ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2025 р. справа № 300/2764/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, яка полягає у не вжитті заходів по виправленню відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" у зв'язку з навчанням на денній формі здобуття освіти, за освітнім рівнем "магістр", спеціальності 175 інформаційно-вимірювальні технології в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу;
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо внесення до Єдиної державної електронної базі з питань освіти відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" у зв'язку з навчанням на денній формі здобуття освіти, за освітнім рівнем "магістр", спеціальності 175 інформаційно-вимірювальні технології в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 01.09.2012 зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, однак, згідно з довідкою закладу вищої освіти останній відрахований 04.03.2013 за власним бажанням. В подальшому, 28.08.2024 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Однак, 04.03.2025 сформовано довідку № 612231 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, з якої встановлено, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». На думку сторони позивача, відповідачем протиправно не внесено зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" вказати - "Так, не порушує".
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.13-14).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.29).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.05.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, відповідно до норм Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Так, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 01.09.2012 зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, відрахований 01.07.2013 (завершено навчання) (згідно з довідкою закладу вищої освіти відрахований 04.03.2013 за власним бажанням). 28.08.2024 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, внаслідок чого, у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. Крім того, функції щодо внесення згадуваних вище відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб'єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. Натомість, на Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на державне підприємство "Інфоресурс" - технічні функції, а тому відповідачі у спірних правовідносинах не виконували та не можуть виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача. Тобто, Міністерство освіти і науки України виступає як розпорядник ЄДЕБО, тобто є суб'єктом, який уповноважений на ведення ЄДЕБО, а державне підприємство «Інфоресурс» - як технічний адміністратор ЄДЕБО, що здійснює технічні функції з обслуговування електронної бази. Внаслідок чого, просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.32-41).
12.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.55-56).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 25.06.2006 отримав повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту, який виданий Старобогородчанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Богородчанської районної ради Івано-Франківської області (а.с.26).
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 закінчив у 2012 році Івано-Франківський національний технічних університет нафти і газу та здобув рівень освіти «бакалавр», спеціальність «Приладобудування» (а.с.4).
01.09.2019 позивач вступив на 5-тий курс Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на заочну форму навчання за ОПП спеціаліста до інституту фундаментальної гуманітарної підготовки та заочно-дистанційного навчання за спеціальністю «Прилади системи неруйнівного контролю», однак 04.03.2013 був відрахований з навчання за власним бажанням (а.с.4).
Відповідно до змісту наказу Івано-Франківського національний технічних університет нафти і газу позивача зараховано з 02.09.2024 студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти державного бюджету, рівень освіти «магістр» (а.с.21).
04.03.2025 сформовано довідку № 612231 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій зазначено, що ОСОБА_1 порушено послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» (а.с.6).
З метою надання роз'яснень стосовно інформації про порушення послідовності здобуття освіти згідно з довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом від 03.04.2025 № 3/2965-25 позивачу повідомлено про те, що він здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому в довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує» (а.с.8-9).
Не погоджуючись із діями Міністерства освіти і науки України щодо внесення в Єдину державну електронну базу з питань освіти відомостей щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Президент України 24 лютого 2022 року прийняв Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text), а також Указ №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69/2022#Text), які внаслідок прийняття рішень про продовження строку дії є чинними донині.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Позивач є громадянином України та по відношенню до військового обов'язку є військовозобов'язаним, а отже може бути призваним на військову службу за мобілізацією.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України Про освіту, а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна. Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Отже, для забезпечення реалізації військово зобов'язаною особою конституційного права на освіту Закон № 3543-XII передбачає можливість надання такій особі відстрочки від виконання конституційного обов'язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, за умови одночасного виконання кількох умов. Так, підставу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мають (1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які (2) навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і (3) здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». При цьому належним та достатнім доказом, що підтверджує наявність підстав для відстрочки для цієї категорії військовозобов'язаних, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО.
Позивач є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти, та бажає скористатися наданою законом можливістю отримати відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на період до завершення навчання. Відповідач як розпорядник ЄДЕБО підтверджує, що позивач є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти.
Спір між сторонами виник з приводу того, чи дійсно позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти (у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»).
Так, на ім'я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, у графі якої «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує». Отже, для вирішення цього спору слід дослідити питання послідовності здобуття позивачем освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» (для цілей застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII), а відтак оцінити правильність формування відповідних відомостей у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО .
Окрім того, у вказаній довідці наявна інформація про документи про освіту, а саме, свідоцтво про базову загальну середню освіту серії ВА за № НОМЕР_2 , атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 , диплом бакалавра серії НОМЕР_4 .
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту» (далі Закон - № 2145-VIII).
Частина друга статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено таку послідовність рівнів освіти: 1)дошкільна освіта; 2) початкова освіта; 3) базова середня освіта; 4) профільна середня освіта; 5) перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; 6) другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; 7) третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; 8) фахова передвища освіта; 9) початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; 10) перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; 11) другий (магістерський) рівень вищої освіти; 12) третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Частиною 2 статті 17 Закону № 2145-VIII визначено, що вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до положень частини першої, другої статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Ключовим для вирішення цього спору є визначення термінопоняття «рівень освіти», що наведене в пункті 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII, а саме це «завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій». За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Аналіз наведених вище норм права в їх взаємозв'язку дозволяє суду зробити однозначний висновок, що дієприкметник доконаного виду «здобутий» в понятті «здобутий рівень освіти», що застосоване в нормі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, свідчить про успішне завершення цього етапу освіти, що підтверджується належним та достатнім доказом - документом про освіту (дипломом), відомості про який вносяться до ЄДРДО.
Долучені до справи докази (передусім довідка з ЄДЕБО) підтверджують, що позивач:
- здобув рівень профільної середньої освіти;
- не здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти (не завершив навчання з причини відрахування у зв'язку із невиконанням умов контракту, не проходив відповідну атестацію, тому не підтвердив спішного виконання освітньої програми та не отримав диплома бакалавра).
Відтак, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім ступенем магістр, то його повторне зарахування на навчання в 2024 році за цим рівнем не свідчить про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону № 2145-VIII.
Доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означитиме, що особа знову формуватиме вже здобуті знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, є помилковими та голослівними, оскільки факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти може підтверджуватися єдиним належним та достатнім доказом - відповідним документом про вищу освіту, якого у позивача немає.
Суд повторює, що вжитий в диспозиції пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII «здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти» термін «здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти, оскільки законодавець використовує дієприкметник доконаного виду «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти. Суд констатує, що відповідач не довів факту здобуття позивачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти як підстави для внесення в ЄДЕБО відомостей про те, що здобуття позивачем освіти на освітньому рівні магістр порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.
Оцінюючи аргументи відповідача щодо застосування алгоритму визначення послідовності здобуття освіти, який визначений ним же (МОН України) в листі від 03 червня 2024 року № 1/9758-24, як на належне джерело права суд керується статтею 2 Закону № 2145-VIII, відповідно до якої:
- законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;
- листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.
МОН України в листі від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти» (в частині, що стосується фіксації в ЄДЕБО визначення послідовності навчання осіб, котрі повторно вступили на навчання на освітньому рівні, на якому попередня спроба навчання була невдалою та не завершилася успішно), фактично запровадило нові правові норми, котрі зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а тому такі норми могли бути закріплені тільки в наказі, зареєстрованому Міністерством юстиції України; - суперечать Закону № 2145-VIII, внаслідок чого, суд при вирішенні цього спору керується статтею 7 КАС України та статтею 2 Закону № 2145-VIII та відхиляє як помилкові покликання відповідача на лист від 03.06.2024.
Щодо доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності, то суд враховує таке:
Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством. Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях. Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти). Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення № 620) це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України Про освіту (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення № 620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що саме МОН України має повноваження щодо внесення змін до відомостей ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Водночас навчальний заклад позивача виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.
Внаслідок чого, суд на підставі статтею 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача внести до ЄДЕБО відомості про відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 18.04.2025 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови забезпечити внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135) вжити організаційних заходів для внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) шляхом зазначення в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» інформації «Так, не порушує».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 )
Відповідач:
Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.