17 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/7406/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене листом від 19.06.2025 року № 1418/1/1/4510, та яким відмовлено у задоволені рапортгу ОСОБА_1 від 18.06.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 згідно поданого рапорту від 18.06.2025 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача про відмову у задоволенні рапорту на звільнення з військової служби, яке оформлене листом від 19.06.2025 №1418/1/1/4510 є протиправним та необґрунтованим. На думку позивача, ним надано весь необхідний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби. Також вказує, що необхідність постійної сторонньої допомоги є тотожним поняттю "необхідність здійснювати постійний догляд".
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. З довідки до акту МСЕК АВ № 1105616 від 16.11.2023 року вбачається висновок про умови та характер праці: потребує постійної сторонньої допомоги. При цьому, підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду, тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходить службу по мобілізації з 22.06.2024 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 13.06.2025 №4463 (а.с.4).
Позивач 18.06.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення зі служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи). До рапорту було додано нотаріально засвідчені копії: паспорту громадянина України ОСОБА_1 , картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , паспорту громадянки України ОСОБА_2 , картки платника податків ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , довідки до акту МСЕК про встановлення ОСОБА_4 групи інвалідності (довічно), індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та оригінал медичного документу про огляд ОСОБА_2 лікарем-терапевтом (а.с. 7).
З результатами розгляду рапорту військова частина НОМЕР_1 листом від 19.06.2025 №1418/1/1/4510 повідомила, що відповідно до абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" вказано саме про необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_5 потребує лише постійної сторонньої допомоги. Дані поняття не є тотожними один одному. Постійний догляд означає, що людина потребує неперервного нагляду та піклування через свої фізичні або психічні обмеження. Постійна стороння допомога може включати професіональних опікунів або родичів, які надають певний режим обслуговування. У зв'язку з вищевикладеним, підстави для звільнення позивача з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні (а.с.23).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції. чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, частиною дванадцятою цієї статті передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (пункт 3).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
З аналізу наведеного слідує, що спеціальним законодавством України чітко врегульовано порядок звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду.
Зокрема, рапорт особи про звільнення передається по команді в порядку підпорядкування прямому командиру, який здійснює його розгляд та, за наявності підстав, направляє документи на звільнення військовослужбовців безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. За відсутності відповідних підстав командир зобов'язаний надати обґрунтовану відмову в задоволенні поданого рапорту.
Відповідно до матеріалів справи, розглянувши рапорт позивача про звільнення з військової служби військова частина НОМЕР_1 листом від 19.06.2025 №1418/1/1/4510 повідомила, що відповідно до абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" вказано саме про необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_5 потребує лише постійної сторонньої допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення, чинного на момент проведення огляду дружини позивача), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Отже, у наведеному переліку прав та обов'язків МСЕК відсутнє поняття «постійного догляду» виключно для осіб, інвалідність яким не встановлена.
Разом з тим, у спірному випадку дружині позивача з 09.11.2023 висновком МСЕК встановлено 1 групу інвалідності (підгрупа Б).
З огляду на наведені норми Положення, наявність у дружини позивача інвалідності, МСЕК, складаючи довідку до акта огляду, у її висновку мала право зазначити про потребу ОСОБА_6 , у тому числі у постійному сторонньому «нагляді», «догляді» або «допомозі».
У довідці МСЕК серії АВ №1105616 вказано про потребу дружини позивача саме в «постійній сторонній допомозі», у той час як для набуття військовослужбовцем права на звільнення за сімейними обставинами Закон №2232-ХІІ вимагає наявності висновку МСЕК про потребу в «постійному догляді».
Суд зауважує, що поняття «постійна допомога» та «постійний догляд» не є тотожними поняттями. Так, потреба в сторонньому догляді встановлюється особам з інвалідністю, які через порушення функцій організму внаслідок хвороби чи травми не можуть пересуватися і обслуговувати себе. У свою чергу, постійна стороння допомога може включати професіональних опікунів або родичів, які надають певний режим обслуговування.
За наведених обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що з метою реалізації права на звільнення зі служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ позивач має надати довідку МСЕК про потребу дружини саме в «постійному догляді», як це обумовлено нормами зазначеного Закону.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 17.09.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА