Справа № 500/3746/25
16 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Кременецької районної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов'язаний з визнанням придатності ОСОБА_1 до військової служби;
- скасувати протокол військово-лікарської комісії в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 та видачі мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 від 06.01.2025, скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2025, відповідно до якого проведено призов ОСОБА_1 під час дії мобілізації, як придатного до військової служби;
- скасувати наказ командира військової часини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №7 від 07.01.2025 в частині, що стосується зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що співробітники ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_5 ) 04.01.2025 затримали та доставили ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних, хоча при перевірці документів з'ясовано, що дані позивачем уточнені вчасно, в розшуку він не перебуває, повісток не отримував.
Прибувши до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , його співробітники змусили позивача пройти військово-лікарську комісію. Позивачем не було пройдено належним чином військово-лікарську комісію, а всі записи щодо її проходження не відповідають дійсності, медичний огляд відбувався неповно та необ'єктивно. Позивач хворіє, а тому просив видати йому повістку для проходження військово-лікарської комісії у місті Києві за місцем його проживання з метою надати комісії всі підтверджуючі хвороби документи для визначення його придатності до військової служби. Проте, працівники Кременецької районної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач 2, ВЛК) жодним чином не реагували. Довідку про проходження ВЛК позивачу також не надали, про його придатність до військової служби повідомили усно.
Після цього позивача призвано на військову службу мобілізаційним розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_3 та доставлено до військового учбового центру, де він був прийнятий в розташування та зарахований до особового складу військової частини як прибувший з ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач вважає, що співробітники відповідача 1 діяли не в межах своїх повноважень, затримуючи позивача, здійснюючи його доставку до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також позивач зазначає, що відповідачем 2 було порушено процедуру проходження військово-лікарської комісії та не досліджено медичну документацію щодо захворювань. Позивач стверджує, що призов позивача за мобілізацією проведено із порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень співробітниками відповідача 1, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 27.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 11.07.2025 надіслані кожному з відповідачів в електронні кабінети.
До суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Тобто, спершу вказана постанова ВЛК має бути оскаржена до обласної ВЛК, а вже рішення обласної - в судовому порядку.
Що стосується питання скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків частини та виключення зі списків, який є реалізований, відтак неможливо скасувати.
Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 наголошено, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Вказує, що сам факт непроходження, як зазначає позивач, медичного огляду під час призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Від інших відповідачів відзив на позов не надходив.
Суд, перевіривши доводи учасників, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_9 , є військовозобов'язаним. Взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 та виданий військовий квиток серії НОМЕР_2 від 04.01.2025.
Позивач зазначає, що відповідачем 2 порушено процедуру проходження військово-лікарської комісії та не враховано усіх обставин під час призову по мобілізації.
Відповідачем видано направлення на ВЛК для проходження позивачем медичного огляду. За змістом довідки ВЛК №17/4 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
Надана ІНФОРМАЦІЯ_5 картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 вказує про його медичний огляд 04.01.2025 проведено такими спеціалістами як терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, психіатр. На підставі статті 39 в графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог, позивач визнаний придатним до військової служби.
Позивач стверджує, що його призов за мобілізацією здійснено із порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень співробітниками відповідача 1, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Прибувши до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , ним пройдено військово-лікарську комісію на визначення ступеня придатності до військової служби, однак медичний огляд відбувався неповно та необ'єктивно. Позивач має хвороби та просив видати йому повістку для проходження військово-лікарської комісії у місті Києві за місцем його проживання, з метою надати комісії всі підтверджуючі захворювання документи для визначення його придатності до військової служби. Проте, працівники Кременецької районної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач 2, ВЛК) жодним чином не реагували, за відповідними підтверджуючими документами із приміщення ВЛК позивача не випустили.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2025 №7 позивач зарахований до списків особового складу цієї частини. Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу, звернувся з даним позовом до суду.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №329/нод від 22.01.2025 за самовільне залишення 08.01.2025 військової частини ОСОБА_1 оголошено сувору догану. Другим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, 08.04.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Приписами частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев'ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Також відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Як установлено частинами першою, другою статті 35 Закону №2232-XII, на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час. На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з абзацами першим-другим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною другою статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). (абзац перший частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ)
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок № 560).
Пунктом 3 Порядку №560 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
За змістом пункту 74 цього ж Порядку резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Згідно з пунктом 75 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.
Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
У спірному випадку мова йде про те, що позивач проходив ВЛК та був направлений на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем його перебування на військовому обліку, а ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Водночас такий порядок призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 , при тому що позивач перебував на загальному обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_10 , повністю узгоджується та відповідає наведеним вище положенням пункту 81 Порядку №560, що передбачають можливість призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку із постановленням на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов.
ОСОБА_1 перед призовом на військову службу був взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_11 , що не заперечується представником позивача, та, відповідно, був направлений для проходження медичного огляду на ВЛК цього ТЦК та СП.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надала суду копію направлення на ВЛК для проходження позивачем медичного огляду, направлення відповідає формі згідно з додатком 11 до Порядку №560.
За змістом довідки ВЛК №17/4 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
Надана ІНФОРМАЦІЯ_5 картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 вказує про його медичний огляд 04.01.2025 такими спеціалістами як терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, психіатр. На підставі статті 39 в графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог, позивач визнаний придатним до військової служби.
З огляду на такий висновок ВЛК підстав для невидачі наказу про призов позивача та направлення його для подальшого проходження військової служби не було.
Позивач вважає, що відповідач 1 не мав права направляти його для проходження військової службу. З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до частини сьомої цієї статті перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 11.04.2024 №520/7954/22.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з заявами про надання відстрочки на підставі статті 23 Закону №3543-ХІІ, а також рішення про надання відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, суд зауважує, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано.
Також варто зазначити, що Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно проведення медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення № 402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу.
Щодо позовної вимоги про скасування протоколу військово-лікарської комісії, в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби, то суд зазначає наступне.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Відповідно до п. 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення № 402).
Згідно з п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Відповідно до п. 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Згідно пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення (в редакції чинній на момент видачі позивачу довідки ВЛК від 10.02.2023 року) при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: б) "Непридатний": до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відтак, на переконання суду, дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо проведення обстеження позивача на предмет визначення ступеня придатності до військової служби є правомірними та такими, що вчинені відповідачем в межах повноважень і чинного законодавства.
Доводячи порушення порядку проведення медичного огляду позивач вказував на те, що лікарями не було враховано всі наявні та підтверджені діагнози та захворювання.
Так суд зазначає, що позивача було обстежено всіма лікарями, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду, наявною в матеріалах справи. Окрім того, судом інших порушень приписів пункту 3.4 Розділу ІІ Положення №402 не встановлено.
На підтвердження захворювання позивачем не надано жодного доказу. Будь-яких інших доводів щодо порушення процедури проведення медичного огляду визначеної Положенням №402, позивачем не приведено. Між тим, судом доказів порушень порядку чи процедури медичного огляду позивача не встановлено.
При прийнятті рішення суд ураховує наведені позивачем підстави позову та виходить із того, що спірне рішення відповідача з процедурних питань не оскаржується, а підстав вважати, що таке рішення ВЛК у вигляді довідки є протиправним чи за суттю, чи за процедурою, за наслідками розгляду справи, немає.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі №806/526/16 зазначив, що "… у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Тобто розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби та критерії індивідуального характеру та обранні пунктів статті розкладу хвороб під час проходження ВЛК, як і співставлення діагнозів в медичних документаціях, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, суд зазначає, що спірна постанова є такою, що не підлягає скасуванню.
В той же час, суд зазначає, що згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров'я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №402.
Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово - лікарської комісії.
За приписами підпункту 2.8.3. пункту 2.8 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (підпункт 2.8.4. пункту 2.8 розділу І Положення № 402).
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно допункту 1.2глави 1 розділу I,пункту 1.4глави 1 розділу II цього Положення. (підпункт 2.8.5. пункту 2.8 розділу І Положення № 402).
Згідно з пунктами 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Отже, зі змісту наведених вище норм Положення № 402 випливає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров'я до військової служби, зокрема, військовозобов'язаних, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням № 402, у разі незгоди із рішеннями ВЛК районних (міських) ТЦК та СП, особа має право звернутися за підпорядкованістю, зокрема, до ВЛК обласних ТЦК та СП з відповідною скаргою, а у разі незгоди із рішенням ВЛК обласних ТЦК та СП звернутися до штатних ВЛК, рішення яких можуть бути оскаржені до суду.
Отже перевірка рішення ВЛК районних ТЦК та СП на предмет того, дотримано всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК.
З огляду на викладене, суд вважає, шо у спірному випадку ефективним і дієвим правовим механізмом захисту права (інтересу), який позивач сприймає за порушені, є ініціювання процедури перегляду рішення відповідної військово-лікарської комісії при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме: військово-лікарською комісією при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарською комісією регіону, Центральною військово-лікарської комісією Збройних Сил України із можливістю оскарження до суду саме рішення військово-лікарської комісії регіону або рішення Центральної військово-лікарської комісією Збройних Сил України.
Підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду в даній справі, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби.
Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо проведення обстеження позивача на предмет визначення ступеня придатності до військової служби та визнання протиправними та скасування протоколу засідання ВЛК.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, будучи військовозобов'язаним, та не маючи рішення ТЦК та СП про відстрочку на військову службу, а також доказів звернення для отримання права на відстрочку, підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
При розгляді цієї справи суд не встановив таких порушень порядку призову на військову службу позивача ІНФОРМАЦІЯ_13 , які стали підставою для визнання дій протправними.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основних позовних вимог, то відсутні підстави для задоволення і похідної позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
На підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову позивачу необхідно відмовити повністю.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на відмову у позові питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Кременецької районної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_14 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
- Кременецька районна позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.