17 вересня 2025 року справа №360/554/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року (повне судове рішення складено 20 травня 2025 року) у справі № 360/554/25 (суддя в І інстанції Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації про виключення позивача з військового обліку, після його звернення до зазначеного підрозділу із відповідною заявою;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальну інформацію щодо виключення позивача з військового обліку на підставі наявного у нього документа з відміткою про виключення з військового обліку (або на підставі архівних даних, які мають зберігатися у відповідному територіальному центрі комплектування до досягнення ним 65 років).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.01.2020 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який був чинним на той час, позивача було виключено з військового обліку військовозобов'язаних, про що є відповідна відмітка в обліково-послужній картці, яка була видана позивачу замість військового квитка, у зв'язку з відсутністю бланків військових квитків. Проте, станом на теперішній час інформацію про виключення позивача військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з 14.01.2020 відповідним органом ведення Реєстру внесено не було.
08.08.2024 позивач направив на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 письмову заяву про внесення відповідних коригувань до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До заяви була додана фотокопія обліково-послужної картки, яка була видана замість військового квитка, в якій міститься відповідна відмітка про виключення позивача з військового обліку.
Проте, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів внесено не було, та було рекомендовано позивачу звернутися для оновлення військово-облікових даних до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем його теперішнього перебування, для постановки на військовий облік, у зв'язку з тим, що на сьогоднішній день до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» внесені відповідні зміни, та виключено пункт, на підставі якого позивача було виключено з військового обліку, а також зазначено, що позивач не перебуває на обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .
30.12.2024 позивач звернувся з письмовим зверненням на адресу Генерального штабу Збройних Сил України з вимогою забезпечити внесення відповідних коригувань до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку, на підставі наявного у нього документа з відповідною відміткою, з метою відновлення своїх порушених прав.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.01.2025 позивача повідомлено про те, що він не перебуває на військовому обліку у вказаному центрі комплектування, тому посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 не мають технічної можливості внести зміни до його персональних військово-облікових даних у автоматизованій інформаційно-комунікаційній системі «Оберіг». Крім того, у відповіді зазначено, що наявний у позивача документ з відміткою про виключення з військового обліку не є військово-обліковим документом та позивачу необхідно звернутись до зручнішого центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документа встановленого зразка. Проте, на сьогоднішній день позивач не має можливості замінити наявний у нього документ на той, що відповідає нормам чинного законодавства, оскільки інформацію щодо виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесено.
Зазначив, що 14.01.2020, коли працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 робили відповідну відмітку про виключення його з військового обліку, військовий квиток йому виданий не був, оскільки на той момент, зі слів зазначених осіб, були відсутні відповідні бланки, про що було зроблено відповідну відмітку «Замість в/квитка» на обліковопослужній картці, яку йому видали працівники військомату. Потреба в заміні вказаного документу не виникала, оскільки проблем з його використанням не було.
Зазначив, що картки первинного обліку громадян (крім призовників), виключених з персонально-первинного військового обліку, зберігаються до досягнення такими громадянами віку 65 років, генералів, адміралів - 70 років, після чого картки первинного обліку знищуються із складенням акта. А отже, навіть якщо позивач був виключений з військового обліку у 2020 році, відповідна картка первинного обліку має зберігатися у відповідному ТЦК та СП до досягнення ним 65 річного віку. А оскільки на теперішній час Лисичанську територіальну громаду обслуговує ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначену картку первинного обліку до зазначеного підрозділу мав передати той підрозділ, який обслуговував Лисичанську територіальну громаду до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач вважає бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні інформації в реєстр, протиправною та такою, що порушує його Конституційні права, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що аналізуючи ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, якими керується суддя під час прийняття рішення, доходимо висновку, що нормами вказаних нормативних актів не передбачено призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб, яких було виключено із військового обліку, але лише зазначено можливість призову осіб, які були «раніше засуджені…», що, в свою чергу, не зобов'язує таких осіб вчиняти певні дії.
Позивач зазначає, що його було виключено із військового обліку 14.01.2020 на підставі п.6 ч.6. ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції до 17.05.2024, до вступу в дію змін від 18.05.2024, згідно яких зазначений пункт було виключено, у зв'язку із чим суддею першої інстанції не може дія Закону в редакції від 18.05.2024 застосовуватись під час вирішення питання про внесення відомостей щодо виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки серед вимог позовної заяви до Луганського окружного апеляційного суду відсутні вимоги про вирішення питання про виключення його з військового обліку.
Факт виключення його з військового обліку вже набув юридичної сили, оскільки вказана подія завершена і має правові наслідки, а обставини події вже зафіксовані 14.01.2020, про що є відповідна відмітка (до вказаної події був застосований Закон №2232-ХІІ в редакції до 17.05.2024). Крім того, виключення з військового обліку означає остаточне припинення статусу військовозобов'язаного та зняття усіх обов'язків, пов'язаних з таким обліком. Тобто особа, яка була виключена з військового обліку, не підлягає призову на строкову службу, а також мобілізації та не зобов'язана оновлювати облікові дані та проходити військово-лікарняну комісію.
Окрім цього, обов'язок внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладено на посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, відповідно до ч.ч.8,9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», абз. 18 п.11 Постанови КМУ від 23.02.2022 №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Позивач вважає бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні інформації в реєстр, протиправною та такою, що порушує його Конституційні права.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , видано 07.06.2021 до 07.06.2031) що підтверджено паспортом громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно обліково-послужної картки замість військового квитка, позивача 14.01.2020 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», було виключено з військового обліку військовозобов'язаних, про що є відповідна відмітка в обліково-послужній картці позивача.
08.08.2024, 09.08.2024, 04.09.2024 та 28.12.2024 позивач направив на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 письмову заяву про внесення відповідних коригувань до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме зазначив, що враховуючи те, що він був виключений з військового обліку 14.01.2020 та на теперішній час на військовому обліку не перебуває, просив надати інформацію чи відповідають відомості про виключення його з військового обліку відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; у разі невідповідності таких відомостей, внести відповідні коригування до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з метою можливості отримання військово-облікового документа у паперовій формі за місцем його перебування на теперішній час.
До заяви була додана фотокопія обліково-послужної картки, яка була видана замість військового квитка, в якій міститься відповідна відмітка про виключення позивача з військового обліку.
27.08.2024 СД/2/2751, 06.09.2023 № СД/2834, 04.10.2024 № СД/3344 та 20.01.2025 СД/460 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що для відновлення своїх облікових даних йому згідно частини 3 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» необхідно особисто звернутися для оновлення своїх персональних військово-облікових даних до розташованого в найзручнішому для нього місці районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
21.09.2024 № 2487 позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що до ІНФОРМАЦІЯ_8 31.08.2024 за належністю надійшло його звернення від 14.08.2024 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Враховуючи те, що згідно частини 3 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання, для отримання військово-облікового документа, що відповідає вимогам діючого законодавства, та внесення даних щодо виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів йому необхідно звернутися до ТЦК та СП за місцем свого фактичного проживання.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Частинами 2, 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону №2232-XII).
Як вже встановлено судом, позивач згідно з відомостей тимчасового посвідчення (обліково-послужна картка замість військового квітка) військовозобов'язаного ОСОБА_1 № 803, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема, в графі 19 згідно відтиску штампу (печатки) тимчасового посвідчення військовозобов'язаного - відмітка ІНФОРМАЦІЯ_9 ", позивач виключений з військового обліку 14.01.2020 згідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом 6 пункту 6 статті 37 цього Закону.
Верховною Радою України 11.04.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (надалі по тексту також - Закон № 3633-ІХ).
Так, вищевказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частину 6 статті 37 цього Закону викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як було раніше зазначено судом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України № 2232-ХІІ викладено в новій редакції. Редакція статті 37 Закону України № 2232-ХІІ, яка є чинною з 18.05.2024, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовослужбовців, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд звертає увагу, що військовозобов'язані, згідно Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" - це громадяни, які перебувають у запасі для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань на особливий період. Також вони можуть залучатися для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
В запасі можуть бути особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, тобто військовозобов'язані особи, які перебувають на обліку в ТЦК і СП.
Військовозобов'язаними вважаються особи віком від 25 до 60 років, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ (інших військових формувань), визнані придатними для несення військової служби і не є заброньованими у встановленому порядку, а також особи віком від 18 до 25 років, якщо вони мають статус військовозобов'язаного.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу" Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.2861, ст.348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до ст.368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Згідно з ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу" на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Відповідно до п.4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на час розгляду справи позивач підлягає кваліфікації у якості особи, засудженої за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, скоєння якого у силу ч.2 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу", ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу", п.4 Порядку №560 виключає призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, з урахуванням того, що підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку відпали в силу вимог діючого законодавства, позивач фактично набуває статусу військовозобов'язаного, з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024.
А тому посилання позивача на те, що на нього не поширюються дія Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженою Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, та, як наслідок, неправомірної бездіяльності відповідача, як і похідного обов'язку щодо виключення з військового обліку з внесенням відповідної інформації у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобовязаний та резервістів, судом не встановлено, а позивачем не доведено.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Вказане узгоджується з правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де зазначено, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вищевказані судом обставини, суд першої інстанції обгрунтовано не вбачав підстав для задоволення адміністративного позову з підстав, вказаних позивачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 360/554/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 17 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. В. Геращенко