ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2025 р. справа № 300/3168/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бігун Вікторія Петрівна, до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання звільнити з військової служби, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, військовослужбовець, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Бігун Вікторія Петрівна (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Бігун В.П.), звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 (надалі по тексту також - третя особа, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просить:
- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту командира третьої роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони в/ч НОМЕР_2 , капітана ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі "г" пункту 2 частини статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ протиправними;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення пpo звільнення командира третьої роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони в/ч НОМЕР_2 , капітана ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю.
Дана позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 07.05.2025" та підписана електронно-цифровим підписом адвоката Бігун Вікторія Петрівна, яка діє на підставі ордера №1100453 від 07.05.2025.
Підставою звернення до суду, на переконання позивача, є протиправна бездіяльність щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану у складі Військової частини НОМЕР_2 . З огляду на встановлення батьку позивача ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності без переогляду (надалі по тексту також - батько позивача, ОСОБА_2 ), позивач 22.01.2025 звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Коментований рапорт, зі всіма долученими до нього документами на засвідчення обставини наявності у ОСОБА_1 підстав для звільнення з військової служби, передано на розгляд до командування Військової частини НОМЕР_1 , що перебуває в підпорядкування Повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Відповідач листом від 06.02.2025 інформував позивача про те, що долучені останнім до рапорту від 22.01.2025 документи не є належним підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби.
В подальшому, позивач 21.03.2025 повторно подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, однак 08.04.2025 отримав аналогічну відмову. Вказана відмова відповідача обґрунтована тим, що в довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №067231 від 10.10.2024 не зазначено (як висновок), що ОСОБА_2 (батько заявника) потребує постійного догляду, в довідці до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №103555 від 21.10.2010, не зазначено (як висновок), що ОСОБА_3 (брат заявника) потребує постійного догляду, однак в пункті "висновок про умови та характер праці" зазначено "протипоказана важка фізична праця".
За доводами ОСОБА_1 , наданий позивачем висновок №118/3, складений лікарсько-консультативною комісією, виданий Комунальним некомерційним підприємством "Делятинська міська лікарня планового лікування та реабілітації" відносно ОСОБА_2 , у якому зазначено, що хворому ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи є достатньою підставою для висновку, що така особа потребує постійного догляду у розумінні "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а тому твердження відповідача про те, що у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком військовослужбовець мав надати лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим. Необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази і пояснення, необхідні для розгляду справи (а.с.39-40).
Третя особа скористалась правом на подання пояснень. Так, Військова частина НОМЕР_2 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувала до суду пояснення третьої особи щодо позову або відзиву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 19.05.2025", які зареєстровано судом 19.05.2025 за вх.№13691/25 (а.с.43- 52).
У поданих поясненнях представник ВЧ НОМЕР_2 зазначив про те, що підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Разом з тим, наданий ОСОБА_1 висновок ЛКК не описує та не обґрунтовує про систематичність, чи іншу періодичність догляду.
Поняття "догляду на непрофесійній основі від фізичної особи" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. З огляду на відсутність у висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду за батьком позивача. ОСОБА_1 не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Також на виконання вимог ухвали від 12.05.2025 Військова частина НОМЕР_2 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про виконання ухвали суду із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 21.05.2025", реєстрацію якої з долученими документами здійснено судом 21.05.2025 за вх.№13894/25 (а.с.53-118).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2025 повторно витребував у Військової частини НОМЕР_1 копії письмових доказів та пояснень (а.с.120-122).
Також судом 03.09.2025 постановлено ухвалу про повторне витребування доказів у Військової частини НОМЕР_1 (а.с.126-127).
Військова частина НОМЕР_1 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувала до суду заяву про виконання ухвали суду із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 18.07.2025", яку зареєстровано в суді 05.09.2025 за вх.№23339/25 (а.с.131-141).
Відповідач зазначив, що юридичні і фактичні причини відмови у звільненні із військової служби капітана ОСОБА_1 на підставі рапорту від 22.01.2025 викладено у відповіді, направленій на адресу Військової частини НОМЕР_2 від 06.02.2025 за №173/173/107/126/пс та полягають у тому, що в наданих позивачем документах, зокрема в довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №067231 від 10.10.2024, в пункті 12 не зазначено (як висновок), що ОСОБА_2 (батько заявника) потребує постійного догляду, в довідці до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №103555 від 21.10.2010, не зазначено (як висновок), що ОСОБА_3 (брат заявника) потребує постійного догляду, однак в пункті "висновок про умови та характер праці" зазначено "протипоказана важка фізична праця".
За аргументами ВЧ НОМЕР_1 командири Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 не наділені повноваженнями на видачу наказу на звільнення військовослужбовця (за званням і посадою, аналогічною до позивача), в тому числі з підстав, визначених підпунктом "г" пунктом 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за сімейними обставинами), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі (спрощена) від 12.05.2025 у справі №300/3168/25 надіслано одержувачу - Військовій частині НОМЕР_1 засобами електронного зв'язку через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, котру доставлено до електронного кабінету останнього 12.05.2025 о 19:39 годині (а.с.41).
Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини 6 статті 251 КАС України).
З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2025 вважається врученою відповідачу належним чином.
Військова частина НОМЕР_1 , станом на дату ухвалення цього судового рішення, не скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 12.05.2025.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, пояснень, заяв, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Капітан ОСОБА_1 01.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, та з 02.05.2022 проходить військову службу на посаді командира роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони НОМЕР_4 бригади тактичної авіації повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у складі Військової частини НОМЕР_2 , що засвідчується відомостями з послужного списку позивача (а.с.93-96).
ОСОБА_1 22.01.2025 подав на ім'я командира 4 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_2 рапорт, в якому просив клопотання перед вищим командуванням частини про звільнення з військової служби у запас відповідно до "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.71).
Командир Військової частини НОМЕР_2 22.01.2025 клопотав перед командиром Військової частини НОМЕР_1 про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.71).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 06.02.2025 за №173/173/107/126/пс, за підписом ТВО начальника відділу персоналу-заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 , повернула на адресу Військової частини НОМЕР_2 без реалізації матеріали щодо звільнення позивача (а.с.70).
У коментованому листі ВЧ НОМЕР_1 зазначила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Такі доводи відповідач обґрунтував тим, що в довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №067231 від 10.10.2024 не зазначено (як висновок), що ОСОБА_2 (батько заявника) потребує постійного догляду, в довідці до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №103555 від 21.10.2010, не зазначено (як висновок), що ОСОБА_3 (брат заявника) потребує постійного догляду, однак в пункті "висновок про умови та характер праці" зазначено "протипоказана важка фізична праця".
ОСОБА_1 повторно 21.03.2025 подав на ім'я командира 4 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_2 рапорт, в якому просив клопотання перед вищим командуванням частини про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.58).
До означеного рапорту позивачем долучено, зокрема, але не лише, копії: акта обстеження сімейного стану військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 від 04.12.2024 за №15751 (а.с.74-75), заяви ОСОБА_2 (а.с.76), свідоцтва про народження (а.с.78), довідки до акта огляду мсек серії 10ААА за №103555 від 21.10.2010 (зворотній бік а.с.78), висновку від 16.10.2024 за №118/3 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (зворотній бік а.с.79), довідки до акта огляду мсек серії 12ААД за №067231 від 10.10.2024 (а.с.80), посвідчення серії НОМЕР_5 від 09.01.2003 (а.с.81), свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (зворотній бік а.с.83), свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 (зворотній бік а.с.84), витяг №1029551 від 11.10.2024 про зареєстрованих у приміщенні/будинку осіб (зворотній бік а.с.85).
Військовою частиною НОМЕР_2 сформовано 21.03.2025 подання за підписом командира НОМЕР_4 бригади тактичної авіації ВЧ НОМЕР_2 , за висновками якого здійснено клопотання про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.58-68).
За наслідками розгляду рапорту позивача від 21.03.2025 та подання від 21.03.2025 за підписом командира НОМЕР_4 бригади тактичної авіації ВЧ НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.04.2025 за №173/173/101/372/пс за підписом ТВО начальника відділу персоналу - заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 , повернула на адресу третьої особи на доопрацювання матеріали щодо звільнення капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони 4 батальйону охорони ВЧ НОМЕР_2 (а.с.56-57).
Зазначеним листом відповідач запропонував підготувати та надіслати повторно матеріали на звільнення капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони ВЧ НОМЕР_2 , з відповідними довідками до акту МСЕК, що підтверджували б необхідність здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту командира третьої роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони в/ч НОМЕР_2 , капітана ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі "г" пункту 2 частини статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні вимог рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, останній звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі по тексту також - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Як встановлено судом, капітан ОСОБА_1 01.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, та з 02.05.2022 проходить військову службу на посаді командира роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони НОМЕР_4 бригади тактичної авіації повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у складі Військової частини НОМЕР_2 , що засвідчується відомостями з послужного списку позивача (а.с.93-96).
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII.
Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
ОСОБА_1 22.01.2025 подав на ім'я командира 4 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_2 рапорт, в якому просив клопотання перед вищим командуванням частини про звільнення з військової служби у запас відповідно до "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.71).
Командир Військової частини НОМЕР_2 22.01.2025 клопотав перед командиром Військової частини НОМЕР_1 про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.71).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 06.02.2025 за №173/173/107/126/пс, за підписом ТВО начальника відділу персоналу-заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 , повернула на адресу Військової частини НОМЕР_2 без реалізації матеріали щодо звільнення позивача (а.с.70).
ОСОБА_1 повторно 21.03.2025 подав на ім'я командира 4 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_2 рапорт, в якому просив клопотання перед вищим командуванням частини про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.58).
Військовою частиною НОМЕР_2 сформовано 21.03.2025 подання за підписом командира НОМЕР_4 бригади тактичної авіації ВЧ НОМЕР_2 , за висновками якого здійснено клопотання про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.58-68).
За наслідками розгляду рапорту позивача від 21.03.2025 та подання від 21.03.2025 за підписом командира НОМЕР_4 бригади тактичної авіації ВЧ НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.04.2025 за №173/173/101/372/пс за підписом ТВО начальника відділу персоналу - заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 , повернула на адресу третьої особи на доопрацювання матеріали щодо звільнення капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони ВЧ НОМЕР_2 (а.с.56-57).
Відповідачем та третьою особою не заперечується обставина подання позивачем зазначених рапортів від 22.01.2025 та від 25.03.2025, а також доданих до таких документів, копії яких долучено Військовою частиною НОМЕР_2 до заяви про виконання ухвали суду у справі від 21.05.2025 (а.с.53-118).
Повертаючись до з'ясування питання нормативно-правового регулювання порядку подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за №548-XIV (надалі по тексту - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Відповідно до частини 1 статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою: а) молодший сержант (старшина 2 статті), сержант (старшина 1 статті) - владою командира відділення; б) старший сержант (головний старшина) - владою головного сержанта взводу; в) перший сержант (головний корабельний старшина), штаб-сержант (штаб-старшина), майстер-сержант (майстер-старшина), старший майстер-сержант (старший майстер-старшина), головний майстер-сержант (головний майстер-старшина) - владою головного сержанта роти; г) молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант - владою командира взводу (групи); ґ) капітан (капітан-лейтенант) - владою командира роти (корабля 4 рангу); д) майор, підполковник (капітан 3 рангу, капітан 2 рангу) - владою командира батальйону (корабля 3 рангу); е) полковник, бригадний генерал, генерал-майор (капітан 1 рангу, коммодор, контр-адмірал) - владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу); є) генерал-лейтенант (віце-адмірал) - владою командира корпусу; ж) генерал (адмірал) - владою командувача військ оперативного командування Збройних Сил України (стаття 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 за №735 (надалі по тексту також - Інструкція №735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Отже, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року за №548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі по тексту також - Порядок №531).
Цей Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (надалі по тексту також - Міноборони), Збройних Силах України (надалі по тексту також - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
За змістом пункту 1 розділу 1 Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис (пункт 1 розділу 3 Порядку №531).
Пунктом 4 розділу 3 Порядку №531 унормовано, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
З огляду на наведене правове регулювання, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Слід вкотре наголосити, що рапорт має дійти до останньої ланки (відповідальної посадової особи) з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Як вже неодноразово зазначалось судом, командир Військової частини НОМЕР_2 22.01.2025 клопотав перед командиром Військової частини НОМЕР_1 про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі рапорту останнього від 22.01.2025 (а.с.71).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 06.02.2025 за №173/173/107/126/пс, за підписом ТВО начальника відділу персоналу-заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 , повернула на адресу Військової частини НОМЕР_2 без реалізації матеріали щодо звільнення позивача (а.с.70).
