Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 вересня 2025 р. № 520/23283/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання незаконною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції АНТОСИК І.О. від 12.08.2025 року про закінчення ВП №75578676.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно та передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, чим порушено право позивача на судовий захист, оскільки рішення суду залишається невиконаним.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в зазначеній справі у порядку статті 287 КАС України.
Представником відповідача до суду подано відзив, в якому останній проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості, оскільки державним виконавцем в межах виконавчого провадження були вжиті всі заходи примусового виконання рішення, які, наразі, передбачені чинним законодавством у межах наданої йому компетенції.
У судове засідання 16.09.2025 прибув позивач, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач та треті особи у судове засідання не прибули про час та місце були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Рішенням від 25.12.2023 Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/27807/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та реалізувати виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням виплачених сум.
На підставі виконавчого листа №520/27807/23 від 03.06.2024 Лозівським відділом ДВС у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №75578676 від 19.07.2024.
На вимогу виконавця від 28.08.2024 відповідачем надано лист, за вих. №1576/3138 від 12.09.2024, яким зазначено, що на виконання п.4.3.1. Алгоритму опрацювання документів щодо не оскарження рішень судів, виконання рішень судів, які набрали законної сили та потребують видатків державного бюджету для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, начальником фінансово-економічної служби військової часини НОМЕР_2 складено розрахунок сум, необхідних для виконання рішення суду та направлено для розгляду та подальшого прийняття рішення до військової частини НОМЕР_1 за вих.№1576/2612 від 09.08.2024 року. Відповідно до розрахунку, виконаного боржником, заборгованість грошового забезпечення всього складає 137 192 грн. 49 коп., в тому числі за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 - 66 553, 29 грн.
Окрім того, з листа військової частини НОМЕР_2 вих. №1576/3138 від 12.09.2024 вбачається, що військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 - розпорядника бюджетних коштів, за підпорядкованістю, відповідно до наказу МОУ №280 від 22.05.2017 року (зі змінами, внесеними наказом МОУ від 22.04.2021, №104), та є юридичною особою, на рахунках якої перебувають бюджетні кошти відповідача, призначені для виконання рішення суду, яке набрало законної сили та потребує видатків державного бюджету.
04.10.2024 виконавчою службою винесена постанова від 04.10.2024 про накладення на боржника - військову частину НОМЕР_2 штрафу на користь держави, у розмірі 5100грн.
16.10.2024 виконавчою службою винесена постанова про накладення на боржника - військову частину НОМЕР_2 штрафу (повторно) на користь держави у розмірі у розмірі 10 200 грн., направлено попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
06.02.2025 виконавчою службою до Головного управління Національної поліції в Харківській області направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 КК України, у зв'язку з невиконанням судового рішення.
Також 06.02.2025 року виконавчою службою на адресу розпорядника бюджетних коштів - військової частини НОМЕР_1 були направлені загальні вимоги, у яких виконавча служба просила повідомити про виконання зазначеного рішення суду, надати відповідні копії документів.
Постановою від 12.08.2025 виконавче провадження №75578676 - закінчене, у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника, у порядку передбаченому ч. 3 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з позовом.
Щодо клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, суд зазначає таке.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку позивач зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення ВП №75578676 йому відповідачем не надсилалась.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою від 05.09.2025 витребувано від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження ВП №75578676, а також відомості щодо направлення ОСОБА_1 постанови від 12.08.2025 року про закінчення ВП №75578676.
На виконання вимог ухвали відповідач надав до суду матеріали виконавчого провадження, які не містять доказів направлення постанови про закінчення виконавчого провадження позивачу. Жодних пояснень з приводу вищезазначених обставин відповідачем до суду також не надано.
За загальним правилом, згідно із п.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону №1404-VІІІ, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.
У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», вбачається про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, в учасника виконавчого провадження немає обов'язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень (постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13, від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16).
Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця.
Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом №1404-VІІІ, термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 січня 2023 року у справі №420/7598/22.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, долучених на вимогу суду матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження №75578676 позивачу не надсилалась.
За таких обставин, суд зазначає, що позивачем не було пропущено процесуальний строк на оскарження вище зазначеної постанови.
Суд розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом №1404-VІІІ.
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Частиною 3 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 3 ст. 39 Закону №1404-VIII, у свою чергу, встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем 06.02.2025 до Головного управління Національної поліції в Харківській області направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 КК України, у зв'язку з невиконанням судового рішення, 12.08.2025 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Надаючи оцінку спірному рішенню органу виконавчої служби, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 виклав позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення божника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Положення ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII вимагають від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Суд звертає увагу, що військова частина НОМЕР_2 була зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 - розпорядника бюджетних коштів, за підпорядкованістю, відповідно до наказу МОУ №280 від 22.05.2017 року (зі змінами, внесеними наказом МОУ від 22.04.2021, №104).
Як вбачається з листа Військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2025 №1574/11502, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2025 №166/од, з 31.07.2025 правонаступником військової частини НОМЕР_2 є військова частина НОМЕР_1 .
Отже, всі права та обов'язки військової частини НОМЕР_2 перейшли до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення державного виконавця з заявою про зміну сторони виконавчого провадження (військова частина НОМЕР_2 ) її правонаступником (військова частина НОМЕР_1 ).
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованою та винесеною передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання державним виконавцем.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції АНТОСИК І.О. від 12.08.2025 року про закінчення ВП №75578676.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування положень п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII викладеним при розгляді аналогічних справ у постановах від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі № 461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Варто зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024 ЄДРПОУ 43316700), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції АНТОСИК І.О. від 12.08.2025 року про закінчення ВП №75578676.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 17 вересня 2025 року.
Суддя Мельников Р.В.