Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 вересня 2025 року Справа№200/3170/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.04.2025 року № 056650011231; зобов'язання призначити пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення (10.04.2025), та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202 періоди роботи: 29.01.2001 по 14.05.2001, з 01.09.1997 по 15.06.2001, з 03.09.2001 по 24.04.2002. з 13.05.2002 по 13.11.2003, з 08.01.2004 по 05.04.2025.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. Витребувано у позивача довідку форми ОК-5. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в строк подання відзиву на позовну заяву копію пенсійної справи, довідку форми ОК-5 стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року суд залучив Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до участі у справі як другого відповідача. Витребувано у Головного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в строк подання відзиву на позовну заяву копію пенсійної справи, довідку форми ОК-5 стосовно ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 10.04.2025 року звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач 1 рішенням 17.04.2025 №056650011231 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовляє в призначенні пенсії через відсутність пільгового стажу. На думку позивача, його пільговий стаж становить 27 років 02 місяці 07 днів, що є достатнім для призначення пенсії. Спірне рішення відповідача вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, витребуваних ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року доказів не надав.
Відповідач 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії від 10.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області розглянуло вказану заяву, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову в призначені пенсії від 17.04.2025 № 056650011231. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Суд звертає увагу, що відповідач 2 витребуваних ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року доказів не надав.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 80 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справу за наявними в ній доказами.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 22 вересня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), є особою, що претендує на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб'єктами владних повноважень, органами виконавчої влади, основним завданням яких, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
17.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.04.2025 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 та до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650011231.
Рішення обґрунтоване тим, що згідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, трудова книжка, диплом, військовий квиток) страховий стаж складає 27 років 29 днів; пільговий стаж відсутній. Вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 статті 114 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки відсутня пільгова довідка, а також відсутні 4-5 сторінки паспорта і тому наданий паспорт громадянина України не можливо взяти для розгляду питання для призначення пенсії.
Суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.02.2001 року, що ОСОБА_1 працював на ОСОБА_2 Стаханова в/о «Красноармійськвугілля» у період з 29.01.2001 по 14.05.2001 року, а саме:
- у період з 29.01.2001 по 02.02.2001 року заняття в учбовому пункті;
- на підставі наказу №37к від 01.02.2001 року прийнято учнем електрослюсаря підземного;
- на підставі наказу № 150к від 14.05.2001 року звільнено за закінченням виробничої практики.
Суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.02.2001 року, що ОСОБА_1 01.09.1997 року на підставі наказу №133 від 21.08.1997 року зарахований в студенти технікуму на 1 курс денного відділення та 15.06.2001 року на підставі наказу №151 від 15.06.2001 року відрахований з технікуму у зв'язку із закінченням навчання.
Суд встановив на підставі диплома серії НОМЕР_4 від 06.06.2001 року, що ОСОБА_1 закінчив Донецький технікум промислової автоматики за спеціальністю експлуатація та ремонт гірничого електротехнічного обладнання та автоматичних пристроїв. Рішенням державної кваліфікаційної комісії від 06 червня 2001 року присвоєно кваліфікацію гірничий технік-електромеханік.
Згідно з додатком до диплома молодшого спеціаліста ІЗ ВЕ №002316 від 06.06.2001 року, що ОСОБА_1 в 1997 році вступив до Донецького технікуму промислової автоматики і в 2001 році закінчив повний курс за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електротехнічного обладнання та автоматичних пристроїв».
Суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.02.2001 року, що ОСОБА_1 працював на Шахті «Красноармійська-Західна №1» ВАТ «Вугільна компанія» у період з 03.09.2001 по 24.04.2002 року, а саме:
- в період з 03.09.2001 по 17.09.2001 року навчання в учбовому пункті;
- на підставі наказу №3154 від 17.09.2001 року прийнятий електрослюсарем 3 розряду підземним;
- на підставі наказу №1286к від 25.04.2002 року звільнений за п.3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом в лави ЗСУ.
Крім того, суд встановив на підставі військового квитка серії НОМЕР_5 від 13 травня 2002 року, що ОСОБА_1 13 травня 2002 року призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 13 травня 2002 року. 13 листопада 2003 року на підставі Указу Президента України №838/2003 від 15.08.2003 року звільнений (демобілізований) в запас.
