17 вересня 2025 року справа №200/3335/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 р. у справі № 200/3335/24 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФУ), в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2023 рік в сумі 188519,87 грн, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у березні 2023 року;
-зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 28.02.2023 рік в сумі 188519,87 грн, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у березні 2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 року в розмірі 188519,87 грн, виплаченої у березні 2023 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 року в розмірі 188519,87 грн, виплаченої у березні 2023 року, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування скарги зазначено, що судом не враховано те, що позовна заява подана від імені позивача Герасименко Н.Я. особою, яка не має відповідних діючих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1)договір про надання правничої допомоги; 2)довіреність; 3)ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Частиною 2 статті 26 Закону № 5076 передбачено, що ордер-письмовий документ, що у випадках, встановлених Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форсу ордера.
Згідно пункту 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі-Положення № 41), Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
Представником Позивача - адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем при подачі позовної заяви від імені ОСОБА_1 надані наступні документи: 1.Ксерокопія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1028229, виданого 13.05.2020 на підставі договору про надання правової допомоги від 13.09.2017 у Донецькому окружному адміністративному суді, у Першому апеляційному адміністративному суді; 2. Посвідчення адвоката № 21495, видане 26.07.2017.
Суд безпідставно не врахував того, що адвокат Меламед В.Б. вже представляв інтереси позивача на підставі того ж самого ордеру (серія АА № 1028229, виданого 13.05.2020 на підставі договору про надання правової допомоги від 13.09.2017) в іншій справі № 200/3652/22. Розгляд цієї справи закінчився 19.12.2022.
Таким чином, відповідно до пункту 5 Положення № 41 повноваження Меламеда В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 закінчилися 19.12.2022, а отже ордер (серія АА № 1028229, виданий 13.05.2020 на підставі договору про надання правової допомоги від 13.09.2017), який адвокат Меламед В.Б. додав як доказ належних повноважень для представництва інтересів позивача ОСОБА_1 в даному судовому провадженні, є недіючим.
Також, судом не враховано, що вина органу, що призначає та виплачує пенсію, відсутня, оскільки відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі №200/3652/22 виконано у повному обсязі, а саме здійснено перерахунок та виплату пенсії за період з 07.10.2009 - 23.10.2021.
При цьому 07.10.2009-23.10.2021 увійшов повністю до періоду, за який було нараховано суму 188519,87 грн, тобто дана сума охоплює більший період, а саме період з 07.10.2009 по 28.02.2023.
Судом не враховано те, що з аналізу вищевказаних норм випливає, що компенсація провадиться у разі затримки нарахованої суми пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі №200/3652/22 (далі - рішення суду), яке набрало законної сили 19.12.2022, зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 - 23.10.2021, з урахуванням автоматичного перерахунку в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум.
Тобто саме на виконання рішення суду у березні 2023 року було нараховано пенсію за період з 07.10.2009 по 23.10.2021.
У березні 2023 року доплату, нараховану на виконання рішення суду за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 в розмірі 188519,87 грн, було виплачено на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк».
Таким чином нарахований період пенсії та період виплати співпали в одному місяці - в березні 2023 року, що свідчить про відсутність затримки виплати доходів, які були нараховані на виконання рішення суду.
Суд також помилково не врахував того, що зобов'язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати ОСОБА_1 в рішенні суду відсутні, у зв'язку з чим Відповідач вважає, що нарахування пенсійних виплат Позивачу було здійснено правильно.
Крім того скаржник не погоджується з рішенням суду в частині стягнення судового збору.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що положення про ордер, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, не обмежує строк його дії чи використання лише однією справою.
Повноваження адвоката Меламеда В.Б. підтверджено свідоцтвом про право на адвокатську діяльність та ордером встановленого зразка. Жодних доказів на спростування цих повноважень Відповідачем не подано.
Апеляційна скарга Відповідача жодним чином не спростовує доводів позовної заяви та рішення суду, а лише вказує на його обґрунтованість, на підставі чого, просить шановний суд відхилити апеляційну скаргу відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивачка постійно проживає в країні Ізраїль.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №200/260/20-а задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Судом визнано протиправним та скасовано рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.09.2019 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії. Зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 з компенсацією втрати частини доходів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справ №200/260/20-а повернуто апеляційну скаргу Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №200/6407/20-а за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі №200/3652/22 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №056650006080 від 23.10.2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо здійснення розрахунку суми поточної пенсії ОСОБА_1 у розмірі визначеному на дату припинення її виплати та здійснення розрахунку суми боргу за період з 07.10.2009 - 23.10.2021, без обов'язкового врахування автоматичних перерахунків. Визнано протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно не здійснення розрахунку суми поточної пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 - 23.10.2021, з урахуванням автоматичних перерахунків, відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік. Зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 - 23.10.2021, з урахуванням автоматичного перерахунку в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 200/3652/22 набрало законної сили на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року у справі №200/3652/22.
На звернення представника позивача із адвокатським запитом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь листом від 27.11.2023 року №0500-0202-8/101653, відповідно до якої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року №200/3652/22, яке набрало законної сили 01.11.2022 року, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за період з 07.10.2009 по 23.10.2021 року, з урахуванням автоматичного перерахунку в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум. Поточна виплата пенсії у розмірі 1854,00 грн разом з боргом на виконання рішення суду за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 у сумі 188519,87 грн виплачена ОСОБА_1 09.03.2023 року, шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі ПАТ КБ “Приватбанк». Зобов'язання щодо виплати компенсації втрати частини доходів рішенням не передбачено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Як зазначалось, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі №200/3652/22, зокрема, зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 - 23.10.2021, з урахуванням автоматичного перерахунку в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду від 29.08.2022 року №200/3652/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за період з 07.10.2009 по 23.10.2021, з урахуванням автоматичного перерахунку в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум. Поточна виплата пенсії у розмірі 1854,00 грн разом з боргом на виконання рішення суду за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 у сумі 188519,87 грн.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати.
Ухвалюючи постанову у справі № 380/1607/24 від 24 січня 2025 року, від 20 лютого 2025 року у справа № 2а-14139/12/2670 Верховний Суд виснував, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
У постанові від 21 серпня 2023 року в справі №460/6767/20 Верховний Суд, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року в справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 09 серпня 2022 року в справі №460/4765/20, дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати (частини основного розміру пенсії) саме за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням (у іншій справі), по фактичну її виплату.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 року справа №380/1607/24 дійшов до висновку, що суд першої інстанції, своєю чергою, правильно виходив із того, що, ураховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, ОСОБА_3 має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час невиплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по 25 грудня 2023 року.
У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто, і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати пенсії, за весь час невиплати.
Отже, є помилковим доводи скаржника, що позивач не має права на компенсацію.
Щодо посилання скаржника на те, що позовна заява подана від імені позивача Герасименко Н.Я. особою, яка не має відповідних діючих повноважень, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Частиною 6 - 8 ст.59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Отже, за положеннями КАС України повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 5076, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За частиною 2 зазначеної статті, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно пункту 2-5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Пункт 12 Положення № 41 визначає реквізити які містить Ордер.
Відповідно до підпункту 12.3-12.4 пункту 12 Положення № 41, посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
До апеляційної скарги додані, зокрема: ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, ордер наявний в матеріалах справи видано на підставі Договору.
Так, згідно пунктів 4 та 5 рішення рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, яким затверджено Положення, дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону. Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
Отже, саме Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, може використовуватися лише до 01.01.2022 року та після 01.01.2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
Законодавство не встановлює заборну використання ордену в інших справах у межах одного догору, оскільки як зазначалось ордер посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Таким чином, посилання скаржника на те, що ордер видається на представництво інтересів в одній справі, не ґрунтується на приписах законодавства.
Отже, зазначений ордер є підтвердженням повноважень представника позивача на надання правової допомоги.
Щодо посилання апелянта на необґрунтоване стягнення судом першої інстанції судових витрат, суд зазначає наступне.
За ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені ним, розмір яких підтверджується матеріалами справи.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 р. у справі № 200/3335/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
А.А. Блохін