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів.
Посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16, від 31.08.2022 у справі № 185/6919/16, від 17.10.2022 у справі № 340/395/17, від 21.03.2023 у справі № 160/6146/19 не можуть бути прикладом іншого правозастосування, у порівнянні із правозастосуванням суду апеляційної інстанції в нинішній справі, оскільки вони ухваленні за інших фактичних обставин (позивачі зверталися до пенсійних органів для призначення пенсії до 19.02.2022, тобто до зміни правового регулювання) та за іншого правового регулювання (висновки стосуються норм Положення № 530, яке згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII спірні правовідносини не регулює, в тому числі, й тому, що це Положення було прийнято відповідно до Порядку № 393 та не підлягає застосуванню, оскільки суперечить цьому акту вищої юридичної сили з 19.02.2022).
Аналогічний висновок викледний в постанові Верховного Суду від 19 червня 2025 року в справі №360/665/24.
Щодо доводів відповідача відносно необхідності надання відповідної довідки саме ТЦК та СП, суд звертає увагу відповідача, що періоди військової служби позивача, окрім наданих ним довідок, підтверджуються ВІДОМОСТЯМИ ПРО ТРУДОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ З РЕЄСТРУ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ № НОМЕР_6 , військовим квитком НОМЕР_7 та довідками військових частин, у складі яких позивач безпосередньо приймав участь у захисті Батківщини.
Водночас, відповідно до п. 6 Порядку № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.
Згідно означеного порядку, довідки видані командирами військових частин є належними доказами таких обставин.
Поряд із цим суд звертає увагу відповідача, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Ураховуючи викладене, такі доводи відповідача суд вважає неприйнятними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим його рішення підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/1730/25 - скасувати частково, внаслідок чого абзаци третій та четвертий його резолютивної частини замінити одним абзацом наступного змісту:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком робіт, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202, періоди роботи з 16.07.2002 по 18.08.2002, з 16.11.2005 по 04.12.2006, з 19.01.2007 по 04.06.2007, з 06.07.2007 по 18.03.2014, з 24.03.2014 по 30.09.2014, з 01.01.2015 по 02.01.2015, з 25.02.2015 по 11.05.2016, з 17.05.2016 по 31.01.2025».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/1730/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 17 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. Д. Компанієць