Справа № 629/394/25
Провадження № 2/161/4114/25
05 вересня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовує тим, що перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Однак спільне життя не склалося та вони припинили спільне проживання. Під час спільного проживання з відповідачем у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис 267, виданого 11.09.2018 року повторно Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в графі «батько» записаний ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що відповідач ніяк не підтримував родину і спільного сина, всі гроші і сили витрачав лише на себе. 3 сином ОСОБА_2 спочатку хоч інколи спілкувався, а впродовж останніх років семи-восьми взагалі не спілкувався. Відповідач взагалі не приймає будь-якої участі у житті сина, навіть не телефонує, не цікавиться успіхами та прагненнями дитини, не цікавиться станом здоров?я сина, його досягненнями та бажаннями, не виявляє щодо нього батьківського піклування, не цікавиться його життям, участі у його вихованні не приймає, вважаю, що він виявляє байдужість до своєї дитини. Від спільних знайомих позивачу стало відомо, що відповідач у 2023 році переїхав жити до Росії, але адреса не відома.
На підставі наведеного, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2025 року постановлено передати дану справу за підсудністю на розгляд до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу.
Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року постановлено передати дану справу за підсудністю на розгляд до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року постановлено передати дану справу за підсудністю на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11 червня 2025 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, надійшла у провадження судді Філюк Тетяни Миколаївни.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Від представника позивача надійшла заява, в якій вона просить справу розглядати за її відсутності. В ході розгляду справи позивач та її представник позовні вимоги підтримували та просили позов задовольнити.
Від представника третьої особи - Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, шляхом надіслання судової повістки на поштову адресу зареєстрованого місця перебування відповідача на обліку як внутрішньо переміщеної особи, що відповідає п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення у цій справі.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис 267, виданого 11.09.2018 року повторно Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
Відповідно до довідки Комунального закладу «Лозівський ліцей №7» Лозівської міської ради Харківської області від 17.01.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 6 -го класу, батько дитини вихованням сина зовсім не займається, на прохання класного керівника не відгукується.
Рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 22 липня 2025 року затверджено висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вказаного висновку, ОСОБА_2 не проживає з дитиною, не цікавиться життям та здоров'ям дитини, а тому вважає за доцільне позбавити її батька батьківських прав щодо неї.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з'ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Як вказано в ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідними матеріально-побутовими умовами, доглядом, вихованням, не спілкується з ним, що свідчить про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є обґрунтованими, їх задоволення відповідає інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
На підставі ст.ст. 164, 166 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Бахмут Донецької області батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути зОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту заочного рішення 15 вересня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Філюк Т.М.