Суд встановив на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.02.2001 року, що ОСОБА_1 працює на Шахті «Красноармійська-Західна №1» ВАТ «Вугільна компанія» (згодом ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у період з 08.01.2004 року, а саме:
- в період з 08.01.2004 по 17.01.2004 року навчання в учбовому пункті;
- на підставі наказу №260к від 19.01.2004 року прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу №6335к від 29.11.2007 року переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу №719ок від 04.04.2012 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1997 по 06.06.2001 року, проходження строкової військової служби з 13.05.2002 по 13.11.2003 року, періоди роботи з 03.09.2001 по 24.02.2002 року та з 01.01.2004 по 27.01.2025 року, з 03.02.2025 по 28.02.2025 року зараховано до страхового стажу, проте не зараховано до пільгового стажу.
Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через не зарахування до страхового та пільгового стажу певних періодів роботи, навчання та проходження строкової військової служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок.
Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом.
За частиною 1 статті 14 Закону «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
На підставі частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах - робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. (…)
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №202, підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу № 637).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період з 26.01.1991 по 11.03.1994 на підставі постанови Верховної Ради України 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
В період з 11.03.1994 по 16.01.2003 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
В період з 03.08.2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №341.
Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що визначені положеннями зазначеної статті, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 29.01.2001 по 14.05.2001 року, з 03.09.2001 по 24.04.2002 року та з 08.01.2004 по 27.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що насамперед відомостями трудової книжки позивача підтверджується пільговий характер його роботи у зазначені терміни.
Судом встановлено вище, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Вищенаведене також підтверджується відомостями наявної в матеріалах справи довідки ПФУ Форми ОК-5, відповідно до яких позивач у вказані періоди виконував роботи, які обліковуються за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1.
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок № 454), під кодом:
- ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не зараховано періоди з 29.01.2001 по 14.05.2001 року, з 03.09.2001 по 24.04.2002 року та з 08.01.2004 по 27.01.2025 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Водночас стосовно періоду з 28.01.2025 року суд зазначає таке.
Суд встановив на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5), що страхові внески ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» сплачені за позивача по 27.01.2025 року включно.
Надалі, з 03.02.2025 року за позивача сплачуються страхові внески філією «Сервісно-Налагоджувальне Управління» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».
Отже, суд встановив, що в період з 27.01.2025 по 03.02.2025 року позивач був звільнений з попереднього місця робота та працевлаштований у філію «Сервісно-Налагоджувальне Управління» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».
Відомості трудової книжки не містять відповідних записів про працевлаштування та, зокрема, пільговий характер роботи з 03.02.2025 року, а отже період з 28.01.2025 по 05.04.2025 року зарахуванню до пільгового стажу не підлягає.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду навчання в Донецькому технікумі промислової автоматики з 01.09.1997 по 15.06.2001 року, суд зазначає таке.
Як встановлено матеріалами справи, позивач у період з 01.09.1997 по 06.06.2001 року навчався в Донецькому технікумі промислової автоматики за спеціальністю експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» та йому присвоєно кваліфікацію гірничого техніка-електромеханіка, що підтверджено дипломом серії НОМЕР_4 від 06 червня 2001 року та додатком до диплома молодшого спеціаліста ІЗ ВЕ № 002316.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої стосовно позивача, станом на період навчання з 01.09.1997 по 06.06.2001 року зараховано відповідачем 1 до страхового стажу як навчання за фахом.
Вищевказаний період навчання позивача не зарахований до його пільгового стажу на підземних роботах.
Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положеннями частин 1 та 2 статті 3 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом частини 1 статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю, професійне училище соціальної реабілітації, вище професійне училище, професійний ліцей, професійний ліцей відповідного профілю, професійно-художнє училище, художнє професійно-технічне училище, вище художнє професійно-технічне училище, училище-агрофірма, вище училище-агрофірма, училище-завод, центр професійної (професійно-технічної) освіти, центр професійної освіти, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, навчальний центр, інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Таким чином технікум, у якому позивач навчався у спірний період, відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти.
При цьому, необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки позивача, що останнього з 03.09.2001 року, тобто протягом трьох місяців з дня закінчення навчання, прийнято у ВАТ «Вугільна компанія «Красноармійська-Західна №1» на посаду електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті, яку віднесено до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 та постанови КМУ від 31.03.1994 № 202.
Оскільки позивач після закінчення навчання у професійно-технічному навчальному закладі протягом трьох місяців був зарахований на роботу за професією, яка дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах та працював на такій посаді (за такою професією), відповідно, час навчання позивача підлягає зарахуванню у повному обсязі до страхового стажу та до стажу роботи, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не зараховано період навчання з 01.09.1997 по 06.06.2001 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Стосовно періоду з 07.06.2001 по 15.06.2021 року суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про професійно-технічну освіту» кожний ступінь навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти має теоретичну і практичну завершеність і підтверджується присвоєнням випускникам (учням) освітньо-кваліфікаційних рівнів «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст» згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про професійно-технічну освіту» випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійної (професійно-технічної) освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».
Положенням ст. 26 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що кваліфікаційна атестація здобувачів освіти здійснюється закладом професійної (професійно-технічної) освіти з участю представників підприємств, установ, організацій - замовників підготовки кадрів після кожного ступеня навчання та після закінчення повного курсу навчання.
Результатом кваліфікаційної атестації є присвоєння здобувачам освіти кваліфікації відповідного рівня, про що вноситься запис у документ про професійну (професійно-технічну) освіту.
Суд вище встановив, що позивачу на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії від 06 червня 2001 року присвоєно кваліфікацію гірничого техніка-електромеханіка та видано диплом серії НОМЕР_4 від 06.06.2001 року.
Отже, саме 06.06.2001 року є датою завершення навчання позивача в Донецькому технікумі промислової автоматики.
Враховуючи викладене, період з 07.06.2001 по 15.06.2021 року не підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 13.05.2002 по 13.11.2003 року, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема:
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Так, згідно ст. 2 Закону України 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно абз. 2 п. 1 статті 8 Закону №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Період строкової служби позивача в Збройних силах України з 13.05.2002 по 13.05.2003 року підтверджений як записами військового квитка серії НОМЕР_5 від 13 травня 2002 року, так і трудової книжки. Позивач звільнений з посади електрослюсаря підземного 3 розряду на Шахті «Красноармійська-Західна №1» ВАТ «Вугільна компанія» у зв'язку з призовом на військову службу.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не зараховано період строкової військової служби з 13.05.2002 по 13.05.2003 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Стосовно посилань відповідача 1 у спірному рішення на відсутність сторінок 4-5 паспорта позивача суд зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Суд звертає увагу, що у разі відсутності копій усіх необхідніх сторінок паспорта громадянина України відповідач 1 повинен був повідомити позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання вказаних копій, водночас, доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.
Таким чином висновки відповідача у спірному рішенні щодо відмови в призначенні позивачу пенсії є передчасними.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Європейський суд з прав людини Рішенням у справі «Круслена» від 24 квітня 1990 року зазначив, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».
Відповідно до п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, визначено наступне поняття дискреційних повноважень. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення позивачу пенсії.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 10.04.2025 року, з урахуванням висновків суду.
Обраний спосіб захисту прав позивача не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача як територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень щодо повторного розгляду або не розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, частково задовольнивши адміністративний позов, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії № 056650011231 від 17.04.2025 року; зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.04.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202, періоди роботи з 29.01.2001 по 14.05.2001 року, з 03.09.2001 по 24.04.2002 року, з 08.01.2004 по 27.01.2025 року, період навчання з 01.09.1997 по 06.06.2001 року, період строкової військової служби з 13.05.2002 по 13.11.2003 року, з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 726,72 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, який прийняв спірне рішення.
Згідно ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. на лікарняному розгляд справи проводиться у перший робочий день.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії № 056650011231 від 17.04.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (юридична адреса: 43027, Україна, Волинська обл., м. Луцьк, Київський Майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії від 10.04.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202, періоди роботи з 29.01.2001 по 14.05.2001 року, з 03.09.2001 по 24.04.2002 року, з 08.01.2004 по 27.01.2025 року, період навчання з 01.09.1997 по 06.06.2001 року, період строкової військової служби з 13.05.2002 по 13.11.2003 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (юридична адреса: 43027, Україна, Волинська обл., м. Луцьк, Київський Майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 коп.
Рішення прийнято 16 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова