15 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/5974/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Фозекош В.В.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивача - Котова Ю.І.,
представник відповідача - Білова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансмарін»» (вул. Латорична, 1/4, смт. Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89636, код ЄДРПОУ 39493791) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, Київська область, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 вересня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 17 вересня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансмарін»» (далі - позивач) в особі представника адвоката - Котової Юлії Ігорівни (далі - представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01 липня 2025 року № ОПШ 017677.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 липня 2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті (відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області) винесено постанову № ОПШ 017677 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансмарін» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. за порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» (міжнародні перевезення пасажирів без відповідних дозволів), визначено відповідальність за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На переконання позивача така постанова прийнята без урахування всі обставин, що мають значення для правильного вирішення справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. З огляду на викладене позивач вважає постанову відповідача від 01.07.2025 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
29 липня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19 серпня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих. 22.05.2025 року посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку від 22.05.2025 року за № 000021, здійснено перевірку міжнародних перевезень пасажирів, в ході якої було зупинено та перевірено транспортний засіб марки «VAN HOOL», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , зазначений транспортний засіб рухався за маршрутом «Київ - Анталія». Встановлено, що автомобільним перевізником є позивач. Так, за результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом №ОАР 041625, яким встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні дозволи інших країн, по яким буде здійснено перевезення пасажирів (Румунія - Болгарія - Туреччина). На підставі зазначеного акту відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 017677 від 01 липня 2025 року, у зв'язку з порушенням абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. По суті виявленого порушення відповідач зауважує, що відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ №176 від 18.02.1997 року, у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється, крім іншого, здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням. У разі порушення зазначеної вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватися відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень. Відтак, на переконання відповідача, позивачем не здійснювалось нерегулярне перевезення, а тому він повинен був мати дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснювати перевезення. З огляду на наведене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
27 серпня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання представника позивача та ухвалено провести судове засідання призначене на 08 вересня 2025 року та всі подальші засідання в режимі відеоконференції.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві. Просила суд такий задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлені наступні обставини.
22.05.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на а/д М-05 Київ - Одеса 452 км +811 м проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб - автобус «VAN HOOL», д.н.з НОМЕР_1 , що належить позивачеві. Зазначений транспортний засіб рухався за маршрутом «Київ-Анталія» .
За результатами проведеної перевірки, уповноваженими особами складено акт №ОАР 041625 від 28 травня 2025 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
З Акту вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено, що у водія автобусу марки «VAN HOOL» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , що належить Товариству, під час здійснення регулярних міжнародних перевезень пасажирів за напрямком «Київ - Анталія» відсутні дозволи інших країн (Румунія, Болгарія, Туреччина).
На підставі вказаного Акту 01 липня 2025 року була винесена оскаржувана постанова, в якій зазначено про суть порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: «порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено відповідальність за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 гривень.
05 травня 2025 року між Товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № б/н про надання оплатних послуг, а саме: послуги, пов'язані з транспортним обслуговуванням пасажирів замовника (ФОП) на території України та за кордоном.
Згідно умов п. 1.1. вказаного Договору сторони погодили перевезення пасажирів в період з 28.05.2025 по 01.06.2025 за маршрутом: «м. Київ (Україна) - м. Слобозія (Румунія) - м. Бургас (Болгарія) - Стамбул - Анталія (Туреччина) - м. Київ (Україна). Мета поїздки екскурсійна, автомобіль - автобус «VAN HOOL» д.н.з НОМЕР_1 , вартість за договором склала 160 000 грн., яка була сплачена замовником 27.05.2025 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.
З метою виконання замовленого нерегулярного міжнародного перевезення пасажирів сторонами договору складено список пасажирів, які перевозилися 28 травня 2025 року організовано з м. Києва.
Крім того, 27 травня 2025 року Державною службою з безпеки на транспорті Товариству видано наступні дозволи:
- № 001998 (Республіка Туреччина), тип дозволу - двостороннє перевезення, транспортний засіб НОМЕР_1 , дійсний до 31.01.2026. Як вбачається з дозволу, він містить відтиск штампу про в'їзд 29.05.2025;
- № 25.0401 (Республіка Румунія), надано дозвіл на перевезення пасажирів з м. Києва до Анталії (Туреччина), транспортний засіб НОМЕР_1 , в період з 28.05.25 по 01.05.2025. Як вбачається з дозволу, він містить відтиск штампу про в'їзд 28.05.2025;
- № 20255770650 (Республіка Болгарія), транспортний засіб НОМЕР_1 , дійсний до 31.01.2026. Як вбачається з дозволу, він містить відтиск штампу про транзит (в'їзд) 31.05.2025 на зворотному шляху.
Під час проведення перевірки водій надав всі передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та Угодою «INTERBUS» документи для виконання нерегулярного міжнародного перевезення пасажирів (організованої групи), пояснив інспектору щодо виконання саме нерегулярних міжнародних перевезень на замовлення, та в складеному Акті зазначив власноруч про те, що здійснює нерегулярні перевезення.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
Ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) (назва Постанови в редакції Постанови КМУ № 79 від 02.02.2022).
П. 12 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Приписами п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
- міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
- міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення;
- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.
Відповідно до ст. 56 Закону при здійсненні міжнародних нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень водії повинні мати списки пасажирів та інші документи, обумовлені законодавством України. Порядок організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів у міжнародному сполученні визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України видано наказ від 05.09.2024 № 966 «Про затвердження Порядку організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні» (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм організації міжнародних регулярних, нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і є обов'язковим для виконання автомобільними перевізниками (далі - перевізники) та замовників транспортних послуг.
Порядком визначено правові засади організації нерегулярних міжнародних перевезень, відповідно до п.п. 23-25 яких: нерегулярні перевезення здійснюються на підставі міжнародних договорів України у сфері міжнародних автомобільних перевезень або Угоди «INTERBUS» автобусами, що завдяки своїй конструкції й обладнанню пристосовані для перевезення більше дев'яти осіб, у тому числі водія, та призначені для таких цілей.
Оформлення та видача дозволів на здійснення нерегулярних перевезень здійснюється відповідно до Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2004 року № 757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за № 1075/9674.
Для виконання нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, лібералізованих відповідно до Угоди «INTERBUS», перевізнику необхідно через Єдиний комплекс, враховуючи положення Закону України «Про адміністративну процедуру» та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подати заявку про намір отримати журнал «INTERBUS» для нерегулярних перевезень, що звільняються від необхідності отримання дозволів.
Відповідно до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода «INTERBUS»), до якої Україна приєдналася Законом № 5444-VI від 16.10.2012, "Міжнародні нерегулярні перевезення" означає перевезення через територію принаймні двох Договірних Сторін, що не підпадають ні під визначення регулярних перевезень чи спеціальних регулярних перевезень, ні під визначення маятникових перевезень. Такі перевезення можуть здійснюватися з певною регулярністю, не перестаючи при цьому бути нерегулярними перевезеннями.
Ця Угода застосовується до тих територій, де застосовується Договір про створення Європейського Співтовариства, і за умов, викладених у такому Договорі, та до Боснії й Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії й Туреччини, оскільки вони уклали цю Угоду.
Відповідно до ст. 6 Угоди для зазначених нижче нерегулярних перевезень не потрібно отримувати дозвіл на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій засновано транспортний оператор:
- поїздок із зачиненими дверима, тобто таких перевезень, коли той самий автобус використовується для перевезення тієї самої групи пасажирів протягом усієї поїздки та для доставки її назад до місця відправлення. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
- перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка з пасажирами та зворотна поїздка без пасажирів. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
- перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів і всі пасажири здійснюють посадку в одному й тому самому місці, якщо виконується одна з наведених нижче умов:
a) пасажири складають групи на території недоговірної сторони чи Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій заснований транспортний оператор, або та, де пасажири здійснюють посадку, яку було сформовано згідно з договорами перевезень, укладеними до їхнього прибуття на територію останньої Договірної Сторони. Пасажири перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
b) пасажирів попередньо було доставлено тим самим транспортним оператором за обставин, визначених у пункті 2, на територію Договірної Сторони, де вони знову здійснюють посадку та перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор;
c) пасажирів було запрошено здійснити подорож на територію іншої Договірної Сторони, і вартість транспортування сплачується особою, що зробила запрошення. Такі пасажири повинні складати однорідну групу, яку не було сформовано виключно для здійснення саме цієї поїздки, та яку буде доставлено на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор.
Від необхідності отримувати дозвіл також звільняються:
4. транзитні операції через територію Договірних Сторін у поєднанні з нерегулярними перевезеннями, для яких непотрібне отримання дозволів;
5. автобуси без пасажирів, що використовуються виключно для заміни пошкодженого автобусу або автобусу, який вийшов з ладу під час здійснення міжнародного перевезення, передбаченого цією Угодою.
Для перевезень, що здійснюються транспортними операторами, заснованими в рамках Європейського Співтовариства, місця відправлення та (або) призначення перевезень можуть розташовуватися в будь-якій державі - члені Європейського Співтовариства незалежно від держави-члена, в якій зареєстровано автобус або держави-члена, в якій засновано транспортний оператор.
Вищенаведеного вбачається, що нерегулярне перевезення пасажирів на підставі укладеного договору із замовником послуг, які перевозяться організовано згідно списку, не потребує отримання додаткових дозволів. Тобто, на момент проведення перевірки перевезення здійснювалося за правилами Угоди «INTERBUS», що підтверджується договором про надання послуг, доказами його оплати, схемою маршруту, списком пасажирів, шляховим листом № 000004 до Журналу № 000490.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при здійсненні нерегулярного міжнародного перевезення з використанням шляхового листа №000004, позивачеві не потрібно було отримувати дозволи країн, по яким буде здійснюватися перевезення пасажирів, тобто Румунії, Болгарії та Туреччини.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не допущено порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому постанова від 01 липня 2025 року №ОПШ 017677 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюються спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., який в силу вимог статті 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансмарін»» (вул. Латорична, 1/4, смт. Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89636, код ЄДРПОУ 39493791) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, Київська область, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області) про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01 липня 2025 року № ОПШ 017677.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Трансмарін»» (вул. Латорична, 1/4, смт. Кольчино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89636, код ЄДРПОУ 39493791) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, Київська область, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець