17 вересня 2025 року справа №320/37932/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути документи ОСОБА_1 про виключення військового обліку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно поновив його на військовому обліку, оскільки позивач був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину і був виключений з військового обліку на підставі пункту “г» частини 5 статті 37 закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції станом на момент виключення з обліку), що зафіксовано також у вироку Фастівського районного суду Київської області від 19 листопада 2002.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 відкрито спрощене провадження у справі № 320/37932/25 без проведення судового засідання.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
З огляду на приписи частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Приписами частини першої - другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Окрім цього ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 витребувано у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) належним чином завірені копії документів стосовно попереднього виключення позивача (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку (за наявності) та його поновлення (включення) на військовому обліку.
Відповідач вказане витребування проігнорував.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами. За результатами відповідного розгляду судом було встановлено наступне.
ОСОБА_1 (позивачу) 16 липня 2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) було вручено повістку №13в/20250325/460, у якій метою виклику зазначалося - "для уточнення облікових даних" (копію повістки додано до позовної заяви).
За результатами ВЛК, Позивача було визнано придатним до проходження військової служби та вручено повістку на відправку 23.07.2025, копію якої також додано до позовної заяви.
Судом також встановлено, що 17.08.1995 року, позивач був засуджений Фастівським міським судом Київської області за ст. 86-1, 44 КК України до 3 років позбавлення волі.
17.09.1998 року Фастівським міським судом Київської області за ст. 140 ч. 3, 206 ч. 2, 222 ч. 1, 42 КК України позивача було засуджено до 4 років позбавлення волі.
19.11.2002 року Фастівським міським судом Київської області за умисний тяжкий злочин який кваліфікували за ст. 187 ч. 3, 186 ч. 3, 70, 71 КК України, було винесено вирок, яким позивача позбавили волі на 8 років 6 місяців.
У вироку Фастівського районного суду Київської області від 19 листопада 2002. року встановлено, що ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним. Вказане судове рішення набрало законної сили
11 червня 2025 року надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатський запит №10062504. У відповіді від 20 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що позивача було взято на військовий облік з 16 травня 2025 року на підставі пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 - в автоматичному режимі.
Позивач не погоджується з такими діями ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає їх незаконними, такими, що суперечать чинному законодавству та порушують його конституційні права і законні інтереси, а тому звернувся за захистом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обовязком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Закон України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у звязку з виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обовязок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обовязок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обовязку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у звязку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обовязку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).
Згідно з п.1. Порядку він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
-організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно- територіальної одиниці;
-здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; -проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: 1) допризовники громадяни чоловічої статі віком до 18 років; 2) призовники громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць; 3) військовослужбовці громадяни, які проходять військову службу; 4) військовозобов'язані громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. 5) резервісти громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обовязку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Відповідно до статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобовязані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Статтею 37 №2232-ХІІ врегульовані підстави для:
- взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобовязаних та резервістів (частини перша-пята);
- виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).
Так, зняттю з військового обліку військовозобовязаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України:
- які вибувають в іншу місцевість (адміністративно- територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
- які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
- які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
- в інших випадках
- за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Водночас виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Норма п. 6 ч. 6 ст. 37 №2232-ХІІ корелюється з положеннями ч. 9 ст. 14 цього ж закону, відповідно до яких на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються такі обовязки:
- зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобовязаних громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Аналіз норм статті 1, 2, 14, 15, 26-1, 27, 33, 37, 39 №2232-ХІІ в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити такі висновки:
- виконання громадянином України військового обовязку включає підготовку до військової служби та приписку до призовної дільниці, проходження військової служби (за призовом, за контрактом або в резерві), виконання військового обовязку в запасі, а також дотримання правил військового обліку;
- військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобовязаних та резервістів;
- на військову службу під час мобілізації можуть призиватися лише дві категорії громадян України (1) резервісти та (2) військовозобовязані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації;
- зняття громадянина України з військового обліку та виключення з військового обліку мають різні підстави та є різними юридичними фактами, що мають відмінні правові наслідки;
- підстави для виключення громадянина України з військового обліку можна поділити на три основні категорії: 1) особа стає військовослужбовцем, тому перестає обліковуватися як призовник, військовозобовязаний або резервіст, допоки не звільниться з військової служби в запас; 2) особа звільняється від виконання військового обовязку внаслідок припинення громадянства України, смерті, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою; 3) особа звільняється від виконання військового обовязку внаслідок визнання її непридатною до військової служби з різних причин, що передбачені Законом №2232- ХІІ, як-от: стан здоровя, вік, засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину тощо.
Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обовязку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобовязаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.
Виключення з військового обліку з підстави «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» не має привязки до зняття чи погашення судимості, в цьому випадку мають значення лише дві умови: 1) факт засудження та 2) тяжкість злочину.
Факт судимості позивача підтверджується вироком суду від 19.11.2002 у справа № І-І77 та довідкою про звільнення серія КИВ № 02605, а факт того, що злочин є тяжким, зазначено у вироку Фастівського районного суду від 19.11.2002 по справі № І-І77.
Оскільки позивач станом на 19.11.2002 рік вже був виключений з військового обліку як засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п.6 статті 37 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», то з цього часу він є звільненим від виконання військового обов'язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.
Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що позивач більше не є військовозобовязаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232- ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 , що наданий позивачем, підставою для автоматичного взяття Позивача на військовий облік було зазначено пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Постанова КМУ № 932).
До вказаної Постанови було затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відтак, позивач був виключений з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - як особа, раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, повторне внесення його до військового обліку на підставі вищезазначеної Постанови без належної правової процедури є протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Слід також звернути увагу, що пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №?932 «Про реалізацію експериментального проєкту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» суперечить положенням пункту 81 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №?1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі Порядок № 1487).
Згідно з пунктом 81 Порядком № 1487, взяття на військовий облік здійснюється виключно за особистої присутності громадянина у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), органах Служби безпеки України або підрозділах розвідувальних органів, за винятком чітко визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2).
Крім того, обов'язковою умовою для взяття на облік є наявність паспорта громадянина України (або паспорта для виїзду за кордон - у випадках подання заяви через закордонні дипломатичні установи) та військово-облікового документа, якщо такий видавався і не був втрачений. Таким чином, автоматична верифікація та взяття на військовий облік без дотримання встановленої процедури ідентифікації особи, передбаченої чинною Постановою, є такою, що суперечить вимогам іншого нормативно-правового акта.
Водночас, як встановив суд, відповідач проігнорував ту обставину, що позивач вже не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він був засуджений. Чинне законодавство не має підстав для поновлення на військовому обліку осіб, виключених з нього, а закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи.
Постанова КМУ № 932, як підзаконний акт, має нижчу юридичну силу, ніж положення Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції до травня 2024 року), а її застосування у конкретній ситуації позивача є неправомірним та таким, що порушує принцип правової визначеності та ієрархії нормативно-правових актів.
У Рішенні Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп (щодо поважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна рада України є єдиним органом законодавчої влади, а відтак це означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Згідно з приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно - правові акти приймаються на основі закону законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Аналогічний висновок щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 24.10.2019 у справі 761/14626/17 та у справі № 295/7219/16-а.
Відтак, поновлення на військовому обліку осіб, які були свого часу у встановлений законом спосіб виключені з нього - не допускається, за винятком випадків, коли виключення з військового обліку було помилковим чи завідомо протиправним, доказів чого відповідачем не надано.
Таким чином, взяття позивача на військовий облік у 2025 році на підставі змін до законодавства є дією, яка погіршує його правове становище порівняно з тим, що існувало раніше, та становить необґрунтоване обмеження його конституційних прав і свобод.
Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо способу захисту прав позивача слід зазначити, що станом на момент розгляду справи до Закону №2233-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 37 Закону №2233-XII викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобовязаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобовязаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається.
До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Таким чином, при повторному розгляді документів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , Відповідач повинен застосовувати пункт 6 частини 6 статті 37 Закону №2233-XII у редакції до внесення вище зазначених змін.
На підставі частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».
В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)». Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про виключення військового обліку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.