В результаті розгляду рапорту військовослужбовця від 21.03.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 сформовано 21.03.2025 подання за підписом командира НОМЕР_4 бригади тактичної авіації ВЧ НОМЕР_2 , за висновками якого здійснено клопотання про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (а.с.58-68).
За наслідками розгляду рапорту позивача від 21.03.2025 та подання від 21.03.2025 за підписом командира НОМЕР_4 бригади тактичної авіації ВЧ НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.04.2025 за №173/173/101/372/пс за підписом ТВО начальника відділу персоналу - заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 , повернула на адресу третьої особи на доопрацювання матеріали щодо звільнення капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони 4 батальйону охорони ВЧ НОМЕР_2 (а.с.56-57).
Також слід звернути увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості повернення рапорту військовослужбовця без розгляду, без реалізації або на ''доопрацювання''.
Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення [у разі задоволення - відповідного наказу про виключення зі списків особового складу, у разі відмови - відповідного рішення із зазначенням конкретних причин відмови та роз'яснень способу оскарження] за поданими рапортами позивача, або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін, таких відомостей ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.
Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
З огляду на наведене правове регулювання, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).
Слід вкотре наголосити, що рапорт має дійти до останньої ланки (відповідальної посадової особи) з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Відтак, надання ТВО начальника відділу персоналу - заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 листів від 06.02.2025 за №173/173/107/126/пс та від 03.04.2025 за №173/173/101/372/пс, як особою, яка в силу закону не уповноважена на прийняття по суті рішення за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби, не свідчить про розгляд по суті рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняття рішення по суті розгляду такого звернення військовослужбовця.
Викладене свідчить про допущення ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо не розгляду (не вирішення по суті) рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Залишення відповідачем листом від 06.02.2025 за №173/173/107/126/пс "без реалізації" та від 03.04.2025 за №173/173/101/372/пс "на доопрацювання" рапортів ОСОБА_1 порушує законні права та інтереси останнього у правовідносинах із проходження публічної (військової) служби.
Таким чином слід визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення пpo звільнення командира третьої роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони в/ч НОМЕР_2 , капітана ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю, суд керується наступними мотивами.
Оскільки рапорти позивача від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не розглядались особою, яка наділена в силу закону правом на звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби, і рішення щодо наявності чи відсутності підстав для такого звільнення Військова частина НОМЕР_1 не приймала, тому суд вказує передчасність позовної вимоги зобов'язального характеру.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Як уже зазначалось судом, кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто, відтак, з огляду на відсутність доказів прийняття рішення за поданими рапортами від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (вирішення рапортів по суті), або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапортів у встановлений законодавством термін, викладене свідчить про допущення ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 , яка порушує його законні права та інтереси.
Також суд вкотре вказує на те, що відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених 3 третьою, пунктом 2 частини, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Приписами пункту 3 Розділу 3 Порядку №531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Втім, у спірному випадку Військовою частиною НОМЕР_1 , а також командиром цієї військової частини, не вчинялось жодний дій на розгляд або прийняття будь-яких рішень, за результатами розгляду, рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025, коментованв звернення залишено "без реалізації" та повернено "на доопрацювання" на етапі складання ТВО начальника відділу персоналу - заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 листів від 06.02.2025 за №173/173/107/126/пс та від 03.04.2025 за №173/173/101/372/пс.
Водночас, в адміністративному позові, як спосіб захисту свого порушеного права ОСОБА_1 визначив в межах зобов'язального характеру на вчинення відповідачем дій щодо прийняття рішення про звільнення з військової служби. Натомість, судом зроблено висновок про передчасність такої позовної вимоги, оскільки жодного рішення за результатами розгляду рапортів позивача прийнято не було.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорти ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_8 (а.с.6).
З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапортів ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорти ОСОБА_1 від 22.01.2025 та від 21.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відмовити в задоволенні решти вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Бігун Вікторія Петрівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , ордер на надання правової допомоги серії АТ за №1100453 від 07.05.2025), АДРЕСА_2 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_11 ), АДРЕСА_3 ;
третя особа, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_12 ), АДРЕСА_4 .
Суддя Чуприна О.В.