про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
17 вересня 2025 року м. Київ 320/33452/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення 04.04.2025 змін до постанови військово-лікарської комісії №6/ОМР/540 від 10.05.2024 без проведення повторного медичного огляду та без участі позивача;
- скасувати постанову військово-лікарської комісії в частині внесення змін від 04.04.2025 до постанови ВЛК №6/ОМР/540 від 10.05.2024, а саме: щодо визнання позивача придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах охорони здоров'я, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ та охорони.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
17 вересня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд:
- зупинити дію змін від 04.04.2025, внесених ІНФОРМАЦІЯ_5 до постанови ВЛК №6/ОМР/540 від 10.05.2024, якою позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- заборонити відповідачам - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також іншим органам державної влади, що взаємодіють із ними (зокрема органам Національної поліції та ГУНП у Київській області) вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 , а саме: оголошувати у розшук; здійснювати примусове доставлення до органів ТЦК та СП; проводити мобілізаційні заходи щодо ОСОБА_1 ; застосовувати будь-які інші обмеження прав ОСОБА_1 , що ґрунтуються виключно на незаконних змінах до постанови ВЛК від 04.04.2025;
- зобов'язати відповідачів тимчасово припинити застосування наслідків незаконних змін від 04.04.2025 у всіх інформаційних системах ("Резерв+", Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - "Оберіг" та пов'язаних ІТС), а саме: тимчасово деактивувати статус "придатний" від 04.04.2025; тимчасово скасувати/деактивувати позначку "в розшуку"; усунути обмеження, які перешкоджають реалізації прав ОСОБА_1 (зокрема права на свободу пересування, права на отримання медичної допомоги, права на бронювання).
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що він перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . 10.05.2024 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що було вчинено відповідний запис у військовому квитку позивача та означену інформацію відображено в електронній системі "Оберіг". Водночас, 23.04.2025 позивач дізнався, що по місцю проживання його розшукує поліція, після чого дізнався, що перебуває у розшуку.
Позивач зазначив про звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 , на яке йому було надано відповідь про помилковість (передчасність) внесення запису із зазначенням про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку після опрацювання карти ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 04.04.2025. Також позивача повідомлено про направлення на його ім'я повістки про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних.
Позивач не погоджується з такими висновками відповідачів, вважає їх протиправними з огляду на те, що його було визнано непридатним до військової служби.
Також позивач зазначив, що після оновлення даних 29.08.2025 через додаток "Резерв+" виявив позначку про розшук, а також інформації про придатність до військової служби.
Позивач стверджує, що позначка про розшук обмежує його права на свободу пересування, на бронювання, що завдає йому матеріальних і моральних збитків, а також існує ризик його затримання, що ускладнить захист порушеного права у суді.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що “умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
У заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд:
- зупинити дію змін від 04.04.2025, внесених ІНФОРМАЦІЯ_5 до постанови ВЛК №6/ОМР/540 від 10.05.2024, якою позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- заборонити відповідачам - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також іншим органам державної влади, що взаємодіють із ними (зокрема органам Національної поліції та ГУНП у Київській області) вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 , а саме: оголошувати у розшук; здійснювати примусове доставлення до органів ТЦК та СП; проводити мобілізаційні заходи щодо ОСОБА_1 ; застосовувати будь-які інші обмеження прав ОСОБА_1 , що ґрунтуються виключно на незаконних змінах до постанови ВЛК від 04.04.2025;
- зобов'язати відповідачів тимчасово припинити застосування наслідків незаконних змін від 04.04.2025 у всіх інформаційних системах ("Резерв+", Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - "Оберіг" та пов'язаних ІТС), а саме: тимчасово деактивувати статус "придатний" від 04.04.2025; тимчасово скасувати/деактивувати позначку "в розшуку"; усунути обмеження, які перешкоджають реалізації прав ОСОБА_1 (зокрема права на свободу пересування, права на отримання медичної допомоги, права на бронювання).
Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує лише про протиправність дій відповідача щодо внесення 04.04.2025 змін до постанови військово-лікарської комісії №6/ОМР/540 від 10.05.2024 без проведення повторного медичного огляду та без участі позивача, що може бути встановлено виключно при розгляді справи по суті.
Отже, обґрунтування означеної заяви по суті тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Суд зазначає, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що існує ризик його затримання, що ускладнить захист порушеного права у суді, оскільки лише сама незгода позивача з діями відповідача щодо внесення 04.04.2025 змін до постанови військово-лікарської комісії №6/ОМР/540 від 10.05.2024 без проведення повторного медичного огляду та без участі позивача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову лише через потенційну можливість його затримання. Більше того, суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідачами вчиняються дії, направлені на затримання чи мобілізацію позивача.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.