16 вересня 2025 року Справа № 280/7612/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
29 серпня 2025 року засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та непроведення службового розслідування, з метою встановлення обставин травми ОСОБА_1 , отриманої 05.09.2022, передбаченого окремим дорученням Головнокомандувача ЗС України від 20.04.2023 №25488/С;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування з метою встановлення обставин травми ОСОБА_1 , отриманої 05.09.2022, передбачене окремим дорученням Головнокомандувача ЗС України від 20.04.2023 №25488/С;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 у довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 05.09.2022, передбаченої Додатком №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 за результатом службового розслідування надати ОСОБА_1 , довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 05.09.2022, передбаченої Додатком №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Недоліки позовної заяви запропоновано усунути шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності.
11 вересня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача просить суд поновити строк на звернення до суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні нарахування додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях від Військової частини НОМЕР_1 , вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат є дата отримання належної відповіді на запит - 09.07.2025. А тому, в розумінні статті 233 КЗпП вважаю, що трьох місячний строк звернення до суду закінчується 09.10.2025. До моменту отримання цієї відповіді, позиції Відповідача Позивачу відомо не було, оскільки командуванням військової частини - військовослужбовцю не роз'яснювалась. Додатково зазначаємо, що до відповіді Військова частина НОМЕР_1 долучила довідку про грошове забезпечення, проте, відповідно до цієї довідки не можливо встановити які складові грошового забезпечення враховані при нарахуванні грошової винагороди. Отже, моментом, коли Позивачу стало відомо про порушене право на отримання додаткової грошової винагороди є дата отримання відповіді на запит - 09.07.2025. Зазнаачє, що була ймовірність того, що позивач мав можливість отримати і позитивний для нього висновок шляхом досудового врегулювання спору, що узагалі б виключало необхідність звернення до суду. Позивач проявив дійсну волю щодо реалізації гарантованого конституцією права на соціальний захист та в подальшому свою незгоду з відповіддю відповідача, а також намір оскаржити бездіяльність відповідача в порядку адміністративного судочинства. Просить взяти до уваги що розгляд справи проводиться без участі сторін, врахувати також категорію справи (стосується захисту прав військовослужбовця), тому що інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та може розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що предметом розгляду в даній справі є противоправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо непризначення та непроведення службового розслідування, з метою встановлення обставин травми ОСОБА_1 , отриманої 05.09.2022, та бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 05.09.2022.
З запитом, щодо з'ясування питання відносно проведення службового розслідування позивач звернувся через свого адвоката до відповідача лише в червні 2025 року.
З даним позовом представник позивача звернувся до суду 29.08.2025, майже через три роки після отримання травми за наслідками якої не було видано довідку та в подальшому не було проведено службового розслідування та через півтора року після звільнення зі служби.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, було неодноразовим предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справі № 340/341/23 (постанова від 21 вересня 2023 року) та у справі № 480/6083/23 (постанова від 18 липня 2024 року), де Верховний Суд зазначив, що:
«Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів».
Також, в постановах від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23 та від 18 липня 2024 року у справі № 480/6083/23 Верховний Суд зазначив:
«Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Представником позивача не наведено жодних об'єктивних непереборних обставин, які б не залежали від волі позивача та стали перешкодою його звернення до суду за захистом його прав, та взагалі перешкодили йому вчиняти дії щодо з'ясування питання щодо проведення службового розслідування та видачі спірної довідки, у розумні строки.
Стосовно доводів представника позивача щодо визначення дати, коли позивач дізнався про порушення свого права, з покликанням на лист відповідача від 09.07.2025, суд зазначає, що вказана дата свідчить виключно про час, коли позивач почав вчиняти дії направлені на реалізацію свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо реалізації свого права, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 520/12478/22.
Суд звертає увагу, що з даним позовом позивач звернувся до суду 29.08.2025, майже через три роки після отримання травми за наслідками якої не було видано довідку та в подальшому не було проведено службового розслідування та через півтора року після звільнення зі служби.
На момент отримання позивачем травми приписами ст. 87, 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 № 548-XIV (в редакції чинній станом на березень 2022 року), начальник медичної служби бригади відповідає за організацію та проведення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у бригаді, своєчасне надання необхідної медичної допомоги травмованим (пораненим) та хворим.
На доповнення вимог, викладених устаттях 82-84 цього Статуту, начальник медичної служби бригади зобов'язаний: […] за результатами проведеного службового розслідування щодо отримання військовослужбовцем поранення (травми, отруєння) складати довідку встановленого зразка про обставини одержання поранення (травми, отруєння). Довідку про поранення (травму, отруєння) в усіх випадках подавати до закладу охорони здоров'я, в якому лікується поранений (травмований), після проведення службового розслідування, але не пізніше 10 діб після отримання поранення (травми, отруєння).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, про порушення свого права щодо проведення службового розслідування позивач мав дізнатись не пізніше 10 днів після отримання травми.
Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом має обчислюватись саме з моменту виникнення у відповідача обов'язку на проведення службового розслідування у зв'язку із пораненням позивача, а не з моменту відповіді на його звернення.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об'єктивну неможливість позивача у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову.
Разом з тим, судом враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 щодо застосування положень статей 122,123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний з призовом до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна: проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду майже через три роки після отримання травми за наслідками якої не було видано довідку та в подальшому не було проведено службового розслідування та через півтора року після звільнення зі служби.
В даному випадку позивачем пропущений встановлений законодавством строк звернення до суду.
Доводи представника позивача про початок перебігу строку з моменту отримання відповіді військової частини НОМЕР_1 суд до уваги не приймає, оскільки, саме позивач зацікавлений у своєчасному захисті його власних прав.
За таких обставин, суд доходить до висновку щодо неповажності підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не надано жодних пояснень щодо неможливості звернутись до суду з даним позовом вчасно.
За таких обставин суд доходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду необхідно відмовити повністю, відповідно причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, оскільки позивач не надав суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення з даною позовною заявою, то підстави поновлення такого строку - відсутні, а позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу із усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова