ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2025 р. справа № 300/3863/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Яремчанської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Яремчанської міської ради (далі також - відповідач, Управління), відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною відмову та скасувати рішення від 10.12.2024 № 999/01-47/02 в частині відмови внутрішньо переміщеній особі в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та у видачі посвідчення встановленого зразка; зобов'язати видати посвідчення громадянина, яка проживає на території гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 345 від 19.03.1996.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою що підтверджується довідкою від 28.04.2022. З метою отримання посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою. Однак, відповідач листом від 10.12.2024 № 999/01-47/02 протиправно відмовив позивачу у видачі такого посвідчення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Вказаною ухвалою від 09.06.2025 встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 28.04.2022 за №2618-5001362445 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи (а.с.7).
19.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання статусу особи гірського населеного пункту та видати посвідчення громадянина, яка проживає на території гірського населеного пункту.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач листом від 10.12.2024 № 999/01-47/02 повідомила про те, що ОСОБА_1 не надала документів, передбачених пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №593. Вказано, що видати посвідчення немає законних підстав (а.с.8).
Вважаючи протиправним рішення відповідача від 10.12.2024 № 999/01-47/02 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, та у видачі посвідчення встановленого зразка, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (далі також - Закон № 56/95-ВР) до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.
Згідно із статтею 2 Закону № 56/95-ВР перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 № 647 "Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських" затверджений перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надається статус гірських, до якого, серед інших, включене село с. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Відповідно до частин 1, 3 статті 5 Закону № 56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.
Відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" Кабінет Міністрів України постановою від 19.03.1996 № 345 затвердив Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі також - Положення № 345).
Згідно із пунктом 8 Положення № 345 посвідчення видаються таким категоріям громадян: а) особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських; б) особам, які постійно працюють на території населених пунктів, яким надано статус гірських (у тому числі працівникам, які постійно працюють у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах і на робочих місцях в населених пунктах, що мають статус гірських, у разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського); в) особам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у населених пунктах, яким надано статус гірських; г) окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів і умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, в обсерваторіях та на інших об'єктах, розташованих поза межами населених пунктів у місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 зазначеного Закону.
Пункт 8 Положення № 345 передбачає, що посвідчення видається за умови пред'явлення паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 14 років), тимчасового посвідчення громадянина України і подання: заяви; витягу з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей); довідки з місця роботи - для громадян, які постійно працюють у гірському населеному пункті; довідки із закладу освіти - для громадян, які навчаються на денних відділеннях у закладах освіти, розташованих у гірському населеному пункті; фотокартки розміром 30 x 40 міліметрів.
Підставами для відмови у видачі посвідчення є: відсутність документів або відомостей, зазначених у цьому пункті; виявлення факту недостовірності даних, зазначених у заяві.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк із дня надходження заяви з необхідними документами до органу соціального захисту населення.
Видача посвідчення особі проводиться посадовою особою виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб передбачені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі також - Закон № 1706-VII).
Згідно із статтею 1 цього Закону, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Згідно із частинами 1, 2 статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Згідно із частиною 3 статті 7 Закону № 1706-VII громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Судом встановлено, що відповідач листом від 10.12.2024 № 999/01-47/02 відмовив позивачу у видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) в гірському населеному пункті, зазначивши, що оскільки ОСОБА_1 не надала документів, передбачених пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №593, відповідно не має права отримати таке посвідчення.
Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні урегульовані Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Згідно з пунктом 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", на період тимчасової окупації російською федерацією території України, а також на період віднесення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд зауважує, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Згідно із копією Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №1470-1580333-2018, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , а будь яких інших відомостей про реєстрацію місця проживання позивача по АДРЕСА_1 , ані вказаний Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, ані інші матеріали справи не містять.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Отже, із аналізу положень Закону № 1706-VII слідує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не може підтверджувати постійне проживання у гірському населеному пункті, оскільки носить тимчасовий характер.
Як зазначено вище, посвідчення громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), видається, серед іншого, на підставі витягу з реєстру територіальної громади (п. 8 Положення № 345).
Витяг з реєстру територіальної громади про постійне проживання у гірському населеному пункті не є тотожним довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.04.2022 за №2618-5001362445.
Таким чином, наявність у позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не визначає тривалість проживання позивача у гірському населеному та не може слугувати підставою видачі посвідчення громадянина, яка постійно проживає у гірському населеному пункті.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для видачі позивачу посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території гірського населеного пункту.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Яремчанської міської ради (код ЄДРПОУ - 05431213, вул. Свободи, 307, м. Яремча, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78500) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.