Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
17 вересня 2025 р. № 520/22626/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 2114 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 02.08.2019 по 16.05.2025 включно обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою від 26.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслана позивачу засобами поштового зв'язку за адресою, зазначеною ним у позовній заяві, та копія такої ухвали отримана позивачем 04.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від позивача 02.09.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, згідно якої позивач просить поновити йому строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. В обґрунтування заяви позивач зазначив про дію на території України правового режиму воєнного стану та наявність у нього статусу внутрішньо переміщеної особи, що об'єктивно перешкоджало йому в своєчасному зверненні до суду з даним позовом. Просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 122 КАС України).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо доводів позивача про дію на території України воєнного стану, суд зазначає, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21.
Водночас, конкретних пояснень причин з доказами існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між установленим на території України правовим режимом воєнного стану та фізичною неможливістю своєчасно вчинити процесуальну дію з приводу звернення до суду подана заява не містить.
При цьому, суд зазначає, що позивач, будучи професійним військовослужбовцем, який проходив військову службу за контрактом у складі Збройних Сил України, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України не виявив готовності продовжувати військову службу та брати участь у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України, а звільнився з військової служби, незважаючи на те, що позивач є особою, яку держава забезпечила професійним навчанням та відповідними навичкам у сфері військової служби та такі навички могли бути використані позивачем саме у складний для держави період під час боротьби зі збройною агресією Російської Федерації проти України, отже факт введення на території України правового режиму воєнного стану та проходження військової служби не є поважною причиною (об'єктивною перешкодою) неможливості звернення позивача в 2025 році до суду з відповідним позовом.
Доводи позивача про наявність у нього статусу внутрішньо переміщеної особи, що, за доводами позивача, заважало йому своєчасно звернутися до суду з даним позовом, суд оцінює критично, зважаючи на те, що наявність статусу внутрішньо переміщеної особи не позбавляє позивача права звернутися до суду з будь-якого місцезнаходження, в тому числі шляхом направлення позову до суду засобами поштового або електронного зв'язку, або через підсистему "Електронний суд".
Окрім того, як встановлено судом з програми "Діловодство спеціалізованого суду", 13.11.2023 позивач звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 щодо перерахунку індексації його грошового забезпечення (справа № 520/32445/23 ), що свідчить про наявність у позивача об'єктивної можливості звернення до суду після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи.
Доводи позивача про виховання ним неповнолітньої дитини не приймаються судом до уваги в якості причини пропуску строку звернення до суду, оскільки зазначені обставини є суб'єктивним фактором та не свідчать про неможливість позивача звернутися до суду з позовом у визначений законодавством строк.
Інших причин пропуску строку звернення до суду позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено. Отже, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що позивач, зважаючи на зміст спірних правовідносин, а також на положення частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен був звернутися до суду з позовом про виплату йому середнього заробітку в місячний строк після отримання коштів на виконання рішення суду.
Оскільки відповідачем на виконання рішення суду виплачено позивачу кошти, що не були виплачені йому при звільненні, 16 травня 2025 року, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні такої виплати розпочав свій відлік 17 травня 2025 року та сплив 16 червня 2025 року.
Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 07 вересня 2023 року у справі №160/914/23.
Позовна заява подана до суду 16.08.2025 (зареєстрована судом - 22.08.2025), тобто з пропуском визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку.
Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН