Справа № 152/661/25
Провадження № 22-ц/801/1936/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.
Доповідач:Міхасішин І. В.
16 вересня 2025 рокуСправа № 152/661/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю,Б., Матківської М.В.
з участю секретаря судового засідання: Литвин Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 152/661/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Роздорожної А. Г., -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який згодом було розірвано. Від даного шлюбу у сторін є спільна дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 9 серпня 2017 року був змінений розмір аліментів, які стягувалися з відповідача на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_3 та визначено їх розмір у твердій грошовій сумі у розмірі по 713 (сімсот тринадцять) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Даний розмір аліментів був визначений у твердій грошовій сумі, оскільки на момент розгляду вказаної справи, відповідач не працював. З часу ухвалення рішення про зміну способу стягнення аліментів погіршився економічний стан у державі, пройшла значна інфляція, у зв'язку з чим підвищилася вартість життя, подорожчали продукти харчування та інші товари першої необхідності. Також змінився фінансовий стан у відповідача, він офіційно працевлаштувався в ТОВ «НПК «ХОУМ НЕТ». Станом на сьогоднішній день визначений спосіб стягнення аліментів, у твердій грошовій сумі у розмірі 713 грн, на думку позивачки, не відповідає інтересам дитини, не забезпечує відповідні потреби доньки на її утримання, не здатний забезпечити її гармонійний розвиток.
У зв'язку із вищевикладеним, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються із відповідача на її користь на утримання дитини, визначивши їх в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 липня 2025 року, Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволено повністю.
Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми 713 грн щомісячно, на 1/4 частину від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнення аліментів в зміненому розмірі розпочато з часу набрання рішенням законної сили.
Припинено стягнення за виконавчим листом, що був виданий на підставі рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 9 серпня 2017 року по справі №152/1132/17.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просив змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів із на 1/6, а саме стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі1/6 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відзив на апеляційну скаргу від позивачки не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
01 вересня 2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій останній просить провести розгляд справи у його відсутність апеляційну скаргу підтримує просить її задовольнити.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з'явилися.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із копією паспорта позивачки, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Шаргород Вінницької області (а.с.3).
Відповідно до копії свідоцтва про народження, сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Із копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2014 року по справі №130/8/14-ц видно, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 23 лютого 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринка Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, розірвано (а.с.7).
Відповідно до копії виконавчого листа №152/1132/17 від 9 серпня 2017 року, виданого Шаргородським районним судом Вінницької області, суд постановив змінити розмір стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2013 року і визначити їх у твердій грошовій сумі у розмірі по 713 (сімсот тринадцять) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до повноліття дитини, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с.8).
Згідно із довідкою №743, виданої виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області 29 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , 1988 року народження, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та на її утриманні перебуває дочка ОСОБА_3 , 2012 року народження (а.с.9).
Із копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13 травня 2025 року видно, що сумарних нарахований дохід ОСОБА_1 з липня 2024 року по березень 2025 року складає 21772,61 грн (а.с.10).
Статтею 51 Конституції України передбачено обов'язок батьків утримувати дітей до їхнього повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач здоровий, працездатний, інших дітей, яких він утримує, не має (відомості протилежного до суду не подав). З урахуванням рівності обов'язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем в позовній заяві, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,
постановив :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 липня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
М.В. Матківська