17 вересня 2025 року справа №360/293/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року (повне судове рішення складено 11 квітня 2025 року) у справі № 360/293/25 (суддя в І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Каверін Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), яким просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату провести із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по 31.03.2018 включно та за 01.08.2018 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 31.03.2018 включно та за 01.08.2018 включно у розмірі 4 243,77 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач у спірний період із грудня 2015 року по 31.03.2018 включно та 01.08.2018 включно проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карточок грошового забезпечення.
Згідно Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2018 №386-ОС, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.08.2018.
Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення вбачається, що при проходженні військової позивачу із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача та звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи свою скаргу, представник позивача зазначав, що суд першої інстанції, покликаючись на Витяг з Наказу від 26.02.2018 №105-ОС, яким припинено виплату позивачу грошового забезпечення з 24.02.2018, не враховав того, що відповідач, попри наявність вказаного наказ, продовжував виплачувати позивачу грошове забезпечення як за лютий, так і за березень 2018 року, що підтверджується документами, наявними в справі. Вказаними доводами та розрахунками спростовуються твердження суду першої інстанції про те, що позивачу у березні 2018 року не виплачувалося грошове забезпечення, а тому висновок суду першої інстанції про те, що відсутня одна із умов, яка дає право позивачу на отримання суми індексації-різниці, є помилковим.
Просив скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі,
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно довідки - розрахунку про індексацію №251 від 03.03.2025, позивачу нарахована індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця вересень 2014, лютий 2015, березень 2017, серпень 2018, березень 2018. Як вбачається з цієї довідки, позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 14708,22 грн. в травні 2020 року за заявою.
Незважаючи на це, позивач вважає, що базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів i коефiцiентiв посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського i старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового i начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексацій військовослужбовцям за березень 2018 року.
Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, i включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, алей визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Проте, військовослужбовцям не підвищувалось грошове забезпечення.
З урахуванням викладеного базові місяця вересень 2014, лютий 2015, березень 2017, серпень 2018 визначено вірно.
Просив скасувати рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 з 19 січня 1999 року по 01 серпня 2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Згідно з витягом з наказу (про особовий склад) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.02.2018 №105-ОС, зарахувати у розпорядження старшого прапорщика ОСОБА_1 , (П-018663) інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » III категорії (тип Б), до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, відповідно до пункту 127 пп. 6 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 24 лютого 2018 року по 24 квітня 2018 року. Припинено виплату грошового забезпечення старшому прапорщику ОСОБА_1 з 24 лютого 2018 року відповідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.08 № 425. Підстава: Ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 лютого 2018 року.
Відповідно до витягу з наказу (про особовий склад) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.04.2018 № 235-ОС, продовжено термін знаходження у розпорядженні старшому прапорщику ОСОБА_1 , (П-018663) інспектору прикордонної служби 1 категорії - начальнику групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » III категорії (тип Б), до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, відповідно до пункту 127 пп. 6 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 25 квітня 2018 року по 23 травня 2018 року. Підстава: Ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області № 425/480/18 від 23.04.2018.
Згідно із витягом з наказу (про особовий склад) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.05.2018 № 279-ОС продовжено термін знаходження у розпорядженні старшому прапорщику ОСОБА_1 , (П-018663) інспектору прикордонної служби 1 категорії - начальнику групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » III категорії (тип Б), до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, відповідно до пункту 127 пп. 6 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 24 травня 2018 року по 23 червня 2018 року. Підстава: Ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області № 425/1367/18 від 23.05.2018.
Згідно із витягом з наказу (про особовий склад) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25 червня 2018 року №335-ОС, призначено старшого прапорщика ОСОБА_1 (П-018663), інспектором прикордонної служби 1 категорії-начальником 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип В), який знаходиться у розпорядженні начальника загону, згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення (на рівну посаду - у зв'язку з проведенням організаційно-штатними змінами).
Згідно із витягом з наказу (про особовий склад) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 липня 2018 року №385-ос, звільнено з військової служби: за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі закону) з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону») пункту 1 частини 8 статті 26 у запас старшого прапорщика ОСОБА_1 (П-018663) інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип Б), без права носіння військової форми одягу.
Відповідно до витягу з наказу (про особовий склад) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01 серпня 2018 року №386-ос, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 (П-018663), інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип Б), звільненого з військової служби в запас наказом начальника загону від 31.07.2018 № 385-ос за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23), пункту 1 частини восьмої етапі 26 Закону та підпунктом «б» частини другої статті 26 Закону у запас, без права носіння військової форми одягу, та зарахувати на службу у військовому оперативному резерві першої черги. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 01 серпня 2018 року.
14 жовтня 2025 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив у разі невиплати індексації грошового забезпечення за період із 2015 року до часу звільнення, нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення відповідно до розпоряджень Голови Державної прикордонної служби України № Т/116-1743 від 03.03.2020 та № 0.11-5760/0/6-20-Вих від 02.06.2020.
Листом від 18.10.2024 № 09/13879-24Вих на адвокатський запит повідомлено, що документи за запитуваний період проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 передані на зберігання до Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України. З метою отримання копій документів (витягів з них) стосовно ОСОБА_1 , пропонують звернутися до начальника Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України.
Відповідно до довідки-розрахунку про індексацію №251 від 03.03.2025, ОСОБА_1 за період грудень 2015 року по лютий 2018 року індексація не виплачувалась, в травні 2020 року виплачена у розмірі 14708,22 грн. Всього до виплати зазначено суму у розмірі 14708,22. Базовий місяць (вересень 2014 рік, лютий 2015 рік, березень 2017 рік, серпень 2017 рік, березень 2018 рік).
Згідно із архівними відомостями щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018: у грудні 2015 року індексація не виплачувалась, у 2016, 2017 та 2018 роках індексація позивачу взагалі не виплачувалась.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац 2).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац 5).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6).
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац 7).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац 1).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Оскільки позивач у спірний період перебував на грошовому забезпеченні саме у відповідача, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивачу в спірний період відповідачем.
У справах № 400/1118/21, № 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення місяця підвищення доходу (базового місяця) для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Що стосується визначення базового місяця для нарахування індексації за період 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.
Пункт 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року, передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року, в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, визначав:
у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);
обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);
якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
З викладеного слідує, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі - Постанова № 1294).
Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинності з 01 січня 2008 року.
Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.
Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, оскільки останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, місяцем підвищення доходу для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Тож, місяцем підвищення доходу для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Як вже вище вказано, дослідженням карток особового рахунку позивача встановлено, що в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно індексація грошового забезпечення позивачу відповідачем не виплачувалась, але на заяву позивача була виплачена у травні 2020 року за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 14708,22 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком про індексацію №251 від 03.03.2025.
Разом з тим, відповідно до довідки-розрахунку від 03.03.2025 № 251 індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року розрахована із застосування базового місяця вересень 2014 рік, лютий 2015 рік, березень 2017 рік, серпень 2017 рік, березень 2018 рік.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, місцевий суд на підставі частини другої статті 9 КАС України обґрунтовано вважав за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Щодо виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 31.03.2018 включно та за 01.08.2018 включно у розмірі 4 243,77 грн на місяць, суд зазначає наступне.
З 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної» та “індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Як уже вказувалось, щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункт 1-1, абзац 6 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Щодо “фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078).
Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 включно та за 01.08.2018 включно у розмірі 4 243,77 грн на місяць і що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Згідно пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної станом на лютий - березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Як вже вище зазначалось, відповідно до витягу з наказу (про особовий склад) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.02.2018 №105-ОС, зараховано у розпорядження старшого прапорщика ОСОБА_1 , (П-018663) інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » III категорії (тип Б), до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, відповідно до пункту 127 пп. 6 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 24 лютого 2018 року по 24 квітня 2018 року. Припинено виплату грошового забезпечення старшому прапорщику ОСОБА_1 з 24 лютого 2018 року відповідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.08 № 425.
Згідно із архівними відомостями щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, у березні 2018 року грошове забезпечення позивачу не виплачувалось, у липні 2018 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 11295,79 грн, у серпні 2018 року - 133 469,65 грн.
Оскільки індексація-різниця розраховується як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, а позивачу у березні 2018 року не виплачувалось грошове забезпечення, відсутня одна із умов, яка дає право позивачу на отримання суми індексації-різниці.
З урахуванням викладеного, позовна вимога щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 31.03.2018 включно та за 01.08.2018 включно у розмірі 4 243,77 грн на місяць задоволенню не підлягає.
Посилання в апеляційній скарзі представника позивача на те, що відповідач, попри наявність вказаного наказ, продовжував виплачувати позивачу грошове забезпечення як за лютий, так і за березень 2018 року, не заслуговують на увагу.
Так, у зв'язку з несвоєчасним наданням витягу з наказу начальника загону від 26.02.2018 №105-ОС «Про особовий склад» (згідно якого позивачу припинено нарахування грошового забезпечення) за березень 2018 бухгалтерською службою здійснено помилкове нарахування грошового забезпечення. Відтак, після призначення позивача на посаду, згідно наказу начальника загону від 25.06.2018 №335-ОС «Про особовий склад» та в подальшому при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, згідно наказу начальника загону від 01.08.2018 №386-ОС «Про особовий склад», з 01.08.2018 позивачу зроблений перерахунок та остаточний розрахунок у зв'язку із звільненням. Детальна інформація надана відповідачем у розрахунково-платіжній відомості та картці грошового забезпечення за 2018 рік.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «РуїзТорія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 360/293/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 17 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. Д. Компанієць