Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 вересня 2025 року № 520/5554/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) , в якому, з урахування уточнень, просить суд:
- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, від 26 жовтня 2022 року № 508119-2411-2027 про стягнення 31747,70 гривень, від 20 грудня 2022 року № 0648760-2416-2027 про стягнення 8468,96 гривень та податкову вимогу від 05 червня 2023 року № 0004982-1309-2040.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з прийнятими рішеннями контролюючого органу… «не згоден та вважаю, що вони під час воєнного стану в Державі Україна за період 2022 року, коли влада - Голова Лозівської громади Харківської області пан ОСОБА_2 в засобах масової інформації навесні 2022 року звернувся до громадян Лозівщини та вимушених переселенців з інших міст про евакуацію залізничним та автобусним транспортом після обстрілів міста Лозова ракетами. На той час були дуже складні умови для ведення підприємницької діяльності, в зв'язку з чим її було фактично призупинено та більшість населення виїхала з міста. Це є очевидним фактом. В грудні 2022 року ситуація в місті Лозова Харківської області була нестабільна, що привело мене до продажу нерухомого майна (копію договору купівлі-продажу від 30 грудня 2022 року на двох аркушах додаю). Зі сторони влади протягом року були призови про евакуацію та припинення бізнесу, а також про податкову амністію сплати орендної плати за земельні ділянки, а також податка за нерухоме майно, сплати єдиного податку.
З огляду на вищесказане я вимушений окремо звертатися до суду з цією позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2022 року № 508119-2411-2027 та податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2022 року № 0648760-2416-2027 з тих підстав, що на протязі 2022 року під час воєнного стану владою була надана податкова амністія та я не займався підприємницькою діяльністю і в грудні 2022 року нотаріально здійснив договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової нерухомості і звісно в 2022 році вже позбувся права користування орендною земельною ділянкою».
Позивач, вважає, що вказані вище податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні у задоволенні позовних вимог, оскільки контролюючим органом правомірно нараховано податкове повідомлення - рішення від 20.12.2022 №0648760-2416-2027 за 2021 рік на суму 8469,0 грн. А доводи позивача, щодо протиправності нарахування у зв'язку з втратою права власності у 2022 році не мають відношення до оскаржуваного податкового повідомлення- рішення, оскільки оподатковуваним періодом є 2021 рік.
Відносно податкове повідомлення - рішення від 26.10.2022 №508119-2411-2027 за 2022 рік по орендній платі за землю з фізичних осіб в сумі 31747,71 гривень зазначає, що відповідно до Наказу № 309 вся територія Лозівського району Харківської області належала до території можливих бойових дій з 24.02.2022 на які не розповсюджується дія норми п.п. 69.14 та 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, позаяк не є територією активних бойових дій або окупованою територією.
Тобто, доводи Позивача не звільняють його від обов'язку нарахування та сплати до бюджету орендної плати та податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкт розташований на даній території. Оскільки, територія Лозівського району перебуває в зоні можливих бойових дій.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 355683978 від 23.11.2023 та об'єкта нерухомого майна № 421239727 від 04.04.2025 р. встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2-1043 від 08.07.2004 р., посвідченого Лозівською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого 28.08.2004 року був власником нежитлових будівель, дві - літ. «Б» - склад, загальною площею 94,1 кв.м. та літ. «М» - приміщення охорони, площею 95,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що розташовані на земельній ділянці комунальної власності, загальною площею 0, 2674 га.
Рішенням сесії Лозівської міської ради від 30.12.2004 про надання земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку, загальною площею 0,2674 га на якій розміщено літ. «Б» - склад, загальною площею 94,1 кв.м. та літ. «М» - приміщення охорони, площею 95,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель організацій та підприємств, кадастровий номер 6311000000:12:030:0032.
Між ОСОБА_1 та Лозівською міською радою Харківської області був укладений договір оренди земельної ділянки від 04.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу І.В. Руденко зареєстрований в реєстрі за № 1156. Державна реєстрація вказаного договору - 30.05.2008 за № 040867700038 у Лозівському відділенні Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України».
Земельну ділянку передано Лозівською міською радою Харківської області позивачу згідно акту прийому - передачі від 30.05.2008 року до договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008 року.
Після закінчення договору оренди було складено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008 року (державна реєстрація - 07.08.2018, строк дії - до 30.05.2023 року).
Як встановлено з Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 355683978 від 23.11.2023 та об'єкта нерухомого майна № 421239727 від 04.04.2025 р., - 30.12.2022 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу №1121, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Завадою М.М., згідно якого ОСОБА_1 продав нерухоме майно: нежитлова будівля, склад літ. «Б», загальною площею 95, 5 кв.м. з відповідними будівлями та спорудами: замощення літ. «З», ворота літ. «№», хвіртка літ. «№1», огорожа літ. «№2».
Запис про об'єкт нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено - 30.12.2022.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 421124807 від 04.04.2025 р. судом встановлено, що земельну ділянку, загальною площею 0,2674 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель організацій та підприємств, кадастровий номер 6311000000:12:030:0032 та на якій розміщено реалізоване позивачем нерухоме майно, передано Лозівською міською радою Харківської області на підставі договору № 13 від 15.05.2023 в оренду набувачу нерухомого майна - ОСОБА_3 .
Згідно вищевказаних правовстановлюючих документів ОСОБА_1 . ГУ ДПС у Харківській області сформовано податкове повідомлення - рішення від 26.10.2022 №508119-2411-2027 за 2022 рік по орендній платі за землю з фізичних осіб в сумі 31747,71 гривень, котре вручено особисто 19.12.2022 року.
Також контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.12.2022 №0648760-2416-2027 за 2021 рік на суму 8469,0 грн.
Лист з податковим повідомленням - рішенням було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.04.2023 на податкову адресу позивача. Поштове відправлення №6460602221183 повернулося до контролюючого органу 08.05.2023 з відміткою за закінченням терміну зберігання.
Позаяк, згідно з даними інформаційно - комунікаційних систем контролюючого органу, в інтегрованих картках платника за позивачем обліковується податковий борг у сумі 31747,70 грн по орендній платі фізичних, який виник згідно податкового повiдомлення - рішення N 508119-2411-2027 вiд 26.10.2022 та борг у сумі 8468 грн, який виник згідно податкового повiдомлення - рiшення N 0648760-2416-2027 вiд 20.12.2022, ОСОБА_1 , в автоматичному режимі на підставі даних інформаційно - телекомунікаційних систем була сформована податкова вимога від 05.06.2023 №0004982-1309-2040, яка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням. Лист повернуто до контролюючого органу 15.06.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2011р. порядок виконання приватною особою податкового обов'язку, а також обсяг та зміст повноважень адміністративних органів в галузі справи контролю за податковою дисципліною, а також порядок реалізації контролюючими органами процедури застосування міри юридичної відповідальності до осіб, котрі скоїли податкові правопорушення, визначений, насамперед, нормами Податкового кодексу України.
Так, за правилом п.п.54.3.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
З 01.01.2015р. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, справляється за правилами ст.266 Податкового кодексу України і у силу п.п.266.7.1 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Відповідно до п.266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2.1 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
За змістом п.п.266.4.2 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
За правилом п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України об'єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об'єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.
Отже, для справляння податку у порядку ст. 266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна (будівлі чи приміщення) як об'єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі), 3) технічні характеристики об'єкта (тобто тип будівлі чи категорія будівлі, площа об"єкту тощо).
Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірних правовідносинах деталізовані рішенням Лозівської міської ради від 25.06.2020 №2111, яким встановлено ставки на 2021 рік для нежитлової нерухомості - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до затверджених вказаним рішенням Лозівської міської ради ставок податку ГУ ДПС у Харківській області був розрахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті позивачем та прийнято податкове повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.12.2022 №0648760-2416-2027 за 2021 рік на суму 8469,00 грн.
Враховуючи встановлені обставини справи суд зазначає, що позивач не звільняється від сплати податку за об'єкти нерухомого майна, що у 2021 році належали позивачу на праві власності, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та відповідний податок розрахований у відповідності до рішення Лозівської міської ради від 25.06.2020 №2111, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Стосовно податкового повідомлення - рішення від 26.10.2022 р. № 508119-2411-2027 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати у розмірі 31747,70 грн. за податковий період - 2022 р., суд звертає увагу на таке.
Згідно з ст.13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Відповідно до ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
У розумінні ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За п.п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.
За приписами п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є різновидом податку на майно.
За визначенням п.п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з п.п. 270.1.2. п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Пунктом 271.1 ст.271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування платою за землю є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
За змістом п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
За визначенням ст.1 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом ст.13 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Системно аналізуючи приписи наведених норм права у взаємозв'язку, суд доходить до висновку, що орендар, котрий фізично використовує корисні властивості конкретної ділянки земної поверхні (у тому числі і за рахунок розміщення належних на праві приватної власності об'єктів нерухомого майна чи об'єктів незавершеного будівництва, не прийнятих в експлуатацію) комунальної або державної форми власності, не може набути розумних очікувань чи легітимних сподівань на звільнення від виконання публічного обов'язку з плати за землю (або у формі земельного податку, або у формі орендної плати), позаяк згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Подібний за суттю висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №820/4560/18.
Суд відзначає, що у ст.281 Податкового кодексу України законодавцем перелічені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, а ст.282 Податкового кодексу України - пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб.
Однак, аналогічного правила відносно випадку виконання податкового обов'язку з плати за землю у формі орендної плати законодавцем не запроваджено, позаяк ст.15 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.
Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З наведеного слідує, що визначені у ст.ст.281, 282 Податкового кодексу України пільги із сплати земельного податку не можуть бути застосовані до правовідносин з внесення до бюджету плати за землю у формі орендної плати у порядку ст.ст.288-289 Податкового кодексу України, позаяк відносно застосування таких пільг відсутня вільна внутрішнє волевиявлення у формі згоди сторін укладеного договору оренди землі.
Так, згідно з п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно з п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником)
Згідно з п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Водночас, згідно з п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, законом було прямо, чітко та однозначно визначено у якості кваліфікуючої умови для звільнення від виконання податкового обов'язку з плати за землю - факт знаходження (розташування, розміщення) земельної ділянки як об'єкта справляння плати за землю на території, де ведуться або велись бойові дії.
Будь-яке положення постанови Уряду України про іншу кваліфікуючу ознаку об'єктивно не здатне змінити приписів норми Податкового кодексу України, позаяк у силу ієрархії правових актів положення закону мають вищу юридичну силу порівняно із положеннями постанови Кабінеті міністрів України як підзаконного акту.
Продовжуючи вирішення спору, суд зазначає, що положення наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. №75 не можуть бути поширені на спірні правовідносини, бо згаданий акт права був виданий на подальший розвиток положень постанови КМУ від 16.04.2022р. №457, яка стосувалась підтримки окремих категорій населення у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, а не питань у справі справляння податків і зборів.
Натомість судом з'ясовано, що на подальший розвиток положень п.п.69.14 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України КМУ було видано постанову від 06.12.2022р. №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», котра набрала чинності 25.12.2022 року, у той час, коли спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом - 26.10.2022 року, а отже не може бути застосованим до спірних правовідносин.
Будь-які інші акти права є незастосовними до спірних правовідносин, адже були прийняті не на реалізацію делегованих повноважень Кабінету Міністрів України та не з питання виконання учасниками суспільних відносин податкового обов'язку.
При цьому, суд відзначає, що обставини включення Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України усіє території Лозівського району до території можливих бойових дій з 24.02.2022 р. у розумінні приписів п.п.69.14 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України об'єктивно не здатні призвести до звільнення заявника від виконання податкового обов'язку у спірних правовідносинах, позаяк з викладених вище міркувань суду зміна змісту нормативного регламентування у положеннях п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України не призводить до зміни застосованої законодавцем кваліфікуючої умови - ведення саме бойових дій на території розміщення відповідної земельної ділянки.
Отже, відсутній виданий Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт або виданий на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України нормативно-правовий акт іншого суб'єкта владних повноважень, за приписами якого територія Лозівського району Харківської області на котрій розміщена спірна орендована земельна ділянка була б віднесена до переліку територій саме ведення бойових дій, а не до переліку територій можливих бойових дій.
Таким чином, суд дійшов висновку про помилковість твердження позивача стосовно звільнення орендаря земельної ділянки комунальної власності у Лозівському районі Харківської області від сплаті орендної плати під час дії режиму воєнного стану, через що у суду відсутні підстави для визнання протиправним прийнятого контролюючим органом податкове повідомлення - рішення від 26.10.2022 р. № 508119-2411-2027.
Стосовно твердження позивача про протиправність податкової вимоги від 05 червня 2023 року № 0004982-1309-2040.
Як вже було встановлено судом в ході розгляду справи згідно з даними інформаційно - комунікаційних систем контролюючого органу, в інтегрованих картках платника за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у сумі 31747,70 грн по орендній платі фізичних осіб, який виник згідно податкового повiдомлення - рiшення N 508119-2411-2027 вiд 26.10.2022 та борг у сумі 8468 грн, який виник згідно податкового повiдомлення - рiшення N 0648760-2416-2027 вiд 20.12.2022.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1);
- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп.14.1.153 п.14.1).
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Пунктом 1 розділу IV Порядку встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Абзацами 1-3 пункту 5 розділу IV Порядку встановлено, що сформована в ІКС податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі.
Податкова вимога, що надсилається (вручається) у паперовій формі, у день її формування в ІКС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та не пізніше наступного робочого дня один примірник надсилається (вручається) платнику податків, другий долучається до справи платника податків.
Платникам податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті та подали заяву про бажання отримувати документ через електронний кабінет, податкові вимоги можуть надсилатися в електронній формі засобами електронного зв'язку з дотриманням Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»
Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (абзац перший пункту 6 розділу IV Порядку).
У абз. 4 п.6 розділу IV Порядку передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах дотримався критеріїв, встановлених ч.2 ст. 2 КАС України та вимог ч.2 ст.19 Конституції України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17 вересня 2025 року.
Суддя Бадюков Ю.В.