Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
16 вересня 2025 року Справа № 610/3120/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- встановити моє законне право мати законну відстрочку за сімейними обставинами, рішенням суду, передбаченість вказаним законодавством право на законність отримати мною законну відстрочку за сімейними обставинами;
- зобов'язати керівника ТЦК та СП, особисто долучити належно завірену відмові про отримання мною законної відстрочки за сімейними обставинами, за його особистим підписом, та належно передбаченої гербовою печаткою, для відома ознайомлення, належного реагування судом у судовому засіданні;
- зобов'язати особисто керівника ТЦК та СП надати офіційно ненадану відстрочку, через офіційне відображення в системі «Оберіг» та «Резерв+», також і в паперовому виді, належно завірену особисто керівником ТЦК та СП власним підписом та гербовою печаткою, на мою мною вказану адресу, негайно, не затягувати у часі, також безперешкодно надавати всі наступні відстрочки за сімейними обставинами, заборонити без підстав відмовляти в наданні мені законні відстрочки за сімейними обставинами, надалі;
- роз'яснити керівнику ТЦК та СП норми законодавства вище вказані, для належного розуміння та виконання ним особисто як керівником ТЦК та СП, що ці норми закону прямо зобов'язували керівника ТЦК та СП, обов'язково, без перешкод з його сторони керівника ТЦК та СП, надати законну мені мою відстрочку за сімейними обставинами, останню ненадану, та надавати надалі всі, які будуть надалі, вносити вчасно правдиву інформацію в систему «Оберіг», «Резерв+», не допустити внесення надалі не достовірну відносно мене інформацію, не підробляти;
- встановити рішенням відсутності моєї вини, порушення військового стану під час мобілізації, донести офіційно керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати керівника ТЦК та СП обов'язково особисто з'явитись до суду, надати мені відповіді особисто на мої особисті задані керівнику ТЦК та СП під час судових засідань щодо норм вищевказаних законів гарантуючих законну мені відстрочку за сімейними обставинами.
Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, виходячи з наступних мотивів.
Щодо обов'язку по визначенню (формулюванню) позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31.10.2018 по справі №826/16958/17.
Позивач у адміністративному позові просить встановити законне право мати законну відстрочку за сімейними обставинами, рішенням суду, передбаченість вказаним законодавством право на законність отримати мною законну відстрочку за сімейними обставинами; зобов'язати керівника ТЦК та СП, особисто долучити належно завірену відмові про отримання мною законної відстрочки за сімейними обставинами, за його особистим підписом, та належно передбаченої гербовою печаткою, для відома ознайомлення, належного реагування судом у судовому засіданні;зобов'язати особисто керівника ТЦК та СП надати офіційно ненадану відстрочку, через офіційне відображення в системі «Оберіг» та «Резерв+», також і в паперовому виді, належно завірену особисто керівником ТЦК та СП власним підписом та гербовою печаткою, на мою мною вказану адресу, негайно, не затягувати у часі, також безперешкодно надавати всі наступні відстрочки за сімейними обставинами, заборонити без підстав відмовляти в наданні мені законні відстрочки за сімейними обставинами, надалі; роз'яснити керівнику ТЦК та СП норми законодавства вище вказані, для належного розуміння та виконання ним особисто як керівником ТЦК та СП, що ці норми закону прямо зобов'язували керівника ТЦК та СП, обов'язково, без перешкод з його сторони керівника ТЦК та СП, надати законну мені мою відстрочку за сімейними обставинами, останню ненадану, та надавати надалі всі, які будуть надалі, вносити вчасно правдиву інформацію в систему «Оберіг», «Резерв+», не допустити внесення надалі не достовірну відносно мене інформацію, не підробляти; встановити рішенням відсутності моєї вини, порушення військового стану під час мобілізації, донести офіційно керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов'язати керівника ТЦК та СП обов'язково особисто з'явитись до суду, надати мені відповіді особисто на мої особисті задані керівнику ТЦК та СП під час судових засідань щодо норм вищевказаних законів гарантуючих законну мені відстрочку за сімейними обставинами.
Відтак, з викладених вимог неможливо встановити, які права чи інтереси позивача порушені та підялгають відновленню в сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, приходжу переконання, що позивачу необхідно чітко, послідовно, якісно викласти позовні вимоги у відповідності до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою прийняття судововго рішення, яке підлягає обов'язковому викоанню.
Щодо обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, що підтверджують вказані обставини.
За змістом пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.
Позивач у адміністративному позові наводить аргументи про те, що передбаченість вказаним законодавством право на законність отримати законну відстрочку за сімейними обставинами, однак жодних доказів цього не подає.
Щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом відносно відмови в наданні відстрочки за сімейними обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивач до позовної заяви не долучає доказів, на підтвердження моменту отримання відмови в наданні відстрочки за сімейними обставинами, то суддя позбавлена можливості вирішити питання про дотримання ним строку звернення до суду.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене позивачу необхідно долучити докази на підтвердження моменту отримання оспорюваної відмови в наданні відстрочки за сімейними обставинами, а також, у разі пропуску строку звернення до суду, заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Щодо сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду.
Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Будь-яких даних щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду згідно з ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не встановлено.
Клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати у відповідності до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не подано.
Відтак позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання адміністративного позову до суду.
Позивачем заявлено п'ять вимог немайнового характеру, які судом викладені вище.
Відповідно до пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Отже, в силу приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 6056,00 грн. (1211,20 грн. х 5).
Відтак позивачу необхідно здійснити доплату судового збору у розмірі 6056,00 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Основ'ян/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA678999980313141206084020661, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, Призначення платежу*;101;__________, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
При цьому, позивач повинен надати суду оригінал або копію платіжного документа про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, а відтак таку необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 295 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 259, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом п'яти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М. І. Садова