17 вересня 2025 року справа №200/6346/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 р. у справі № 200/6346/24 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та зобов'язання до вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи на посаді художнього керівника з 01.08.1983 по 27.10.1983, з 03.02.1986 по 15.09.2021, на посаді керівника гуртка з 16.09.2021 по 10.09.2023 (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 31.10.1983 по 12.12.1985 та період навчання з 01.09.1980 по 04.07.1983 в Донецькому культурно-просвітницькому училищі для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи на посаді художнього керівника з 01.08.1983 по 27.10.1983, з 03.02.1986 по 15.09.2021 роки, на посаді керівника гуртка з 16.09.2021 по 10.09.2023 (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 31.10.1983 по 12.12.1985 та період навчання з 01.09.1980 по 04.07.1983 в Донецькому культурно-просвітницькому училищі, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено, а саме суд:
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи на посаді художнього керівника з 01.08.1983 по 27.10.1983, з 03.02.1986 по 15.09.2021 роки, на посаді керівника гуртка з 16.09.2021 по 10.09.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 31.10.1983 по 12.12.1985 роки та період навчання з 01.09.1980 по 04.07.1983 в Донецькому культурно-просвітницькому училищі для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) зарахувати ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального стажу періоди роботи на посаді художнього керівника з 01.08.1983 по 27.10.1983, з 03.02.1986 по 15.09.2021 роки, на посаді керівника гуртка з 16.09.2021 по 10.09.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 31.10.1983 по 12.12.1985 роки та період навчання з 01.09.1980 по 04.07.1983 в Донецькому культурно-просвітницькому училищі, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтуванні скарги зазначено, що страховий стаж позивача врахований по 31.10.2023 та обчислений у відповідності до статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», складає 42 роки 10 місяців 13 днів.
Скаржник вважає за необхідне зазначити, що періоди роботи на посаді художнього керівника з 01.08.1983 по 27.10.1983, з 03.02.1986 по 15.09.2021, на посаді керівника гуртка з 16.09.2021 по 10.09.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 31.10.1983 по 12.12.1985 роки та період навчання з 01.09.1980 по 04.07.1983 в Донецькому культурно- просвітницькому училищі відсутня в переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відноситься до навчальних закладів.
Відповідно до ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту "е" статті 55.
Аналіз норми законодавства дозволяє прийти до висновку, що обов'язковою умовою для призначення пенсій за вислугу років за правилами п."е" ст.55 Закону №1788 є наявність спеціального стажу роботи на посадах у закладах і установах освіти, зазначених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Дім культури, є початковою ланкою освіти та належить до системи позашкільної освіти.
Тобто, робота на посаді художнього керівника, керівник гуртка у позашкільних навчальних закладах, а також проходження строкової військової служби та навчання в училище не дає право на отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином, безпосередньо посада викладача позашкільного навчального закладу, а також проходження строкової військової служби та навчання в училище Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та спеціального захисту і посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачена.
Чинним переліком, посада художнього керівника, керівник гуртка у позашкільних учбових закладах, а також проходження строкової військової служби та навчання в училище Переліком не передбачена.
Законодавець передбачає надання права на пільгову пенсію за вислугою років та, відповідно виплату 10 місячних пенсій, не усім працівникам освіти, а лише певному їх колу.
Щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, управління зазначає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Позивач з заявою встановленої форми до пенсійного органу не звертався.
Зазначена заява-звернення, подана позивачем в підтвердження звернення до УПФУ за перерахунком пенсії, не є такими заявами з огляду на приписи Порядку та ст.44 Закону №1058. Не є рішенням УПФУ відповідь на звернення.
Оскільки позивач не звертався до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії, визначеною додатком 2 до Порядку №22-1, є неприйнятними доводи позивача, що листи-відповіді підтверджують звернення позивача до УПФУ з заявою та що листи-відповіді фактично є рішенням про відмову в перерахунку пенсії.
Щодо зобов'язання виплатити грошову допомогу, управління зазначає, що нарахування та виплата такої допомоги можливе лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення.
Отже позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій є передчасними.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що згідно з пунктом 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі №442/456/17 при розгляді подібних правовідносин, суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №419/794/15, і серед іншого вказав: «Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909».
Відтак, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Переліку № 963, Переліку № 433, суд першої інстанції дійшов висновку, що посада художнього керівника та керівника гуртка, які позивач обіймав, відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до її спеціального стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058- IV, навіть попри те, що зазначені посади прямо не передбачені Переліком № 909.
Як вбачається з листа відповідача від 21.08.2024 №22301-19525/Д-02/8-0500/24 Порядком №1191 не передбачено зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, періодів навчання за спеціальністю та проходження строкової військової служби.
Як вбачається з трудової книжки трудової книжки № НОМЕР_2 позивач 01.08.1983 прийнятий на посаду художнього керівника. При цьому 27.10.1983 звільнений у зв'язку з призивом на військову службу.
Згідно військового квитка в період з 31.10.1983 по 12.12.1985 роки проходив строкову військову службу.
03.02.1986 прийнятий на посаду художнього керівника.
Тобто позивач на момент призову його на строкову військову службу займав відповідну посаду, стаж роботи на якій підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю.
Таким чином, у відповідності до положень статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження позивачем строкової військової служби у період з 31.10.1983 по 12.12.1985 повинен бути зарахований до його стажу роботи за спеціальністю.
За встановлених обставин, вбачається, що сукупний спеціальний стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить понад 42 роки.
Відтак, наведеним спростовується твердження відповідача про відсутність у позивача необхідного спеціального стажу, що дає йому право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком з 10.09.2023 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.07.2024 ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою, в якій просив: зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання з 01.09.1980 по 04.07.1983 за спеціальністю; зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період військової служби з 31.10.1983 по 12.12.1985; зарахувати всі періоди роботи на посаді художнього керівника до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом №22301-19525/Д-02/8-0500/24 повідомило представника позивача, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні (з дислокацією в м. Добропілля) та з 10.09.2023 отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058). Страховий стаж, врахований по 31.10.2023 та обчислений у відповідності до статті 24 Закону №1058, складає 42 роки 10 місяців 13 днів. До страхового стажу враховані періоди навчання з 01.09.1980 по 04.07.1983 та період проходження строкової військової служби з 31.10.1983 по 12.12.1985. Порядком №1191 не передбачено зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, періодів навчання за спеціальністю та проходження строкової військової служби. Зазначеними переліками не передбачено право на вислугу років за посадою художнього керівника будинків культури. Пенсія ОСОБА_1 розрахована згідно із чинним законодавством за документами наявними у матеріалах пенсійної справи.
Відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_2 встановлено, що позивач в період: з 01.08.1983 по 27.10.1983 роки займав посаду художнього керівника (звільнений у зв'язку з призивом на військову службу); з 03.02.1986 по 15.09.2021 роки займав посаду художнього керівника; з 16.09.2021 займав посаду керівника гуртка. Запис про звільнення відсутній.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Абзацом 1 частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком на підставі Закону № 1058, мають особи, які не отримували будь-яку пенсію та на день досягнення пенсійного віку працювали на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788, і мають страховий стаж на таких посадах для жінок - 30 років. При цьому, грошова допомога виплачується саме у разі призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058.
Статтею 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» передбачені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (п. “е» цієї статті).
Згідно Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011№ 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» і “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» і “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які мають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенси, яка призначена до виплати.
Частиною 1 статті 10 Закону України “Про освіту» передбачено, що невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім'єю, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами (частина 3 статті 14 Закону України “Про освіту»).
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України “Про освіту» державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.
Частиною 7 статті 14 Закону України “Про освіту» встановлено, що порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.
За приписами статті 1 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 № 1841-ІІІ визначено: система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає, зокрема, державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб'єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти.
Згідно з статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 21 Закону України “Про позашкільну освіту» педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів (далі - Перелік № 433) і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено типи позашкільних навчальних закладів.
Мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо (пункт 6 Переліку № 433).
Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання (пункт 7 Переліку № 433).
Згідно постанови КМУ від 04.11.1993 № 909, пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2020 р. по 31 березня 2021 р. - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 р. по 31 березня 2022 р. - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 р. по 31 березня 2023 р. - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 р. по 31 березня 2024 р. - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 р. або після цієї дати - не менше 30 років.
Розділом “ 1. Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Постанова № 909), передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи: в дошкільних навчальних закладах на посадах, зокрема: директори (завідуючі), вихователя-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
При цьому, за змістом примітки 3 до переліку у Постанові № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з пунктом 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України “Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Відповідно до статті 11 Закону України від 11 липня 2001 року № 2628-ІІІ “Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти - це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти, що реалізується на підставі ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти.
Згідно зі статтею 27 Закону № 2628-ІІІ учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є, зокрема: педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.
Закон України “Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 року № 2628-III, який визнає статус державного або комунального закладу дошкільної освіти прийнятий 11.07.2001.
14.06.2000 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 963, якою затвердив Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - Перелік № 963).
До посад педагогічних працівників згідно з цим Переліком віднесено: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров'я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі № 756/9879/16-а викладено висновок стосовно того, що при встановленні права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України “Про освіту» №1060-XII, Закону України “Про позашкільну освіту» № 1841-III, Переліків № 963, № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.
Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі №442/456/17 при розгляді подібних правовідносин, суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №419/794/15, і серед іншого вказав: “Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. “е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909».
Виходячи з системного аналізу положень Закону України “Про освіту», Закону України “Про позашкільну освіту», Переліку № 963, Переліку № 433, посада художнього керівника та керівника гуртка, які позивач обіймав, відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до його спеціального стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058- IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, вказаним Порядком передбачено, що у разі наявності в трудовій книжці саме неправильних чи неточних записів, для підтвердження стажу приймаються уточнюючи довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи особи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, записи у трудовій книжці підтверджують роботу позивача на посадах які давали право позивачу на пенсію за вислугу років та наявність необхідного стажу.
Отже, праця позивача та наявність необхідність стажу підтверджена у відповідності до Порядку № 637.
Тобто, станом на день призначення позивачу пенсії за віком, позивач мав необхідний спеціальний стаж для отримання допомоги.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності роботи позивача на посаді, що дає право на пенсію за вислугою років та отримання грошової допомоги відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо доводів апелянта, як обґрунтування скарги на звернення позивача з заявою не встановленого зразку (форми), суд зазначає наступне.
ПФУ, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того матеріали справи свідчать, що позивач через свого представника, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням документів які містять інформацію необхідну для здійснення відповідних дій, та яку мав відповідач, яка була прийнята та зареєстрована відповідачем.
Зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка.
Відповідач листом повідомив позивача про відмову. Зі змісту листа вбачається, що фактично позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності на то правових підстав.
Крім того, законодавством не встановлюють реалізацію права на перерахунок пенсії виключно за заявою встановлено зразку.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, у розрізі даної справи та за умови підтвердження необхідних відомостей належними документами, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті документів та не розглянуто заяву у межах вимог законодавства.
Отже, зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії невстановленого зразку, відповідач припустився формалізму.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 243/2677/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 575/530/17.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 р. у справі № 200/6346/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
І.В. Геращенко