16 вересня 2025 року справа №320/56636/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Броварської міської ради Броварського району Київської області до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області про зняття арешту,
Броварська міська рада Броварського району Київської області звернулася до суду з позовом до Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області з вимогою зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з квартири АДРЕСА_1 ; номер запису про обтяження: 55625560; дата, час державної реєстрації: 27.07.2005 14:44:35; Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: бн, виданий 27.07.2005, видавник: ДВС БРОВАРСЬКОГО МРУЮ, вх. 1076 від 27.07.2005; Вид обтяження: арешт нерухомого майна.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №246/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду даної справи визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою суду від 11.03.2025 дану справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області за Броварською міською територіальною громадою в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Проте, як виявлено З витягу з Державного реєстру речових прав від 27.06.2024 №384589060, на означену квартиру накладено обтяження у вигляді арешту, що на переконання позивача порушує його права та інтереси.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що заперечує щодо задоволення вимог позовної заяви, оскільки згідно даних, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на 13.02.2025 встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження за №АСВП 3225235, 4908005, 8531202, 29522414, 36433410, 49246376 з виконання виконавчих документів, де боржником був ОСОБА_2 по стягненню комунальних боргів, кредитних заборгованостей, судового збору на користь держави та аліментів. Пояснено, що станом на 13.02.2025 інформації щодо сплати заборгованостей до відділу не надходило, підстави для зняття арешту відсутні та не передбачені нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2024 №361/2336/24 квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної спільної часткової власності померлим: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , визнано відмерлою спадщиною.
На підставі вказаного вище рішення Броварського міськрайонного суду Київської області за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 27.06.2024№384585396 вбачається, що на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року у справі №361/2336/24 право власності на вказану вище квартиру зареєстровано за Броварською міською територіальною громадою в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області.
З витягу з Державного реєстру речових прав від 27.06.2024 №384589060 вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено обтяження у вигляді арешту на підставі постанови, серія та номер: бн, виданий 27.07.2005, видавник: ДВС Броварського МРУЮ, вх. 1076 від 27.07.2005. Суб?єктом обтяження є ОСОБА_2 .
Наявність обтяження у виді арешту нерухомого майна обмежує право власності позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи цей спір, суд керувався наступними приписами законодавства.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що порядок примусового виконання рішень визначений Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV), що був чинний на момент відкриття виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на нерухоме майно позивачки, втратив чинність 05.01.2017.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ, який набув чинності 05.10.2016 (далі Закон №1404-VІІІ).
До набуття чинності Законом №1404-VІІІ умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон №606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою та другою статті 57 Закону №606-XIV (у редакції, що діяла на час накладення арешту на майно позивача) передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
З системного аналізу наведених правових норм Закону №606-XIV вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець був наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.
Стаття 59 Закону України №1404-VІІІ, визначає, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2та підпунктом 2 пункту 10 - 4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як вже зазначалось вище, на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2024 №361/2336/24 за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Означене рішення згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 20.06.2024.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не заперечено відсутність доказу того, що Броварської міської ради Броварського району Київської області є боржником у виконавчому проваджені, у межах якого накладений арешт на належну їй на праві приватної власності квартиру.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно позивача арешту, арешт накладений на майно позивача за відсутності законних підстав та підлягає скасуванню.
Отже, встановлені фактичні обставини є законодавчо встановленою підставою для вчинення саме відповідачем відповідних дій щодо зняття арешту з визначеного позивачем майна.
Статтею 41 Конституції України, визначено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено наявності відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з квартири АДРЕСА_1 ; номер запису про обтяження: 55625560; дата, час державної реєстрації: 27.07.2005 14:44:35.
3. Стягнути з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області на користь Броварської міської ради Броварського району Київської області судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.