17 вересня 2025 року справа №360/56/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (повне судове рішення складено 10 березня 2025 року) у справі № 360/56/25 (суддя в І інстанції Захарова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області та просив:
- визнати противоправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області у проведенні службового розслідування за фактом потрапляння 19.08.2014 позивача в полон, під час проходження останнім служби в Брянківському міському відділі ГУМВС України у Луганській області на посаді заступника начальника слідчого відділу, викладену у листі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області від 02.12.2024 № 8459 ЛК;
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області призначити та провести службове розслідування по факту потрапляння 19.08.2014 в полон позивача під час проходження останнім служби в Брянківському міському відділі ГУМВС України у Луганській області на посаді заступника начальника слідчого відділу, згідно з поданою заявою від 11.11.2024 та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.11.2024 позивач звернувся на гарячу лінію Національної поліції України із заявою, у якій просив провести службове розслідування і надати висновок за фактом потрапляння 19.08.2014 у полон, під час проходження служби в Брянківському міському відділі ГУМВС України у Луганській області на посаді заступника начальника слідчого відділу.
11.12.2024 на адресу позивача надійшов лист за підписом голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області, в якому повідомлено про відмову в проведенні службового розслідування, так як не передбачено вимогами чинного законодавства.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії УМВС України в Луганській у проведенні розслідування нещасного випадку за заявою ОСОБА_1 від 03.11.2024 за фактом його потрапляння 19.08.2014 в полон під час проходження служби в Брянківському міському відділі ГУМВС України у Луганській області, викладену у листі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області від 02.12.2024 №8459 ЛК.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Луганській області провести розслідування нещасного випадку за заявою ОСОБА_1 від 03.11.2024 за фактом його потрапляння 19.08.2014 в полон під час проходження служби в Брянківському міському відділі ГУМВС України у Луганській області, та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27 грудня 2002 року №1346.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що положеннями статей 104, 105, 111 ЦК України, також нормами постанови КМУ від 20.10.2011 №1074 ліквідаційні комісій державних органів не уповноваженні проводити службові розслідування відносно колишніх працівників.
Відповідач зазначає, що позивач у своєму зверненні від 03.11.2024 до НПУ наполягає на тому, що відповідач повинен був провести службове розслідування саме за фактом потрапляння ОСОБА_1 у полон, тобто за фактом незаконного позбавлення волі позивача. В свою чергу, за незаконне позбавлення волі або викрадення людини станом на 19.08.2014 відповідальність була передбачена ст.146 КК України (в редакції до 01.07.2020).
Відповідач звертає увагу, що позивачем надано до позовної заяви витяг з ЄРДР, згідно з яким 20.08.2014 зареєстровано кримінальне провадження № 12014130150000790 за ч.2 ст. 146 КК України (в редакції до 01.07.2020) за фактом позбавлення волі невідомим особами п'яти працівників Брянківського МВ ГУМВС України у Луганській області, у тому числі і позивача, яке мало місце 19.08.2014 приблизно о 10:00 год.
Таким чином, відповідач вважає, що обставинам, які пов'язанні з фактом незаконного позбавлення волі (полону) позивача 19.08.2014, буде надана оцінка під час досудового розслідування по кримінальній справі за ч. 2 ст. 146 КК України (в редакції до 01.07.2020) (ЄРДР № 12014130150000790) в порядку, визначеним кримінально-процесуальним кодексом.
Відповідач також зазначає, що позивач взагалі не звертався до відповідача з повідомленням про отримання травми (поранення) або захворювання внаслідок незаконного позбавлення волі (полону), яке мало місце 19.08.2014, або з заявою про проведення службового розслідування в Порядку, затвердженому наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.
З посиланням на п.2.1, 2.2 Порядку №1346 відповідач зазначає, що факт потрапляння в полон працівника міліції не є підставою для проведення розслідування.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 04.2000 по 11.2015 проходив службу на різних посадах в ГУ МВС в Луганській області, з 11.2015 по теперішній час в Національній поліції України, що підтверджується біографічною довідкою.
Позивач 11.11.2024 звернувся на гарячу лінію Національної поліції України з заявою щодо проведення службового розслідування та надання висновку за фактом його потрапляння 19.08.2014 у полон, під час проходження служби в Брянківському міському відділі ГУ МВС України в Луганській області на посаді заступника начальника слідчого відділу.
Департамент головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України скерував заяву ОСОБА_1 про проведення службового розслідування листом від 11.11.2024 № 154074-2024 для розгляду за належністю до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області.
Листом Ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Луганській області від 02.12.2024 № 8459лк повідомлено позивача, що відповідно до Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, ліквідаційні комісії державних органів не уповноважені проводити службові розслідування. Згідно з частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службовим розслідуванням визначено діяльність зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Тобто, вимогами чинного законодавства України проведення службових розслідувань за фактами протиправних дій працівників органів внутрішніх справ України не передбачено.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Нормативно-правовим актом, який регулює питання, пов'язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за №83/7404 (надалі - Порядок № 1346).
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №1346 розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.
Приписами пункту 2.1 Порядку № 1346 визначено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Пунктом 2.2 Порядку № 1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Згідно з положеннями пункту 2.4 Порядку № 1346, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто, нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*.
Відповідно до пункту 3.5 Порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції висновувався, що зі змісту положень Порядку № 1346 вбачається, що чітко визначено випадки коли комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків» та «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
Так, згідно з пунктом 3.9 Порядку №1346 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов'язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов'язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах частини другої пункту 3.11 Порядку, визнаються пов'язаними з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування (пункт 3.10 Порядку № 1346 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу пункту 3.11 Порядку №1346 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю», якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; при виконанні службового або громадського обов'язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.
Комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Отже, з вище наведеного слідує висновок, що виключно Порядком №1346 врегульовані питання розслідуванням нещасних випадків, що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ в період проходження служби, в тому числі пов'язаних з виконанням службових обов'язків, тому у спірних правовідносинах суд керується нормами вказаного Порядку.
З аналізу наведених положень Порядку №1346 суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах при отриманні заяви позивача про проведення розслідування у зв'язку із перебуванням в полоні, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування такого випадку.
Так, пунктом 3.5 Порядку № 1346 прямо передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією.
При цьому звернення позивача з заявою про проведення службового розслідування через урядову гарячу лінію Національної поліції України, на думку окружного суду, є достатньою підставою для призначення службового розслідування.
У заяві позивач вказав усі відомості, які дозволяють ідентифікувати позивача як особу, яка звертається, викладений зміст заяви та обставини, якими позивач її обґрунтовує, викладено прохання провести службове розслідування та вказано за яким фактом, тому відповідач, на думку суду, безпідставно вимагає особисто повторно звернутися з заявою.
Суд зауважує, що порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України (ЄРДР № 12014130150000790), не виключає обов'язку відповідача провести службове розслідування відповідно до вимог Порядку №1346.
Щодо тверджень скаржника про відсутність у Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області повноважень щодо розслідування нещасних випадків суд зазначає наступне.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати ГУ УМВС України в Луганській області та утворити Головне управління Національної поліції в Луганській області.
Відповідно до приписів частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Положеннями частини другої статті 104 Цивільного кодексу України, передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Крім того, положеннями частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України, учасники, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості проведення розслідування нещасного випадку головою ліквідаційної комісії органу Міністерства внутрішніх справ України.
Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській перебуває в стані припинення, проте його не ліквідовано, що вказує на те, що цивільна правоздатність даної юридичної особи не припинена.
На підставі викладеного, суд вважає відмову ліквідаційної комісії у проведенні розслідування нещасного випадку ОСОБА_1 , викладену в листі голови Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 02.12.2024 № 8459 ЛК, протиправною.
За встановлених в цій справі обставин та наведеного вище нормативного регулювання спірних правовідносин, місцевий суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є зобов'язання Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Луганській області провести розслідування нещасного випадку за заявою ОСОБА_1 від 03.11.2024 за фактом його потрапляння 19.08.2014 в полон під час проходження служби в Брянківському міському відділі ГУМВС України у Луганській області, та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27 грудня 2002 року №1346.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що
професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою,
виробнича аварія - це раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва на об'єкті, яка призводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.
У розумінні Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.081949, полон - обмеження свободи особи, що брала участь у військових діях, з метою недопущення його до подальшої участі в них.
Таким чином перебування особи у полоні не відноситься ні до нещасних випадку на виробництва, ні до професійних захворювань, ні до виробничих аварій.
За таких умов необґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідношень норм, закріплених «Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», який затверджено наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346.
Більш того, як зазначалося вище, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 1346 чітко визначено, що службове розслідування призначається за випадками, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті.
В свою чергу, ОСОБА_1 ані до позову, ані до звернення від 03.11.2024, адресованого відповідачу, будь-якого належного доказу про отримання поранення або тілесних ушкоджень під час потрапляння у полон або перебування у полоні не надано.
У своїх зверненнях як до відповідача, так і до суду позивач взагалі не зазначає, що отримав будь-які тілесні ушкодження або захворювання, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день в результаті потрапляння або перебування у полоні.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 360/56/25 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повне судове рішення - 17 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Е. Г. Казначеєв