Справа № 161/9590/25
Провадження № 2/161/3628/25
03 вересня 2025 року
місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
19.05.2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 19 200,00 гривень та судові витрати по справі.
Вимоги мотивує тим, що 20.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» був укладений договір про надання фінансового кредиту №23706-05/2024, згідно з умовами якого відповідач отримав 4000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.
Право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»від ТОВ «Стар Файненс Груп» (на підставі договору факторингу №24092024 від 24.09.2024).
Заборгованість відповідача за договором №23706-05/2024, від 20.05.2024 становить 19 200,00 грн., з них: 4 000 грн. - тіло кредиту, 7 200 грн. - проценти за користування кредитом, 8 000 заборгованість за штрафом.
У зв'язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» вищевказану заборгованість, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 48).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 28.06.2025 року (а.с.68).
Відзив на позов відповідачем у визначений в ухвалі суду термін не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 20.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» був укладений договір про надання фінансового кредиту №23706-05/2024, за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
Основні умови кредитування згідно договору про надання фінансового кредиту №23706-05/2024 від 20.05.2024:
- мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 1.2);
- кредит надається на строк 120 днів, дата надання кредиту 20.05.2024, наданий кредит позичальник зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Кінцева дата погашення кредиту 16.09.2024 року (п. 1.2);
- денна процентна ставка становить 1,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 договору (п. 1.4.1);
- кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки №4323-34хх-хххх-6792 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п. 1.6);
- у випадку прострочення позичальником сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, кредитодавець нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежів, за відповідний розрахунковий (платіжний) період та до дати погашення заборгованості, з урахування обмежень, встановлених чинним законодавством (п. 5.3).
20.05.2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 гривень, маска картки № НОМЕР_1 хх-хххх-6792 (а.с.24).
В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду від 12 червня 2025 року було витребувано з АТ "А - БАНК" письмові докази, що містять офіційну інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а також чи була успішною транзакція здійснена 20.05.2024 року о 09:10:00 на банківську карту № НОМЕР_2 в сумі 4000,00 гривень з призначенням платежу «Зарахування 4000 гривень на карту № НОМЕР_2 (а.с.51).
На виконання вимоги ухвали суду від 12 червня 2025 року, банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 , було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .
20.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зарахування грошових коштів у сумі 4000 гривень.
24.09.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №24092024. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило право грошової вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 (акт приймання-передачі реєстру боржників від 24.09.2024 (а.с. 30 зворот), платіжна інструкція від 24.09.2024 (а.с.49), витяг з реєстру боржників від 24.09.2024 (а.с. 30).
Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є кредитором у зобов'язанні по виконанню договору №23706-05/2024 від 20.05.2024 року і саме йому належить право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23926219 від 14.05.2025 (а.с.31 зворот).
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №23706-05/2024 від 20.05.2024 року становить 19 200,00 грн., з них: 4 000 грн. - тіло кредиту, 7 200 грн. - проценти за користування кредитом, 8 000 заборгованість за штрафом.
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Зі встановлених судом обставин слідує, що позивач дійсно порушив свої зобов'язання за кредитним договором, а саме не повернув кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушив приписи частини першої статті 526 ЦК України.
У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки у вигляді штрафу, то суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки позивачем нарахована відповідачеві неустойка у вигляді штрафу розміром 8000 гривень в період дії на території України воєнного стану, відповідач звільняється від обов'язку її сплатити, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму 11 200 гривень, з них 4 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 7 200 гривень заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1413,06 гривень (11 200 гривень х 2422,40 грн./ 19 200 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги №0103 від 01.03.2024, замовлення від 15.04.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 року, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 09.05.2025, рахунок на оплату від 25.04.2025 на суму 7000 гривень, копія ордеру про надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.
Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останню було повідомлено своєчасно, а тому він мав можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №23706-05/2024 від 20.05.2024 в загальному розмірі 11 200 гривень, з них: 4 000 грн. - тіло кредиту, 7 200 грн. - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 06 копійок, та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) 00 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1
Повний текст рішення складений 15 вересня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова