17 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/5733/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського апеляційного суду, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової допомоги за 2024 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні йому щорічної основної відпустки;
- зобов'язати відповідача виплатити грошову допомогу за 2024 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" № 108/95- ВР від 24.03.1995 за правилами, передбаченими Порядком № 100, при наданні йому в січні того ж року щорічної основної відпустки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді головного спеціаліста сектору з режимно-секретної роботи Житомирського апеляційного суду. З 26.01.2024 по 28.01.2024 відповідачем йому була надана частина щорічної відпустки тривалістю 3 календарні дні і виплачена грошова допомога у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню цієї відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці. Позивач вважає, що йому була виплачена грошова допомога у меншому розмірі, що суперечить чинному законодавству. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2024 головуючим суддею для розгляду цієї адміністративної справи було визначено суддю Майстренко Н.М.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста сектору з режимно-секретної роботи Житомирського апеляційного суду.
Відповідно до наказу Житомирського апеляційного суду від 20.02.2024 №41-вт ОСОБА_1 , головному спеціалісту сектору з режимно-секретної роботи Житомирського апеляційного суду, надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 19.02.2023 року по 18.02.2024 року тривалістю 03 календарних дні у період з 26 січня 2024 року по 28 січня 2024 року. Виплачено грошову допомогу у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.
На звернення ОСОБА_1 листом від 13.02.2024 року №01-12/12/2024 Житомирський апеляційний суд повідомив позивача, що грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, була виплачена згідно наказу в.о.керівника апарату суду № 9-вт від 25.01.2024 у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці згідно вимог чинного законодавства, а саме відповідно до абзацу третього пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (в частині розміру допомоги) та ст. 57 Закону України «Про державну службу» (в частині надання відпустки). Отже, підстави для донарахування та виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної плати відсутні.
У зв'язку із ненарахуванням та невиплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної плати, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIIІ (далі Закон №889) державний службовець має право на: належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення); відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про державну службу» Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Частиною 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу» встановлено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 50 Закону України «Про державну службу» джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.
Вимогами ст. 59 Закону №889 встановлено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Згідно з вимогами ч.ч. 4-6 ст. 79 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі Закон №504), згідно з ч. 1 ст. 2 якого право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 504 щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Наведене кореспондується з ч.ч .6, 7 ст. 79 КЗпП України.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що державний службовець має право на щорічну основну та додаткову (за стаж) відпустки, які надаються йому у порядку черговості надання відпусток, яка визначається графіком, що затверджується роботодавцем.
Отже, спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує спірні правовідносини, визначено наступні складові (умови), за яких працівник може реалізувати право на отримання допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а саме: допомога може бути нарахована і виплачена тільки під час надання чергової відпустки; допомога надається згідно з наказом керівника про відпустку; допомога надається виключно у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідного державного органу.
За відсутності поєднання таких трьох складових спірна допомога не надається, не нараховується і відповідно не виплачується.
При цьому, підстава виникнення права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати до щорічної відпустки пов'язана із настанням факту відпрацьованого робочого року.
Разом з тим, Верховна Рада України 9 листопада 2023 року ухвалила Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», згідно якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу.
Так, п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.
Як встановлено судом під час з'ясування офіційних обставин справи, Житомирським апеляційним судом ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці, відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
В свою чергу, норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Разом з тим, суд враховує, що у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре зазначив про те, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить Конституції України.
З урахуванням викладеного, застосування відповідачем п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким фактично скасовано право позивача на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, передбачене спеціальним Законом, а саме частиною 2 ст. 57 Закону України «Про державну службу», є необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним застосування Житомирським апеляційним судом пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» при розрахунку грошової допомоги за 2024 рік головному спеціалісту сектору з режимно-секретної роботи Житомирського апеляційного суду Вітряку Анатолію Михайловичу у зв'язку з відпусткою; зобов'язати Житомирський апеляційний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги за 2024 рік у зв'язку з відпусткою у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського апеляційного суду (вул. Святослава Ріхтера, 24, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 42261525) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним застосування Житомирським апеляційним судом пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» при розрахунку грошової допомоги за 2024 рік головному спеціалісту сектору з режимно-секретної роботи Житомирського апеляційного суду Вітряку Анатолію Михайловичу у зв'язку з відпусткою.
Зобов'язати Житомирський апеляційний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги за 2024 рік у зв'язку з відпусткою у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко