16 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1346/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 та стягнути із вказаної установи на його користь вихідну допомогу при звільненні у сумі 230 400 гри. (двісті тридцять тисяч чотириста гривень);
- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 та стягнути із вказаної установи на його користь середній заробіток за весь час затримки виплат по день ухвалення судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що право на одержання вихідної допомоги визначено КЗпП України і його норми прямо покладають обов'язок відповдіача провести зі звільненим працівником повний розрахунок, зокрема і вихідну допомогу.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УП внаслідок подання останнім заяви про звільнення з посади та органів прокуратури за власним бажанням за своїм змістом не тотожне підставам звільнення, передбаченим п. п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України, з якими пов'язується виплата вихідної допомоги працівнику у розмірі середньої заробітної плати.
Позивачем подано відповідь на відзив. Вказав, що Закони України №113-IX та 1697 VII є спеціальними по відношенню до КЗпП України, але не регулюють трудових правовідносин в частині виплати вихідної допомоги, тому саме норми трудового законодавства мають бути застосовані у даному випадку.
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 Судом працював на різних посадах в органах прокуратури у період з 17.10.2007 по 24.06.2021 (а.с.15-17).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі 340/4319/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії, Кіровоградської обласної прокуратури та керівника Кіровоградської обласної прокуратури про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування рішення задоволено, та вирішено:
- визнати протиправним та скасувати рішення другої кадрової комісії №180 від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації заступником начальника управління - начальником організаційно-методичного відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури №331 к від 24.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру» з 25 червня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області або на аналогічній посаді Кіровоградської обласної прокуратури з 25 червня 2021 року.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі 340/106/24, часткове змінене постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури, Керівника Кіровоградської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання неправомірними дій, скасування рішення про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено, та вирішено:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Кіровоградської обласної прокуратури №242к від 05.12.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 грудня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №6 від 02.11.2023 року про неуспішне проходження атестації заступником начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальником організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами - начальника організаційно-методичного відділу прокуратури Кіровоградської області з 06.12.2023 року.
Наказом №31к від 03.02.2025 року позивача було звільнено з адміністративної посади заступника начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами -начальника організаційно-методичного відділу прокуратури області, яка відповідно до п.9 ч.5 ст.81 ЗУ «Про прокуратуру» відповідає керівнику підрозділу обласної прокуратури з 05.02.2025 року (а.с.18).
Позивач 17.02.2025 звернувся до Кіровоградської обласної прокуратури із інформаційним запитом щодо розміру та складових виплат проведених при остаточному розрахунку (а.с.21).
Листом №27-23вих-25 від 21.02.2025 року відповідачем надано відповідну інформацію (а.с.22).
Дізнавшись, що йому не була нарахована вихідна допомога при звільнення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді визначені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру».
Пунктом 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
За приписами статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до статті 33 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що для отримання вихідної допомоги на підставі статті 44 Кодексу законів про працю України, у даному випадку, мають бути виконанні дві умови:
1. Порушення роботодавцем законодавства про працю;
2. Підтвердження порушення судовим рішенням, що набрало законної сили.
Як вже зазначалось, позивача звільнено з органів прокуратури за власним бажанням.
В свою чергу позивач вважає, що рішення судів у справах 340/4319/21 та 340/106/24 підтверджують порушення його трудових прав, а отже він має право на вихідну допомогу.
Суд звертає увагу, що предметом розгляду у зазначених справах було визнання незаконним звільнення позивача у зв'язку з неприбуттям для проходження атестації. Такі обставини не є тотожними предмету даної справи і не підтверджують порушення трудових прав саме під час звільнення на підставі наказу №31к від 03.02.2025 року.
Також позивач вказав, що він впродовж 5 років був позбавлений можливості пройти атестацію через незаконні звільнення, а з 31.01.2025 така можливість взагалі була скасована листом «МОПР» №25/003 від 31.01.2025 року.
Відповідно до пунктів 9, 11 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ атестація прокурорів здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Відповідно до п.9-10 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку
Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді.
Непроведення атестації ОСОБА_1 не може бути розцінене як порушення трудових прав з боку Кіровоградської обласної прокуратури, оскільки така атестація не проводиться з незалежних від них причин.
Більше того, процедура атестації прокурорів лише відкладається на невизначений час і не створює перешкод позивачу пройти її у майбутньому.
Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем трудового законодавства саме під час звільнення на підставі наказу №31к від 03.02.2025 року, а також судових рішень, що б прямо підтверджували факт такого порушення. Отже, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування частини першої статті 44 КЗпП України, яка передбачає виплату вихідної допомоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Кіровоградської обласної прокуратури (проспект Європейський, 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 02910025) про стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА