Справа №155/1391/25
Провадження №2/155/756/25
16.09.2025 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сметани В.М.,
при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач 25 серпня 2025 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.
Свій позов обґрунтовує, що 26 січня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №892875857 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Вказує, що відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, зареєструвався на сайті, створивши особистий кабінет позичальника, подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав персональні дані, пройшов належну перевірку, ознайомився та підтвердив згоду офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, отримав на номер телефону, вказаний у заявці персональний одноразовий ідентифікатор, який використав на підписання договору, надав згоду акцепт на пропозицію первісного кредитора щодо укладання кредитного договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погодити заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а й платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV72WQ8.
26 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 5 600,00 гривень на його банківську карту № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Вказує, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строком до 28 листопада 2019 року та додаткові угоди про продовження строку дії договору, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
Також, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №30/1023-01, в результаті чого, останньому перейшло право вимоги до відповідача.
Водночас, 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Загальна сума заборгованості відповідача, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором, становить - 10 690,20 гривень, яка складається з наступного: 5600,00 гривень - заборгованість по кредиту; 5090,20 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати по справі: 2422,40 грн - витрат на оплату судового збору та 7000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі. Не заперечуючи проти заочного розгляду справи, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 26 січня 2022 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №892875857, який відповідач підписав електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. За цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у сумі 5 600,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» (зворотна сторона а.с.14-23).
Згідно п.1.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5 600,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернений до 25.02.2022 року.
Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV72WQ8. У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 26.01.2022 року ОСОБА_1 надала свої персональні дані та зазначила номер картки.
Відповідно до копії довідки щодо дій позичальника в Інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сума кредиту 5600,00 гривень, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 2,10 % в день, заявка на кредит подана 26.01.2022 року об 11:41 (а.с.32 ).
Згідно з копією платіжного доручення № b86787c3-9a6b-40e6-b25c-6620be45e696 від 26.01.2022 року, ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмірі 5600,00 гривень, згідно договору №892875857 від 26 січня 2022 року. Кошти переведені на платіжну картку № 4149-49XX-XXXX-8775 (безготівкове зарахування) (а.с.35).
Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується, що надавачем платіжних послуг наведеної вище операції був АТ «Сенс банк», особа платника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 на дату продажу 05.05.2022 року становить 9289,40 грн, яка складається з: 5 600,00 гривень за тілом кредиту, 3 689,40 гривень заборгованості по процентам.
Відповідно до копії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу, з додатковими угодами щодо продовження дії строку даного договору, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №892875857 від 26.01.2022 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, згідно якого загальна заборгованість 9289,40 грн (а.с.48-62).
Згідно з копією договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу. Від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача загальна сума заборгованості 10 690,20 грн, з яких: заборгованості по основному боргу 5600 грн, заборгованість по процентах - 5090,20грн (а.с.65-72).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 20.12.2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 10 960,20 грн.
Крім того, 04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (а.с.69-73).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №892875857 від 26 січня 2022 року в сумі 10 690,20 гривень (а.с.78).
Згідно з випискою з особового рахунку ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором № 892875857 від 26.01.2022 року, заборгованість відповідача станом на 25 червня 2025 року складає 10 690,20 грн, з яких: 5 600,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, прострочена заборгованість за процентами - 5 090,20 грн.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК).
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено:
«Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
У статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію», передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Частинами 1 та 2 статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 1048 ЦК України, передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Враховуючи вищевказані договори відступлення прав вимоги, суд вважає, що ТОВ «Юніт Капітал» є належним позивачем щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії № 892875857 від 26 січня 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем факт отримання кредитних коштів у сумі 5 600,00 гривень відповідно до умов вказаного договору кредитної лінії № 892875857 від 26 січня 2022 року не заперечувався та не оспорюється факт укладення вищевказаного договору.
Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів, відзив на позовну заяву не подав, контррозрахунку також не було подано.
Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 5 600,00 гривень шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану нею при укладенні договору, суд дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту основного боргу в розмірі - 5600,00 гривень на користь ТОВ «Юніт Капітал».
Щодо позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за кредитним договором № 892875857 від 26 січня 2022 року, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги за цим кредитним договором № 892875857 від 26 січня 2022 року перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 05 травня 2022 року на суму 9 289,40 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5 600,00 гривень, заборгованість за відсотками - 3 689,40 гривень. У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» відчужило таке право вимоги на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року згідно реєстру прав вимоги від 20 грудня 2023 року на загальну суму заборгованості 10 690,20 грн, з яких: заборгованості по основному боргу 5 600 грн, заборгованість по процентах - 5 090,20 грн.
Надалі, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» 04 червня 2025 року уклали Договір факторингу №14/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на суму на загальну суму заборгованості 10 690,20 грн, з яких: заборгованості по основному боргу 5 600 грн, заборгованість по процентах - 5 090,20 грн.
Одночасно із цим, суд звертає увагу на обставину, що ТОВ «Таліон Плюс» після набуття ним у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за Договором № 892875857 від 26 січня 2022 року до ОСОБА_1 не мало права нараховувати відсотки, оскільки не є його стороною, а ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як сторона договору, відчужуючи таке право вимоги в користь ТОВ «Таліон Плюс» вважало, що строк платежу за Договором настав 05 травня 2022 року.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 05 травня 2022 року року відступило в користь ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за цим кредитним договором на суму 9289,40 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5 600,00 гривень, заборгованість за відсотками - 3689,40 гривень. При цьому, заборгованість за відсотками включає в себе як відсотки, нараховані в межах 30-денного строку у порядку, так і поза межами такого строку у порядку, встановленому у Договорі.
Однак, нарахування новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» відсотків за кожен день прострочення на залишок заборгованості за тілом кредиту після 05 травня 2022 року, суперечить правовій природі правовідносин, що утворилися між ТОВ «Таліон Плюс» та позичальником ОСОБА_2 оскільки ним було набуто право на вимогу до боржника, яка вже виникла 05 травня 2022 року.
Як наслідок, у наступних кредиторів (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал») право вимоги за цим кредитним договором обмежується виключно сумою, що була відчужена первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в користь ТОВ «Таліон Плюс». З огляду на вищенаведене, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача підлягає зменшенню з 10 690,20 гривень до 9 289,40 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 5 600,00 гривень, заборгованість за відсотками - 3 689,40 гривень.
Щодо витрат професійну правничу допомог суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з вимогами ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.
Зокрема, ст.903 ЦК України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, додаткову угоду № 25770684314 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, акт прийому - передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року в якому зазначено загальну вартість, яка складає 7000,00 гривень.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні.
Крім того, послуги надані адвокатським об'єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретних обставин справи, а також відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 гривень.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України, визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 2105 гривень 00 копійки.
Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 141, 223, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст.11, 512, 525, 526, 527, 610, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1080, 1084 ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 892875857 від 26 січня 2022 року в розмірі 9 289,40 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2 105 (дві тисячі сто п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони у справі є:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, вул. Рогнідинська, 4-А, оф. 10, м. Київ, Україна).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Дата складення повного тексту заочного рішення - 16 вересня 2025 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана