Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№200/3293/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах № 053130013344 від 6 листопада 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 1) період роботи позивача з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, зарахувати до страхового стажу період навчання з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 30 жовтня 2024 року за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 1-5).
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази (а.с. 20).
16 травня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 24-55).
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
30 жовтня 2024 року позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
За наслідком розгляду її заяви та доданих до неї документів 6 листопада 2024 року відповідач прийняв рішення № 053130013344 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, оскільки право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 позивач набуде після досягнення 50 років.
Також відповідачем в результаті розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано:
період навчання позивача з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року - оскільки період навчання, номер диплому та дата його видачі дописані чорнилом іншого кольору;
період роботи з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року згідно з трудовою книжки НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року - оскільки за вищевказаний період роботи відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В результаті розгляду заяви та доданих до заяви документів відповідачем період роботи позивача з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року позивача також не зараховано і до її пільгового стажу, оскільки за вищезазначений період відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За підрахунком позивача, на дату подання позивачем заяви про призначення пенсії на пільгових умовах її загальний стаж становить 48 років 10 місяців 24 дні; страховий стаж становив 30 років 2 місяці 17 днів; пільговий стаж за Списком № 1 - 8 років 3 місяці.
Також позивач зазначає, що має необхідний вік (більше 45 років) для призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, так як Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнано неконституційними ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Зокрема, у п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення КСУ вказано, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на […] роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: […] жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»
Враховуючи наведене, позивач вважає, що рішення відповідача про відмову в призначенні їй пенсії за Списком № 1 є протиправним та порушує її право на отримання належного соціального забезпечення (а.с. 1-5).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача від 30 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надані документи, Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача складає 30 років 2 місяці 17 днів, з них пільговий стаж за Списком № 1 - 8 років 3 місяці; на час звернення вік позивача становить 48 років 10 місяців 24 дні.
Однією із складових умов для виникнення у певної особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV є: встановлення факту зайнятості певної особи на посаді повний робочий день; виконання особою робіт, передбачених Списком № 1; документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці; досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Питання призначення дострокових пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV період трудової діяльності після 1 січня 2004 року обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За результатом розгляду документів, доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії, до її страхового стажу не зараховано період роботи з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року - оскільки за цей період роботи відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про здійснення трудової діяльності та сплату страхових внесків.
Враховуючи, що пільговий стаж є частиною загального страхового стажу, період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року також не зараховано і до пільгового стажу позивача.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 1 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ до стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Період навчання позивача з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року не зараховано до її страхового стажу, оскільки номер диплому, дата його видачі та період навчання дописані чорнилом іншого кольору (тобто, з порушенням вимог Інструкції № 58).
До заяви про призначення пенсії сканкопії диплому не додавалось.
У рішенні зазначено, що для зарахування періоду навчання необхідно долучити уточнюючу довідку про період навчання, форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів.
Позивачем документи про підтвердження періоду навчання не були надані, тобто, документами, які передбачено Порядком № 637, період навчання не підтверджено.
Таким чином, у відповідача були відсутні законні підстави для зарахування періоду навчання позивача до її страхового стажу.
Відповідно до приписів № 1058-ІV права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у позивача немає у зв'язку із недосягненням нею пенсійного віку (50 років).
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 24-26).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянкою України, паспорт НОМЕР_3 від 21 жовтня 2009 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 6-9, 29-32).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), код ЄДРПОУ 20490012, зареєстроване місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 28).
Як встановлено судом, 30 жовтня 2024 року позивач звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) із заявою, адресованою начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про призначення пенсії за віком (а.с. 14, 47-48).
Суду не надано відомостей щодо переліку документів, доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії, проте відповідно до наданого позивачем скріншоту з особистого кабінету на вебпорталі ПФУ, а також наданих суду відповідачем матеріалів, до заяви про призначення пенсії за віком позивач додала копії наступних документів: паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; трудова книжка; заява про призначення пенсії; свідоцтво про шлюб; свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Ганни; довідка про стаж; довідка про відкритий рахунок в банку; анкета опитування; витяг з реєстру страхувальників (а.с. 14, 29-48).
Заява позивача від 30 жовтня 2024 року розглядалась за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 6 листопада 2024 року № 053130013344 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-VI.
У рішенні зазначено: вік заявника 48 роки 10 місяців 24 дні.
Відповідно до наданих документів її страховий стаж складає 30 років 2 місяці 17 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 8 років 3 місяці 0 днів.
В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу заявниці не зараховано:
- період навчання з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року, оскільки період навчання, номер диплому та дата його видачі дописані чорнилом іншого кольору; до заяви про призначення пенсії сканкопії диплому не додано; для зарахування періоду навчання необхідно долучити уточнюючу довідку про період навчання, форму навчання та присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів;
- період роботи з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року, оскільки за вищезазначений період роботи відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування по підприємству, в якому працювала заявниця.
В результаті розгляду документів відповідачем, доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховано:
- період роботи з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року, оскільки за вищезазначений період роботи відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в якому працювала ОСОБА_1 .
Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято у зв'язку із не настанням пенсійного віку (а.с. 16, 49).
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року, позивач:
- до вступу в ДТМО (Дитяче територіальне медичне об'єднання) навчалась в Артемівському медичному училищі з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року; диплом НОМЕР_4 від 30 червня 1995 року (запис без номера; передує записам у трудовій книжці про трудову діяльність);
- з 1 серпня 1995 року по 30 вересня 2001 року працювала в ДТМО (Дитяче територіальне медичне об'єднання) в дитячому терапевтичному відділі медичного об'єднання на посаді палатної медичної сестри педіатричного відділення (записи №№ 1, 2);
- з 1 жовтня 2001 року по 6 січня 2021 року працювала в Краматорському онкодиспансері (записи №№ 3 - 11):
• з 1 жовтня 2001 року по 31 грудня 2004 року - на посаді медичної сестри апарату ЛУЧ - 1 радіологічного відділення (записи №№ 3, 5);
• з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року - медичною сестрою процедурного кабінету радіологічного відділення (записи №№ 5, 6);
• з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року - палатною медичною сестрою радіологічного відділення (записи №№ 6, 7);
• з 1 січня 2009 року по 24 березня 2009 року - медичною сестрою (палатною) радіологічного відділення, список № 1 (записи №№ 7, 8);
• з 25 березня 2009 року по 31 травня 2018 року - медичною сестрою в блоці закритих ізотопів радіологічного відділення (записи №№ 8, 10);
• з 1 червня 2018 року по 6 січня 2021 року - сестрою медичною (палатною) радіологічного відділення, список № 1 (записи №№ 10, 11);
(з 10 червня 2003 року Краматорський онкодиспансер перейменовано в КЛПУ «Міський онкологічний диспансер м. Краматорська», запис № 4;
з 24 січня 2020 року Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський онкологічний диспансер м. Краматорська» реорганізована з 24 січня 2020 року шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Обласне територіальне медичне об'єднання м. Краматорськ», запис № 9) (а.с. 10-13, 33-36).
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Обласне територіальне медичне об'єднання», ОСОБА_1 працювала повний робочий день в радіологічному відділенні Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський онкологічний диспансер м. Краматорська» і за періоди з 1 жовтня 2001 року по 6 січня 2021 року виконувала особливий характер роботи за професією/ посадою:
• з 1 жовтня 2001 року по 13 грудня 2004 року - сестра медична, променевий апарат радіологічного відділення;
• з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року - сестра медична процедурна радіологічного відділення;
• з 1 січня 2008 року по 31 травня 2008 року - сестра медична (палатна) радіологічного відділення;
• з 1 січня 2009 року по 31 травня 2018 року - сестра медична у блоці закритих ізотопів радіологічного відділення;
• з 1 червня 2018 року по 6 січня 2021 року - сестра медична (палатна) радіологічного відділення,
- що передбачені Списком № 1 розділ ХХІІ «Роботи з радіоактивними речовими та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм»: 1. Роботи на підприємствах, в установах і організаціях; працівники, зайняті на роботах із радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радіо - 226 або еквівалентною за радіо токсичністю кількістю радіоактивних речовин, на гамма-терапевтичних апаратах, а також ремонтом устаткування в цих умовах (Постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року).
Підстава для видачі: особова картка форми П2, особові рахунки за 2001-2021 роки.
Додаткові відомості:
в відпустках без збереження заробітної плати знаходилась: 2 календарних дні - з 26 листопада 2009 року по 27 листопада 2009 року (наказ № 73 від 25 листопада 2009 року);
відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 3-х років: з 23 квітня 2010 року по 10 березня 2013 року (наказ № 8-к/в від 23 квітня 2010 року); з 25 квітня 2012 року по 12 лютого 2015 року (наказ № 7 к/в від 25 квітня 2012 року); з 15 квітня 2015 року по 1 лютого 2018 року (наказ № 7 к/в від 15 квітня 2015 року);
відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 6 років: з 2 лютого 2018 року по 9 січня 2019 року (наказ № 5 к/в від 2 лютого 2018 року); з 10 січня 2019 року по 10 січня 2020 року (наказ № 1 к/в від 11 січня 2020 року); з 11 січня 2020 року по 9 січня 2021 року (наказ № 1 к/в від 11 січня 2020 року).
Звільнена з роботи за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України 6 січня 2021 року (наказ № 1 від 6 січня 2021 року).
Атестація робочих місць згідно наказів: наказ № 94-а від 6 листопада 1995 року; наказ 66-а від 9 вересня 1999 року; наказ № 67 від 9 вересня 2004 року; № 54-а від 7 липня 2009 року; № 44 від 8 липня 2014 року, наказ № 70 від 5 липня 2019 року.
Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський онкологічний диспансер м. Краматорськ» реорганізована з 24 січня 2020 року шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Обласне територіальне медичне об'єднання м. Краматорськ» на підставі розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 6 травня 2019 року № 468/5-19 (а.с. 15).
Відповідно до довідки РС-право відповідачем при розгляді заяви позивача від 30 жовтня 2024 року періоди трудової діяльності (та інші) були зараховані до її страхового та пільгового стажу наступним чином:
- з 1 серпня 1995 року по 30 вересня 2001 року - зараховано до страхового стажу (6 років 2 місяці 0 днів);
- з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2003 року - зараховано до страхового стажу та пільгового стажу (Список № 1) (2 роки 3 місяці 0 днів);
- з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2009 року - зараховано до страхового стажу та пільгового стажу (Список № 1) (6 років 0 місяців 0 днів);
- з 24 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року догляд за пенсіонером - зараховано до страхового стажу (0 років 8 місяців 8 днів);
- з 1 січня 2011 року по 30 листопада 20014 року - зараховано до страхового стажу (3 роки 11 місяців 0 днів);
- з 1 грудня 2014 року по 3 квітня 2015 року - зараховано до страхового стажу (0 років 5 місяців 0 днів);
- з 1 травня 2015 року по 31 січня 2018 року - зараховано до страхового стажу (2 роки 9 місяців 0 днів);
- з 31 березня 2019 року по 1 квітня 2019 року - зараховано до страхового стажу (0 років 0 місяців 1 день);
- з 1 липня 2019 року по 2 липня 2019 року - зараховано до страхового стажу (0 років 0 місяців 2 дні);
- з 30 жовтня 2020 року по 1 листопада 2020 року - зараховано до страхового стажу (0 років 0 місяців 2 дні);
Всього: 22 роки 2 місяці 13 днів;
в тому числі стаж, що дає право на зниження ПВ: робота за списком № 1 - 8 років 3 місяці 0 днів;
Зниження ПВ за «Робота за списком № 1» на: 10 років 0 місяці 0 днів (а.с. 53).
Будучі не згодною із відмовою відповідача у призначенні їй пенсії на пільгових умовах за наслідком розгляду її заяви від 30 жовтня 2024 року, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 2 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначаються: […] види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; […].
У п. 16 розділу XV-1 «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV вказано, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
При цьому абзацем 3 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 цього Закону визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, […].
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язко-вого державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, […], які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […].
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, […], для осіб, зазначених у п. 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 ст. 11 цього Закону; […].
Частиною ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794 (далі - Положення № 794), персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду України та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до п. 10 Положення № 794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.
Згідно із п. 16 Положення № 794 на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, […], в якій відображені відомості про сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи; сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до п. 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1), Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 2 розділу IV Положення № 10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;
відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;
відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;
періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;
інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; […].
Згідно з п. 3 розділу IV Положення № 10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Системний аналіз норм Закону № 1058-IV та наведених вище підзаконних нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону мають нараховуватися страхові внески, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Подібні висновки наведені Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та інших.
Разом з цим відсутність в інформаційній базі персоніфікованого обліку відомостей стосовно нарахованої особі заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески, свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
Як вбачається з персоніфікованих відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо позивача (довідка за формою ОК-5), у період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року в інформаційної базі системи персоніфікованого обліку ПФУ відсутні відомості про нарахування та виплату позивачу заробітної плати та, як наслідок, відомостей про сплату страхових внесків (а.с. 51).
Враховуючи наведене, суд висновує про правомірність не зарахування відповідачем періоду з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року до страхового стажу ОСОБА_1 .
Беручи до уваги, що пільговий стаж (страховий стаж на пільгових умовах) є частиною загального страхового стажу, зазначений період відповідачем правомірно не був зарахований і до пільгового стажу позивача за Списком № 1.
Щодо не врахування до страхового стажу позивача періоду її навчання в Артемівському медичному училищі з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року, суд виходить з наступного.
За поясненням відповідача період навчання позивача у медичному училищі не зараховано до її страхового стажу на підставі трудової книжки у зв'язку із тим, що у вказаному записі номер диплому, дата його видачі та період навчання дописані чорнилом іншого кольору, що є порушенням вимог Інструкції № 58.
Як вже зазначалось судом, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом […].
Порядок і умови зарахування певних періодів до стажу роботи особи до набрання чинності Законом № 1058-IV визначався Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п. «д» ч. 3 цієї ж статті до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12 серпня 1993 року Кабінет Міністрів України своєю постановою № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно із абз 2 п. 1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. […].
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом, до заяви про призначення пенсії на підтвердження, в т.ч., періоду навчання в Артемівському медичному училищі з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року, позивачем додавалась копія трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 1 серпня 1995 року, яка містить наступний запис: «до вступу в ДТМО (Дитяче територіальне медичне об'єднання) навчалась в Артемівському медичному училищі з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року; диплом НОМЕР_4 від 30 червня 1995 року (запис без номера; передує запису у трудовій книжці про початок трудової діяльності позивача з 1 серпня 1995 року в Дитячому територіальному медичному об'єднанні) (а.с. 10, 33).
Зазначений запис не містить креслень чи інших виправлень, при цьому містить необхідні відомості: про період навчання, заклад навчання та назву та дату документа, на підставі якого до трудової книжки внесено запис про навчання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ані у оспорюємому позивачем рішенні, ані у відзиві на позов ГУ ПФУ в Запорізькій області не наводить норму (пункт) Інструкції № 58, яка була порушена особою, яка вносила у трудову книжку позивача запис про її навчання в Артемівському медичному училищі.
Дослідивши зміст Інструкції № 58, суд встановив, що вона не містить жодних заборон здійснювати один запис чорнилами різного кольору.
Враховуючи наведене, суд висновує, що трудова книжка позивача містить необхідні та достатні відомості для зарахування періоду навчання позивача в училищі до її страхового (трудового) стажу.
Як наслідок, не зарахування відповідачем до страхового (трудового) стажу позивача періоду її навчання в Артемівському медичному училищі з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року є неправомірним.
Надаючи оцінку не призначенню позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку із не досягненням ОСОБА_1 пенсійного віку (50 років), суд виходить з такого.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч.ч. 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у ч. 4 цієї статті […].
Згідно із абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
В матеріалах справи наявна копія довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана Комунальним некомерційним підприємством «Обласне територіальне медичне об'єднання», відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в радіологічному відділенні Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський онкологічний диспансер м. Краматорська» і за періоди з 1 жовтня 2001 року по 6 січня 2021 року виконувала особливий характер роботи за професіями/посадами, що передбачені Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (розділ ХХІІ «Роботи з радіоактивними речовими та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм») (а.с. 15).
Також зазначена довідка містить і відомості про те, що роботи/посади, які вона займала у вказані вище періоди, були атестовані працедавцем (наказ № 94-а від 6 листопада 1995 року; наказ 66-а від 9 вересня 1999 року; наказ № 67 від 9 вересня 2004 року; № 54-а від 7 липня 2009 року; № 44 від 8 липня 2014 року, наказ № 70 від 5 липня 2019 року).
Таким чином, вимога щодо атестації робочих місць також є виконаною.
Відповідно до відомостей персоніфікованого обліку, період роботи позивача з 1 жовтня 2001 року по 31 грудня 2009 року зараховано до спецстажу за кодом ЗПЗ013А1.
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511 код підстави «ЗПЗ013А1» проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Як встановлено судом, за підрахунком відповідача:
• страховий стаж позивача станом на час звернення із заявою про призначення пенсії склав 22 роки 2 місяця 13 днів (із врахуванням 8 років пільгового стажу - 30 років 2 місяці 17 днів);
• пільговий стаж за Списком № 1 (ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV) - 8 років 3 місяці 0 днів.
Отже, станом на час звернення із заявою від 30 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач набула необхідного страхового (не менш 20 років) та пільгового стажу за Списком № 1 (не менш 7 років 6 місяців).
Разом із цим станом на час звернення із заявою про призначення пенсії (30 жовтня 2024 року) позивачу було повних 48 років, що є меншим, ніж зазначено у абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (50 років).
Згідно із приписами абз. 2 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV до досягнення віку, встановленого абз. 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
До досягнення віку, встановленого абз. 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Як встановлено судом, позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
Таким чином, позивач не досягла встановленого ст. 114 Закону № 1058-IV віку.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком № 1) у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року врегульовувалось Законом № 1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 12 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка була чинною до 1 квітня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
2 березня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (набув чинності 1 квітня 2015 року), яким абз. 1 п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII викладено в редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, Законом № 213-VІІІ збільшено раніше передбачений п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, за Списком № 1 жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 Рішення).
Згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зміненим частково в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_3»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги на рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, крім іншого зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Вказано, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. 8 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 580/492/21 зазначив, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи. Враховуючи наведене, Велика Палата під час апеляційного перегляду справи № 360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не норми Закону № 1058-ІV.
У постанові від 16 травня 2023 року у справі № 160/5189/20 (предметом розгляду у якій була вимога позивача щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року за № 213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року) Верховний Суд із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зазначив наступне:
« […]
17. Застосовуючи вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
18. 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»
19. Отже, на час виникнення спірних правовідносин, також, була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
20. Отже, у цій справі, також, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
21. У справі, що розглядається, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду позивач досягла 45 років […] та має достатній загальний стаж роботи та стаж роботи за Списком № 1 для призначення пенсії за віком за Списком № 1 (загальний стаж складає 23 роки 8 місяців 6 днів, стаж за Списком № 1 - 21 рік 15 днів).».
Аналогічна позиція була висловлена і у постанові Верхового Суду від 1 травня 2024 року у справі № 580/3245/20.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду та Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про неправомірність висновку відповідача про не досягнення позивачем необхідного пенсійного віку для призначення пенсії за Списком № 1.
Як наслідок, рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 053130013344 від 6 листопада 2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині - підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 1) періоду роботи позивача з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, зарахувати до страхового стажу період навчання з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 30 жовтня 2024 року за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд виходить з такого.
Як встановлено судом під час розгляду справи, неврахування відповідачем до страхового стажу позивача та до пільгового стажу за Списком № 1 періоду з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року є правомірним.
Як наслідок, позовні вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до її страхового та пільгового стажу зазначеного періоду задоволенню не підлягають.
Разом із цим за висновком суду відповідачем було неправомірно не зараховано до страхового стажу період її навчання з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року в медичному училищі та неправомірно не призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку із недосягненням необхідного віку.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою е ф е к т и в н о г о з а х и с т у прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційні повноваження - це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.
Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).
Як встановлено судом, позивач згідно доданих до заяви від 30 жовтня 2024 року документів має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Отже, прийняття судового рішення про призначення позивачу пільгової пенсії за Списком № 1 не передбачає втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу.
Керуючись наведеними приписами, беручи до уваги висновок суду про протиправність не врахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду її навчання в медичному училищі, а також протиправність не призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, суд вважає за необхідне задля належного та ефективного захисту порушеного права ОСОБА_1 задовольнити її позовні вимоги і в цій частині.
Таким чином, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4022631129.1 від 21 листопада 2024 року та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн (а.с. 17, 55).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог […].
Разом із цим згідно ч. 8 ст. 139 КАС України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене нормативно-правові приписи, беручи до уваги, що основні позовні вимоги позивача за висновком суду є такими, що підлягають задоволенню (про визнання протиправним та скасування рішення), а позовні вимоги, у задоволенні яких суд вирішив відмовити, є похідними позовними вимогами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 242, 245, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, зареєстроване місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 053130013344 від 6 листопада 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 1 вересня 1993 року по 30 червня 1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 30 жовтня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, зареєстроване місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна