17 вересня 2025 року справа №200/11302/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 р. у справі № 200/11302/21 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило: стягнути податковий борг в розмірі 64212,73 грн., а саме: орендної плати з фізичних осіб в сумі 64212,73 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено, а саме суд:
Стягнув з Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в розмірі 64212,73 грн., а саме: з орендної плати з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) в сумі 64212,73 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що спірним у справі є питання неправільного нарахування податковим органом при визначенні ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з орендної плати з урахуванням обмежень щодо її мінімального розміру, передбаченого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.
Так, позивачем при розрахунку мінімального розміру орендної плати, з позицією якого погодився суд першої інстанції, застосовано 3% нормативної грошової оцінки замість 1% нормативної грошової оцінки.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19, при визначені мінімального розміру орендної плати застосовується діючий розмір земельного податку, встановлений відповідною радою. На території Слов'янської міської ради діюча ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 1 відсотка.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що позивачу було нараховано орендну плату за 2020 рік (нормативно грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації - 1 складає 2 140 424,33 х 3% = 64 212,73 грн) та сформовано податкове - повідомлення рішення (форма Ф) від 25.06.2020 № 9286862-5522-0522 на суму 64 212,73 грн.
ППР було направлено на податкову адресу відповідача засобами поштового зв'язку. Поштове відправлення повернено відділенням зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з несплатою Відповідачем узгоджених грошових зобов'язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 57341-47 від 12.04.2019, яка направлена поштою та поштове відправлення вручено згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року у справі № 200/11060/21, яке постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 року залишене без змін, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.06.2020 року № 9286862-5533-0522 (податковий період 2020 рік) сума податкового зобов'язання 64 212,73 грн.; податкового повідомлення - рішення від 20.05.2021 року № 771079-2414- 0522 (податковий період 2021 рік) сума податкового зобов'язання 64 212,73 грн.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції по справі № 200/11060/21 було встановлено, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень та визначенні розміру орендної плати у спірних правовідносинах, податковий орган правомірно керувався положеннями статті 288 ПК України та здійснив нарахування орендної плати у мінімальному розмірі - 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області.
16 лютого 2012 року між Слов'янською міською радою, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем укладено Договір оренди землі № 112-12.
Пунктом 1 Договору визначено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (згідно рішення Слов'янської міської ради №28-XV-6 від 07.10.2011 року), яка знаходиться у м. Слов'янськ, вул. Богдана Ступки (Паризької Комуни), 23.
Згідно пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка (1414100000:01:008:0021) загальною площею 0,2387 га, в тому числі 0,0590 га - капітальна двоповерхова забудова, 0,0006 га - тимчасова, 0,0042 га - під спорудами, 0,1411 га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0338 га - інші.
Відповідно до пункту 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 693245,67 гривень (290,43 грн. за м-2).
Пункт 9 Договору, визначає, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків грошової оцінки землі, що складає: всього річна: 20797,37 грн. (8,71 грн.за 1 м-2).
Згідно пункту 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
На підставі Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 16 лютого 2012 року виконано передачу земельної ділянки загальною площею 0,2387 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 .
Рішенням Слов'янської міської ради від 01.07.2015 року № 6-LXXIX-6 були затверджені ставки земельного податку за користування земельними ділянками у м. Слов'янську. Додатком № 1 до зазначеного рішення Ради ставка земельного податку земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена у розмірі 1 відсотка (тобто, в межах обмежень, що зазначені в пункті 288.5. - не більше 3 відсотків) від нормативної грошової оцінки. Дія зазначеного рішення продовжувалась Слов'янською міською радою на 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки.
На час розгляду справи за ФО ОСОБА_1 рахується податковий борг в розмірі 64212,73 грн., а саме: орендної плати з фізичних осіб в сумі 64212,73 грн.
25.06.2020 ГУ ДПС у Донецькій області винесене податкове повідомлення - рішення № 9286862-5533-0522 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 64212,73 грн., податкових період 2020 рік.
Згідно розрахунку грошових зобов'язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2020 рік, сума грошового зобов'язання складає 64212,73 грн. (2140424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)).
20.05.2021 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми “Ф» № 771079-2414-0522.
Згідно розрахунку грошових зобов'язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2021 рік, сума грошового зобов'язання складає 64212,73 грн.(2140424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 200/11060/21, яке постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 року залишене без змін, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 25 червня 2020 року № 9286862-5533-0522, податковий період 2020 рік, сума податкового зобов'язання 64212,73 грн.; податкового повідомлення - рішення від 20.05.2021 року № 771079-2414-0522, податковий період 2021 рік, сума податкового зобов'язання 64212,73 грн.
На час подання позовної заяви сума фінансових санкцій ФО ОСОБА_1 у добровільному порядку у повному обсязі не сплачена.
Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 57341-47 від 12.04.2019, яка направлена поштою. Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).
Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За положенням пункту 59.4 статті 59 ПК Укарїни, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов'язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу, яка направлена поштою на податкову адресу платника податків.
Пунктом 42.1 - 42.3, 42.5 статті 42 ПК України визначено, що Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.
Hаказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 затверджено Порядко направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, який розроблений відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (з урахуванням статей 42 та 58 Кодексу) і визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог податковими органами. Дія цього Порядку поширюється на платників податків, у яких виник податковий борг. (п.1, 2 розділу І)
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Порядку № 610 , податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 610, податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Відповідно до пункту 6 Розділу IV Порядку № 610, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку податкової вимоги в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така податкова вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається у порядку, визначеному абзацом першим цього пункту для надіслання податкової вимоги у паперовій формі.
При цьому строк доставки податкової вимоги в електронний кабінет, визначений абзацом другим цього пункту, не зараховується до строку надіслання такої вимоги.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.
Проаналізувавши наведені вище положення суд дійшов висновку про те, що податкова вимога повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року справа № 360/4692/19 зазначив, що у розумінні статті 42, 58 Податкового кодексу України, вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення. Отже, вказані документи є належним доказами, які підтверджують наявність у позивача узгодженого податкового боргу.
Отже, податкова вимога направлена позивачу на податкову адресу, вважається врученою у відповідності до ст. 42 ПК України. Так, оскільки після надіслання податкової вимоги сформованої контролюючим органом, податковий борг відповідачем не був погашений та збільшувався, у позивача не виникав обов'язок направляння нової вимоги.
Відповідно до пп. 20.1.19, 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов'язанням.
Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 13 січня 2021 року у справі № 819/1399/17, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20, від 27 червня 2024 року справа № 160/538/23 та інших.
Так, в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.
Такими обставинами у розумінні ПК України є наявність податкового боргу, який виник на підставі несплати узгодженого грошового зобов'язання платника податків яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.
При цьому, як зазначалось, податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Вказаний борг підтверджується матеріалами справи. Податковий борг відповідачем у добровільному порядку не було сплачено.
Щодо посилання скаржника не те, що спірним питанням є неправільне нарахування податковим органом при визначенні ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання, а саме помилкового застосування 3% нормативної грошової оцінки замість 1% нормативної грошової оцінки, колегія суддів зазначає, що вказане питання розглядалось судом у справі № 200/11060/21, за наслідками розгляду якої судом підтверджено правомірність нарахування позивачем податкового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням від 25.06.2020 № 9286862-5533-0522.
Скаржником не наведено належних та допустимих доказів які б спростовували надані позивачем докази, або підтверджували недостовірність наведених у них даних.
Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності.
Враховуючи наявність податкового боргу у відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості та копією корінця податкової вимоги, суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 р. у справі № 200/11302/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Геращенко
А.А. Блохін