17 вересня 2025 року Справа № 320/23148/23
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Войтовича І.І., суддів Горобцова Я.В., Марич Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Лосина Олега Богдановича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Івано-Франківська міська рада, про визнання протиправним та нечинним розпорядження в частині,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №320/23148/23 вирішено:
"Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №714-р "Про визнання адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області" в частині включення Хриплинської територіальної громади Івано-Франківської області до складу Івано-Франківської територіальної громади з адміністративним центром у м. Івано-Франківськ."
25.03.2025 через систему Електронний суд представником позивача адвокатом Лосина О.Б. подано заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 58 250 грн. 00 коп. (п'ятдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 коп.).
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказана заява 04.04.2025 передана до розгляду раніше визначеному складу суду: головуючий суддя Войтович І.І., судді Горобцова Я.В., Марич Є.В.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Лосина О.Б. про ухвалення додаткового судового рішення; заяву визначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Войтович І.І., судді Горобцова Я.В., Марич Є.В.; судове засідання призначено на 28.05.2025 о 13 год. 30 хв.
Відповідачем 23.05.2025 по справі подано до суду викладену в письмовому вигляді позицію щодо поданої заяви.
28.05.2025 до суду прибув представник відповідача КМУ Скок Л., подано заяву із проханням надати час для ознайомлення розрахунок витрат позивача на правову допомогу та надання відповідних пояснень.
Позивач не прибув.
Судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника відповідача, відкласти розгляд заяви на іншу дату та час.
Наступне судове засідання призначено на 17.06.2025 о 13 год. 00 хвил., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
05.06.2025 представником відповідача подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Представник позивача 16.06.2025 подано до суду заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення буз участі представника, заяву підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Судове засідання призначене на 17.06.2025 о 13 год. 00 хвил. знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді Горобцової Я.В. у відпустці.
Наступне судове засідання призначено на 11.08.2025 о 12 год. 30 хвил., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
Судове засідання призначене на 11.08.2025 о 12 год. 30 хвил. знято з розгляду у зв'язку із перебуванням головуючого судді Войтовича І.І. у відпустці.
Наступне судове засідання призначено на 16.09.2025 о 14 год. 15 хвил., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
16.09.2025 до суду прибув представник відповідача КМУ Борискевич Ю.В., подано клопотання про вирішення заяви представника позивача у порядку письмового провадження, підтримала позицію викладену в запереченнях.
Інші сторони до суду не прибули.
Інших заяв, додаткових доказів, пояснень, заперечень не надійшло.
Враховуючи отримані заяви від сторін, подані ними докази та заперечення, суд вирішує заяву про ухвалення додаткового рішення у справі у порядку письмового провадження, та у відповідні процесуальні строки враховуючи навантаження у роботі, перебування суддів у відпустці.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом вирішення судом питань, які не були розглянуті та не вирішені судом по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи. Крім того, додаткове судове рішення може бути винесено лише у випадках, передбачених ст.252 КАС України.
В заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник вказує, що в прохальній частині позовної заяви ним було зазначено що судові витрати покласти на відповідача, з дотриманням ч. 7 ст. 139 КАС України подано до суду докази понесених витрат позивача, відповідно заяву подано до закінчення судових дебатів. Представник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 58 250 грн. 00 коп.
26.03.2025 представником позивача було подано до суду через систему Електронний суд клопотання про долучення доказів на підтвердження понесених витрат позивача на правничу допомогу. До клопотання додано: копію Договору про надання правової допомоги від 15.05.2023 №2-05/2023 - на 4 арк.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лосин О.Б. за договором №2-05/2023 від 15.05.2023 про надання правової допомоги позивачу у справі №320/23148/23 - на 2 арк.; копію акта від 20.03.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором №2-05/2023 від 15.05.2023 про надання правової допомоги Клієнту - на 1 арк.; копію квитанції№6755-2190-9763-3894 від 31.05.2023 - на 1 арк.; копію платіжної інструкції №125670253 від 22.09.2023р. - на 1 арк.; копію платіжної інструкції №145248172 від 15.04.2024 - на 1 арк.
З позиції відповідача, останній вказує на недотримання представником позивача порядку заявлення до розподілу спірних витрат, визначений ст. 134, ч. 7 ст. 139, ст. 143 КАС України неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу зі складністю справи, необґрунтованістю доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем.
Зокрема, відповідач зазначає, що враховуючи виставлені умови у Договорі про надання правничої допомоги №2-05/2023 від 15.05.2023, норми ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в останньому відсутня така обов'язкова умова як ціна договору та/чи порядок її визначення, відсутня також умова про безакцептне прийняття клієнтом будь-яких сум, що виставляються адвокатом в якості відшкодування вартості правничої допомоги по цій справі. Наполягає на невідповідності Договору вимогам до договорів, які визначаються діючим законодавством.
Щодо детального опису робіт відповідач зазначив про невідповідність такого умовам Договору, відсутність визначення в останньому погодинної оплати послуг, витрачений час в описі зазначений без деталізації такого витраченого часу на конкретні роботи, та заявлена вартість не відповідає умовам Договору.
По акту приймання-передачі, відповідач зауважив, що враховуючи порядок вирішення даної справи судом, до переходу закінчення вирішення справи у порядку письмового провадження (04.02.2025), представник та позивач мали узгодити суму гонорару, а не після прийнятого рішення судом, наполягає, що зміна ціни в Договорі після його виконання не допускається.
За наданими платіжними інструкціями представник вказав про неможливість встановити розмір реального зобов'язання позивача, вчинення позивачем дій щодо сплати сум за надання правової допомоги після ухвалення рішення, та в іншому випадку щодо призначення платежу "поповнення рахунку" наявні ознаки фіктивного характеру, що унеможливлює врахувати платіжні інструкції як належний доказ сплати за надані спірні послуги.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 КАС якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 КАС України).
Щодо тверджень відповідача про порушення представником порядку подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає про відсутність підстав для її врахування, враховуючи відповідні положення ст.ст. 139, 252 КАС України, заявлення позивачем у позові про розподіл судових витрат, докази надіслання судового рішення представнику до електронного кабінету 19.03.2025, наявного загального доступу до судового рішення в ЄДРСР 20.03.2025.
Як слідує за статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Також суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 58 250,00 грн надано копії:
- Договору про надання правової допомоги від 15.05.2023 №2-05/2023;
- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лосин О.Б. за договором №2-05/2023 від 15.05.2023 про надання правової допомоги позивачу у справі №320/23148/23;
- акта від 20.03.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором №2-05/2023 від 15.05.2023 про надання правової допомоги Клієнту;
- квитанції №6755-2190-9763-3894 від 31.05.2023 на суму 38 000,00 грн.;
- платіжної інструкції №125670253 від 22.09.2023 на суму 5 250,00 грн.;
- платіжної інструкції №145248172 від 15.04.2024 на суму 15000,00 грн..
Договір про надання правової допомоги від 15.05.2023 №2-05/2023 підписаний сторонами та скріплений печатками.
Суд враховує та зазначає, що пунктом 4 Договору визначено, що вартість правової допомоги, що надається Адвокатом відповідно до умов даного Договору, проводиться за домовленістю досягнутою між Сторонами даного Договору. Клієнт на протязі трьох днів з моменту підписання Договору, сплачує передплату за надані послуги в розмірі, що становить 50% від загальної вартості послуг. Інша частина гонорару підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акту приймання - передачі наданих послуг. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно. Оплата проводиться у готівковій або безготівковій формі.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лосин О.Б. за договором №2-05/2023 від 15.05.2023, визначено надані послуги адвокатом, витрачений час та вартість таких послуг, а саме складення позовної заяви, ознайомлення із відзивом КМУ, складення відповіді на відзив, складення заяв, клопотань по справі, аналіз судової практики у подібних правовідносинах, юридичні консультації та роз'яснення, представництво у справі, ознайомлення із документами які надходять від сторони у справі із зазначенням витраченого часу адвокатом 80 годин та загальна вартість вказаних робіт визначена у розмірі 58 250,00 грн.
Актом приймання - передачі означено перелік наданих та отриманих послуг.
Детальний опис та акт підписані сторонами, скріплені печаткою, Клієнтом зауважень не зазначено.
Відповідно до №6755-2190-9763-3894 від 31.05.2023, платіжних інструкцій №125670253 від 22.09.2023 та №145248172 від 15.04.2024, позивачем сплачено 58 250,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості витрат на правничу допомогу суд також зважає на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), де суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Проаналізувавши обсяг наданих послуг та виконаних робіт згідно з детальним описом робіт адвоката, актом виконаних робіт та розрахунком витраченого адвокатом часу, вартості та обсягу наданих послуг, заявлення відповідача щодо неспівмірності витрат, суд вважає, що визначена вартість наданих послуг правової допомоги в цій справі в загальному розмірі 58 250, 00 грн. не є співмірною з обсягом та характером таких послуг. Зокрема, не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви, відповіді на відзив), відповідно: аналіз судової практики у подібних правовідносинах, ознайомлення із документами які надходять від сторони у справі.
Також, суд зазначає, що Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї справи, з огляду на що вищевказану послугу, яка не відповідає критерію «неминучості», охоплена за своєю суттю іншою послугою, а тому не підлягає розподілу.
Щодо представництва інтересів в суді, останнє є тим безпосереднім видом послуг адвоката, який визначається договором та відповідно, на переконання суду, має чітко окреслюватись в детальному описі наданих робіт (послуг) із зазначенням чітко витраченого часу адвокатом, в якій інстанції та у якій справі.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До вказаного твердження суд також застосовує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Суд зазначає, що Верховний Суд в своєму висновку викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За таких обставин, суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою, сьомою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, значення справи для позивача, заперечення відповідача, приходить до висновку про неспівмірність заявлених витрат до розподілу та можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 30 000,00 грн.
Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Інші доводи, заперечення відповідача суд приймає до уваги але зазначає щодо відсутності законодавчих підстав для визнання фіктивності правочину укладеного між позивачем та його адвокатом, суд не вправі втручатись в умови викладення договору, як і втручатись у визначений сторонами розмір гонорару. Суд повинен оцінювати витрати на правничу допомогу, враховуючи фактичне здійснення витрат, їхню необхідність та розумність, при визначенні їх розміру враховує конкретні обставини справи, складність справи та фінансовий стан сторін, сплачені витрати або які підлягають сплаті можуть бути переглянуті судом на предмет відповідності критеріям співмірності та необхідності. Певні неточності чи помилки у платіжних інструкціях, як і дати сплачених витрат не відміняють їх приналежність до понесених позивачем у справі витрат на правничу допомогу.
Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та стягненню на його користь 30 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд
1. Заяву представника позивача адвоката Лосина Олега Богдановича щодо ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 320/23148/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (ЄДРПОУ 00031101).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Головуючий суддя Войтович І. І.
Судді Горобцова Я.В.,
Марич Є.В.