Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 вересня 2025 року № 520/8682/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 29.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність 3017 ЄДРПОУ 39309315 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошової компенсації за 60 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошову компенсацію за 60 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , матеріальної допомоги для розв'язання соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , матеріальну допомогу для розв'язання соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.08.2023 по 09.02.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.08.2023 по 09.02.2024;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за 60 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для розв'язання соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.08.2023 по 09.02.2024, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 №32 позивача виключено зі складу військової частини.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 29.01.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 р. за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Отже, з 29.01.2020 р. - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2023 року по справі № 380/18850/21, розглядаючи аналогічні спірні правовідносини, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою № 103.
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
При цьому, Верховний Суд в постанові від 13 грудня 2022 року по справі №240/12647/21 зазначив, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. Вказано, що в свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон України № 1082-IX таких застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Також, Верховний Суд в постанові від 04.04.2023 року по справі № 120/5264/22 вказав, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, пунктом 4 Постанови №704 визначено порядок обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023 року, змінено п. 4 Постанови №704, в зв'язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, з 20.05.2023 року у відповідача були відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення позивача із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Натомість з 20.05.2023 року грошове забезпечення обраховується з показника 1762 гривні.
Суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Відтак, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року набрало законної сили 18.06.2025 року, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність з 18.06.2025 року, що свідчить про правомірність його застосування відповідачем у спірних правовідносинах з 20.05.2023 року по 29.01.2025 року.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 30.06.2025 року у справі №280/8605/24 прийшов до висновку, що визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене та позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Позивач посилався на те, що нарахування індексації грошового забезпечення за період з 22.04.2023 по 29.01.2025 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця є неправомірним, оскільки вказаний місяць є базовим для нарахування індексації виключно у період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З аналізу положень Законів №2011-XII та №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Щодо періоду виплати індексації у 2023 році, суд зазначає наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» набрав чинності з 1 січня 2023 року.
За таких обставин, з 01.01.2023 року зупинено дію статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", згідно якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, грошове забезпечення позивача у період з 22.04.2023 по 31.12.2023 року не підлягало індексації.
Щодо періоду виплати індексації з 01.01.2024 по 29.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 позивачу виплачено індексацію з вересня 2024 по грудень 2024 із використанням грудня 2023, як базового місяця.
Таким чином, вищевказані посилання позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення із урахуванням січня 2008 року, як базового місяця, є необгрунтованими.
З 01.01.2024 року відновлено дію Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.
За змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Таким чином, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року по справі № 120/313/20-а.
Зміна посадових окладів відбулась 01 січня 2008 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі постанова № 1294) та 01 березня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 по справі № 380/6610/24.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
В подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (набрала законної сили 01.03.2018), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Отже, у спірних відносинах у період для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу повинен застосовуватись березень 2018 року як базовий місяць.
За таких обставин, відповідачем протиправно застосовано для обчислення індексації грошового забезпечення позивача грудень 2023, як базовий місяць.
При цьому, індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Згідно інформації Держстату України розміщеної на їх офіційному веб-сайті, про індекс споживчих цін: у січні 2024 року індекс споживчих цін становив 100,4%, у лютому 2024 року 100,3%, у березні 2024 року 100,5%, у квітні 2024 року 100,2%, у травні 2024 року 100,6%, у червні 2024 року 102,2%, у липні 2024 року 100,0%.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за червень опублікований в газеті Урядовий кур'єр 12.07.2024, і наростаючим підсумком з січня по червень перевищив 103% (103,8% за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місяць підвищення приймається 100%) х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) і 104,3% за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулося підвищення посадових окладів, згідно із Законом № 3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%)) індексація нараховується в серпні.
Таким чином, грошове забезпечення позивача у період з січня по липень 2024 року не підлягало індексації.
При цьому, згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення за серпень 2024.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.
Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації 103%.
Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком у січні 2025 року не перевищив поріг індексації 103%.
Отже, у січні 2025 року у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 року із застосуванням базового місяця - березня 2018 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 року із застосуванням базового місяця - березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.08.2023 по 09.02.2024 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.08.2023 по 09.02.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1-1 Постанови “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі по тексту - Постанова №168) встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з п.1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до довідки про обставини травми №1554/23 від 12.12.2023 року ОСОБА_1 одержав вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівої стопи. Відкритий багатоуламковий перелом ІІ, ІІІ, IV плюснових кісток з дефектом кісткової тканини. За обставин близько 00:30 год. 05.08.2023 під час контр наступальних дій 3броп НГУ на пв. сх. околиці н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області відбувся ворожий мінометний обстріл підрозділами збройних сил російської федерації внаслідок чого солдат ОСОБА_1 отримав поранення. Після отримання поранення даному військовослужбовцю медичними працівниками було надано медичну допомогу та евакуйовано до ПХГ «ОРІХІВ» Запорізької області. Вищевказані поранення отримані під час виконання обов'язків військової служби, які пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно наданих позивачем медичних документів, він перебував на стаціонарному лікуванні у наступні періоди: з 05.08.2023 по 07.08.2023 - основний діагноз: ВОНП лівої стопи. Відкритий багатоуламковий перелом 2,3,4 плюсневих кісток з дефектом кісткової тканини, з 07.08.2023 по 09.08.2023 - основний діагноз: ВОП лівої стопи з дефетом м'яких тканин з вогнепальним багатоуламковим переломом 2,3,4 плюсневих кісток, з 10.08.2023 по 23.08.2023 - основний діагноз: Відкрита рана інших частин стопи ВОП лівої стопи з дефектом м'яких тканин.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2024 №123 та від 10.03.2024 №65 позивача було включено до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 00 грн. за період з 05 по 23 серпня 2023 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2025 №2083 позивачу у серпні 2023 року виплачено 100000,00 грн. додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Отже, позивачу за час перебування на стаціонарному лікуванні після поранення пов'язаного із захистом Батьківщини виплачено спірну додаткову грошову винагороду за період з 05 по 23 серпня 2023 року.
Щодо спірного періоду з 24.08.2023 по 09.02.2024 року, суд виходить з наступного.
Так, на думку позивача консультативний висновок №867426 підтверджує його перебування на стаціонарному лікуванні після поранення.
Проте, зі змісту консультативного висновку №867426 не вбачається інформації про перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отримання вищевказаного поранення.
Зі свідоцтва про хворобу №266/48 від 21.02.2025 року вбачається, що позивач з 24.08.2023 по 12.09.2023 проходив медичний огляд ВЛК в ДУ «ТМО МВС по Львівській області». В лютому 2024 року також проходив медичний огляд ДУ «ТМО МВС по Львівській області».
Однак, періоди проходження позивачем медичного огляду ВЛК не може вважатись періодом стаціонарного лікування після поранення.
При цьому, довідка №144 Державної установи «Територіальне медичне обмеження Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» та довідка №312 Державної установи «Територіальне медичне обмеження Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» також не містять інформації про перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отримання вищевказаного поранення.
Суд зазначає, що позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, що позивач у період з 24.08.2023 по 09.02.2024 року у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) або перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, суд вважає, що у даній частині спірних правовідносин відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній частині.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за 60 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 60 діб невикористаної основної відпустки за період 2023-2024 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.20 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв'язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.
Відповідно до п.10 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі по тексту - Інструкція №200) грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у разі звільнення з військової служби.
Згідно з п.5 розділу XXXII Інструкції №200 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Відповідно до п.1 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Так, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 №32 позивача, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та переміщений наказом командувача Національної гвардії України від 10.01.2025 №10 о/с для подальшого проходження військової служби Київського інституту Національної гвардії України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 29.01.2025.
З огляду на те, що позивача не було звільнено зі служби, а було виключено зі списків особового складу військової частини для подальшого проходження військової служби у Київському інституті Національної гвардії України, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
При цьому, позивач посилався на те, що його було звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я ).
Так, згідно записів військового квитка позивача 31.01.2025 його зараховано до складу Київського інституту Національної гвардії України та виключено 24.02.2025 зі складу інституту.
Також, у п.10 військового квитка позивача міститься запис про його звільнення (демобілізацію) 24.02.2025 на підставі висновку ВЛК відповідно до підпункту «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За таких обставин, позивача було звільнено зі служби під час перебування у складі Київського інституту Національної гвардії України, а не Військової частини НОМЕР_1 .
Вказана, обставина також підтверджує відсутність у відповідача правових підстав для виплати позивачу у спірному періоді грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Отже, суд вважає, що у даній частині спірних правовідносин відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній частині.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для розв'язання соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для розв'язання соціально-побутових питань за 2023, 2024, 2025 років, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 №32 позивача для подальшого проходження військової служби Київського інституту Національної гвардії України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 29.01.2025.
Судом встановлено, що згідно довідок Військової частини НОМЕР_1 позивачу не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік.
При цьому, згідно вказаних довідок позивачу виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки та допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки.
Відповідно до п.1 розділу XX Інструкції №200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.
Так, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
З огляду на те, що позивача було виключено зі складу військової частини 29.01.2025, тобто на початку року. При цьому, можливість виплати матеріальної допомоги визначається на кінець року разом з визначенням залишку фонду грошового забезпечення.
Позивач не відслужив повного місяця січня 2025 року та був виключений зі складу військової частини, що виключає можливість визначити місячне грошове забезпечення позивача для виплати такої допомоги.
Таким чином, позивач не набув права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
При цьому, позивачу виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки.
Суд зауважує, що за приписами розділу XX Інструкції №200 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.
Так, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачено позивачу у грудні 2023 року та у грудні 2024 року. Проте, на час виплати вказаної допомоги позивачу не виплачувалась додаткова винагорода передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки із включенням додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення, суд виходить з наступного.
Згідно з п.2 розділу XIX Інструкції №200 допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.
Таким чином, допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом та тим, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 №32 позивача, для подальшого проходження військової служби Київського інституту Національної гвардії України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 29.01.2025.
Тобто, позивач не відслужив повного місяця січня 2025 року та був виключений зі складу військової частини.
При цьому, позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, що позивач подав рапорт про отримання вказаної допомоги у зв'язку з відбуттям у щорічну основну відпустку та перебував у відпустці у січні 2025 року.
Враховуючи викладене, суд не може прийти до висновку, що позивач набув право на отримання допомоги для оздоровлення за 2025 рік.
При цьому, позивачу виплачено допомогу для оздоровлення за 2023 та 2024 роки.
Відповідач посилався на те, що додаткова винагорода, яку отримував позивач у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 не входить до складу місячного грошового забезпечення, а тому не підлягає врахуванню під час виплати допомоги на оздоровлення.
Відповідно до п.4 розділу XIX Інструкції №200 розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати допомоги для оздоровлення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається допомога для оздоровлення, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними обіймалися.
Таким чином, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається допомога для оздоровлення включається оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.2 розділу І Інструкції №200 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 по справі № 240/32053/23 прийшов до висновку, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 по справі № 240/32053/23 виходив з того, що за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Вказав, що положення Порядку № 260 установили пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення. Зазначив, що не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про не включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168 через те, що Порядком № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди.
При цьому, розділ XIX Інструкції №200 не містить застережень щодо не включення винагороди при обчисленні допомоги для оздоровлення.
З огляду на позицію Верховного Суду та приписи Інструкції №200, суд вважає, що відповідач під час обчислення позивачу допомоги для оздоровлення за 2023 та 2024 роки мав врахувати додаткову винагорода, яку отримував позивач у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 22.04.2023 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 року із застосуванням базового місяця - березня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 31.12.2024 року із застосуванням базового місяця - березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.