Справа № 133/2311/25
Провадження № 33/801/916/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.
Доповідач: Матківська М. В.
17 вересня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368090 від 20 червня 2025 року, водій ОСОБА_2 20 червня 2025 року о 22 год. 03 хв. за адресою Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Махнівка, вул. Антоновича, 95, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився у повному обсязі на місці зупинки транспортного засобу, велася відеофіксація обставин події на портативні відеореєстратори працівників поліції № 476031 і № 476156, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на переконання правопорушника, він був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію», а тому з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева», і протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недопустимим доказом.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Олянюк В. Л. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Проти розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 не заперечує.
ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, тому його неявка, згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368090 від 20 червня 2025 року, водій ОСОБА_1 20 червня 2025 року о 22 год. 03 хв. за адресою Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Махнівка, вул. Антоновича, 95, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився у повному обсязі на місці зупинки транспортного засобу, велася відеофіксація обставин події на портативні відеореєстратори працівників поліції № 476031 і № 476156 (а. с. 2-3).
До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); рапорт інспектора взводу № 1 роти № 1 БУПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Ірини Мацюк (а. с. 5).
Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368090 від 20 червня 2025 року, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а. с. 7).
Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6).
Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, що зафіксовано на відеозапис.
Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.
За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Згідно з долученими до матеріалів справи відеозаписами, транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 рухався автомобільною дорогою, при цьому під час здійснення ризикового повороту з головної дороги за ним прослідував екіпаж патрульної поліції. Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 категорично відмовився виконувати законні вимоги поліцейських: вийти з автомобіля, опустити вікно для належного спілкування, при цьому заблокував двері транспортного засобу.
У зв'язку з наявними ознаками алкогольного сп'яніння у водія працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів або у закладі охорони здоров'я. Водій від проходження огляду категорично відмовився та відмовився від будь-якого спілкування з поліцейськими.
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що на переконання правопорушника він був зупинений поліцейськими без належних на те підстав визначених ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію», а тому з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева», і протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недопустимим доказом, апеляційним судом відхиляється у зв'язку з наступним.
Посилання апелянта на неправомірність зупинки транспортного засобу апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами у встановленому законом порядку та виходять за межі предмета розгляду цієї справи. У матеріалах відсутні будь-які дані про оскарження ОСОБА_1 дій поліцейських щодо відсторонення його від керування транспортним засобом чи проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у порядку ст. 267 КУпАП. При цьому правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не має причинного зв'язку з обов'язком водія пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов'язаний пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - на вимогу поліцейського.
При цьому наявність ознак сп'яніння поліцейський визначає самостійно, з огляду на зовнішні прояви та поведінку особи, тобто шляхом безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на особу покладається обов'язок доведення відсутності стану сп'яніння шляхом проходження відповідного медичного огляду. У подальшому вона має право оскаржити дії працівників поліції, які вважає неправомірними.
Апеляційний суд підкреслює, що мотиви відмови правопорушника від проходження огляду не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов'язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід узгоджується з принципом справедливого балансу між правами особи та публічними інтересами, зокрема із завданням поліції забезпечувати громадську безпеку.
Крім цього правопорушник невірно трактує доктрину «плодів отруєного дерева», адже у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд Європейський Суд з прав людини застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Водночас, Європейський Суд з прав людини виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними, прикладом чого є Постанова Європейського Суду з прав людини у справі «Хан проти Сполученого Королівства» від 12 травня 2000 року.
Отже, сам факт нібито безпідставної зупинки не звільняє водія від обов'язку пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку і не надає йому права зухвало ухилятися від виконання законної вимоги поліцейських з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню як юридично неспроможні та очевидно безпідставні.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Під час перегляду справи в межах доводів апеляційної скарги не встановлено обставин за яких такі доводи заслуговують на увагу та могли би вплинути на законність постанови суду першої інстанції, а також не встановлено і поза межами доводів апеляційної скарги неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Про дослідження нових доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська