Справа № 159/5870/25
Провадження № 3/159/2616/25
17 вересня 2025 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 07.08.2025 в АДРЕСА_1 , повторно протягом року ухиляється від виконання своїх обов'язків відносно сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається його вихованням, не контролює його дозвілля, вчинки дитини, у зв'язку з чим ОСОБА_2 07.08.2025 близько 16.00 год в м. Ковель по вул. Вітовського вчинив протиправні дії відносно ОСОБА_3 2012 року народження, в результаті чого ОСОБА_1 порушив ст. 150 Сімейного кодексу України, а також ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано особою, яка склала протокол, за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'явилась. Суд неодноразово направляв їй повістки про виклику у судове засідання поштовими відправленнями, які поверталися до суду без вручення: 0610277008532 на 17.09.2025, крім того особа повідомлялася у протоколі про адміністративне правопорушення під особистий підпис про розгляд справи у Ковельському міськрайонному суді. У протоколі про адміністративне правопорушення є відмітка про отримання нею другого примірника протоколу.
Європейський Суд з прав людини у п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) у справі "Пономарьова проти України" констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
На підставі викладеного суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Диспозиція ч. 1, ч. 2 ст.184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за:
-ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей;
-ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
У ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення не доведена.
У матеріалах справи містяться заява ОСОБА_4 від 07.08.2025, пояснення ОСОБА_3 від 07.08.2025, пояснення ОСОБА_5 від 02.05.2025, пояснення ОСОБА_2 від 07.08.2025, довідка відгук на громадянина ОСОБА_1 ..
Зазначені вище документи, не містять доказів того, що ОСОБА_1 не створив належних умов для життя, навчання, виховання свого сина ОСОБА_2 . Також у матеріалах справи не має доказів відсутності контролю за дозвіллям ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 ..
Те, що неповнолітній ОСОБА_2 вчинив бійку та виражався нецензурною лайкою в сторону неповнолітнього ОСОБА_3 , не свідчить про ухилення його батька від виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Сам по собі складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.184 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків - це свідоме, умисне, систематичне невиконання матір'ю або батьком своїх зобов'язань щодо догляду, виховання, утримання, навчання та захисту прав та інтересів дитини.
Так, зокрема, таке ухилення може проявлятись в:
- уникнення участі у вихованні дитини - байдужість до її потреб, розвитку, емоційного стану;
- відмова утримувати дитину - зокрема несплата аліментів, забезпечувати фізіологічні та психологічні потреб дитини;
- ігнорування обов'язку забезпечити належні умови життя - харчування, житло, медична допомога, освіта;
- жорстоке поводження або зловживання правами батьків - що може становити небезпеку для життя, здоров'я чи психіки дитини.
На переконання суду, те що дитина вчинила протиправну діяння, не може свідчити про ухилення батьками від виконання своїх обов'язків. Однак, якщо дитина вчиняє такі діяння систематично і батьки не вживають заходів для виправлення її поведінки, може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з належного виховання.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Однак, в порушення вимог ст. 255 КУпАП, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення посадовими особами, на яких покладено обов'язок щодо збирання доказів, не долучено до матеріалів справи належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, протягом року, як і підстави такого притягнення (в чому полягало ухилення від виконання батьківських обов'язків).
Згідно з ч. 2 ст. 62Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Оцінивши пояснення та докази у їх сукупності та взаємозв'язку, у судді є обґрунтовані сумніви щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного вище, суддя не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 221, 247, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.
СуддяР. Я. Смалюх