Справа № 686/22171/25
Провадження № 1-кп/686/1322/25
08 вересня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025243000002056, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Терешівці Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, 26 червня 2025 року, близько 17 год. 13 хв., перебуваючи поруч із житловим будинком №32, що по вул. Нечая у м.Хмельницькому, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу - капітан поліції ОСОБА_6 , який одягнений у формений одяг, виконував свої службові обов'язки та, відповідно до ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», висунув законну вимогу пред'явити документ, що посвідчує його особу, діючи умисно, з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дістав з правої кишені своїх штанів газовий балончик марки «КОБРА-1Н» та, утримуючи його у правій руці, умисно розпилив його вміст в обличчя потерпілого ОСОБА_6 , внаслідок чого, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді комбінованої травми з зовнішніми тілесними ушкодженнями, у вигляді поверхневого опіку кон'юктиви та шкіри повік обох очей, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Тобто, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
08 вересня 2025 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , укладена угода про примирення на таких умовах: обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, примирився з потерпілим ОСОБА_6 , якому добровільно та в повному обсязі відшкодував завдану шкоду, в розмірі 30000 грн.; обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , в якого на утриманні перебуває малолітня донька, є щире каяття (п.1 ч.1 ст.66 КК України), добровільне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди (п.2 ч.1 ст.66 КК України), відсутні обставини, які б обтяжували йому покарання; сторони погодили призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.2 ст.345 КК України покарання, із застосуванням ст. 69 КК України (перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.345 КК України), - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, яке, відповідно до ст.12 цього ж Кодексу, є нетяжким злочином. Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Позицію обвинуваченого підтримав його захисник.
Потерпілий пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст. 473 КПК України, та просить затвердити угоду.
Прокурор проти затвердження угоди про примирення заперечив, посилаючись на те, що об'єктом, інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, окрім здоров'я потерпілого, виступають й публічні інтереси (нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет), тому угода про примирення у даному провадженні не може бути укладена.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Зміст угоди про примирення, жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, підстав, передбачених ч.7 ст. 474 цього Кодексу, для відмови в затверджені угоди не встановлено, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 31.03.2016 р. (справа № 5-27 кс 16), а також із позицією, викладеною в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 06.12.2018 р. (справа № 756/11661/17), а тому заперечення прокурора проти затвердження угоди про примирення суд вважає безпідставним.
Узгоджена потерпілим і обвинуваченим міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, інтересам суспільства не суперечить, є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання. Зокрема враховано, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду, що пом'якшує йому покарання, відсутні обставини, які б обтяжували покарання. Крім того, ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні малолітню дитину, окрім скоєного характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, примирився з потерпілим.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, а також наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого (щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди), суд дійшов висновку про те, що укладену між потерпілим і обвинуваченим угоду про примирення слід затвердити та призначити останньому узгоджене сторонами покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.345 КК України, у виді штрафу в розмірі визначеному сторонами угоди.
На переконання суду, узгоджене сторонами угоди покарання, у цьому випадку, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 100 КПК України, речові докази: чорний електросамокат, із маркуванням «Kugoo Jilong», який був повернутий обвинуваченому ОСОБА_4 , слід залишити останньому за належністю; форменний одяг та взуття, повернуті потерпілому ОСОБА_6 , - залишити останньому за належністю; належний ОСОБА_4 спеціальний засіб самооборони (газовий балончик) «Кобра 1-Н» та два змиви з ручки електросамокату (поміщені до паперових конвертів та передані до камери зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області на підставі квитанції №496 від 01.07.2025 р.) - знищити.
Необхідність в арешті майна, накладеному ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.07.2025 р. (справа №686/18435/25) на вищевказаний речовий доказ - спеціальний засіб самооборони, відпала, тому, на підставі ст.174 КПК України, цей арешт слід скасувати.
Запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту, підлягає скасуванню.
Надані прокурором документи слід зберігати у матеріалах справи.
Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376, 475 КПК України,
ухвалив:
Укладену 08 вересня 2025 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про примирення затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Речові докази:
- чорний електросамокат, із маркуванням «Kugoo Jilong», повернутий обвинуваченому ОСОБА_4 , - залишити останньому за належністю;
- форменний одяг та взуття, повернуті потерпілому ОСОБА_6 , - залишити останньому за належністю;
- належний ОСОБА_4 спеціальний засіб самооборони (газовий балончик) «Кобра 1-Н» та два змиви з ручки електросамокату, поміщені до паперових конвертів, (квитанція №496 від 01.07.2025 р.) - знищити.
Документи, надані прокурором, зберігати в матеріалах справи.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.07.2025 р. (справа №686/18435/25) на вищевказаний спеціальний засіб самооборони, - скасувати.
Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту, - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя